Справа № 2-540

за 2009 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м  У к р а ї н и

            09 грудня 2009 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого – судді                                        Борисенко В.В.

при секретарі –                                                 Мриц Н.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поповицької сільської ради за участю третіх осіб – Мостиської державної нотаріальної контори, інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,   про визнання права власності на частку у будинковолодінні,  

                                                               В С Т А Н О В И В:

          25.11.2009р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що будинок № 116 по вул. Шевченка в с. Поповичі Мостиського району згідно свідоцтва про право особистої власності відноситься до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого був її батько – ОСОБА_4.  

Зазначала, що після смерті батька вона у встановленому законом порядку звернулася у Мостиську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено, оскільки в даному будинковолодінні не визначені частки членів колгоспного двору. Її мати – ОСОБА_2, також звернулася у нотаріальну контору із заявою про відмову від своєї частки у спадщині після смерті чоловіка та від частки у спільному майні подружжя.  

Вказувала, що станом на 1990-1991 роки склад її сім’ї був наступний: батько – ОСОБА_4, голова колгоспного двору, мати – ОСОБА_2, дід – ОСОБА_5, брат – ОСОБА_3 та вона. В 1998р. помер дід і спадщину після його смерті у встановленому законом порядку прийняв її батько – ОСОБА_4, оскільки постійно проживав у даному будинковолодінні. Її батько помер 16.12.2008р., склавши за свого життя заповіт, яким усе своє майно заповів їй. Таким чином вона є власником 3/5 частин вищевказаного будинковолодіння.  

Крім того, її батьку належала також земельна ділянка, що підтверджується сертифікатом на право приватної власності на землю серії ЛВ № 13423, виданим Поповицькою сільською радою Мостиського району.

З огляду на наведені обставини, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на 3/5 частини будинковолодіння, що знаходиться по вул. Шевченка, 116 в с. Поповичі  Мостиського району Львівської області, а також на земельну ділянку площею 1,16 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Поповицької сільської ради Мостиського району.  

Вимоги позивачкою підтримано в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте подав заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує та просить справу розглядати у його відстуності.

Третя особа у справі – ОСОБА_3, та представник третьої особи - ОСОБА_2, в судовому засіданні підтвердили  викладені позивачкою обставини та не заперечують проти оформлення за нею права власності на 3/5 частини будинковолодіння та на земельну ділянку.  

Представники третіх осіб у справі - Мостиської державної нотаріальної контори та інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, в судове засідання не з’явилися, проте подали заяви, в яких просять справу слухати у їх відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи – ОСОБА_3, та представника третьої особи – ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.130, 174 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні попереднього судового засідання.  

Судом встановлено, що житловий будинок № 116 з господарськими спорудами, що знаходяться по вул. Шевченка в с. Поповичі Мостиського району Львівської області відноситься до суспільної групи «колгоспний двір». Право власності на нього належним чином не оформлене. Станом на 01.07.1990р. в даному колгоспному дворі проживали позивачка – ОСОБА_1, її батько – ОСОБА_4, мати – ОСОБА_2, дід – ОСОБА_5 та брат – ОСОБА_3. Частка кожного члена колгоспного двору у майні таким чином становила 1/5 частину. У 1998 р. ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем усього його майна був батько позивачки – ОСОБА_4, який спадщину прийняв, оскільки постійно проживав у даному будинковолодінні на час смерті ОСОБА_5.  

16.12.2008р. помер ОСОБА_4, склавши за свого життя заповіт, яким усе своє майно заповів позивачці – ОСОБА_1. Спадкоємців, яким би належала обов’язкова частка у спадковому майні, не має, оскільки мати позивачки від такої відмовилася. Крім частки у майні колгоспного двору, ОСОБА_4 на праві приватної власності належала також земельна ділянка площею 1,16 га, що розташована на території Поповицької сільської ради Мостиського району.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, третьої особи –ОСОБА_3 та представника третьої особи – ОСОБА_2; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4; копією заповіту ОСОБА_4; копією свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок; довідками з Поповицької сільської ради Мостиського району;  копією свідоцтва про народження ОСОБА_6; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7; копією сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 13423 та іншими матеріалами справи.  

З огляду на те, що позивачці у справі – ОСОБА_1, як члену колгоспного двору належала 1/5 частина майна колгоспного двору, її батьку на праві власності належало 2/5 частини спірного будинковолодіння, а також земельна ділянка площею 1,16 га на території Поповицької сільської ради Мостиського району, які він заповів їй, спадкоємців, яким би належало право на обов’язкову частку у спадковому майні, не має, а ОСОБА_2, мати позивачки, від такої відмовилася, суд вважає, що за позивачкою слід визнати право власності на 3/5 частини будинковолодіння № 116 по вул. Шевченка в с. Поповичі Мостиського району Львівської області та на земельну ділянку.    

На підставі викладеного, керуючись п.6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами), ст.ст.1234, 1241, 1268-1270, 1273 ЦК України,  ст.ст.10, 130, 174, 214-215 ЦПК України, суд -  

 У Х В А Л И В:

Позов задоволити.  

 Визнати за ОСОБА_1, 16.08.1963 р. н., право власності на 3/5 частини будинковолодіння № 116 по вул. Шевченка в с. Поповичі Мостиського району Львівської області та на земельну ділянку площею 1,16 га для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, що знаходиться на території Поповицької сільської ради Мостиського району згідно сертифікату на право приватної власності на землю серії ЛВ № 13423 від 03.07.2000р..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК України (20 днів), рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.      

Суддя                                                      В.В. Борисенко

 Рішення набрало законної сили «__»______________ 200_ р.

                                               Суддя                                                     В.В. Борисенко