Справа № 22-ц 2142 2008 р.     Головуючий І інстанції Ярмоленко Г.Л.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

26 червня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Хопти С.Ф. суддів Голуб С.А., Олійника В.І. при секретарі Рудзінській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк" на рішення Володарського районного суду Київської області від 12 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до селянського (фермерського) господарства Агрофірма „ФОРТУНА", третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, Акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк", приватний нотаріус Латанюк Ірина Альфредівна, про визнання договору іпотеки не житлових будівель ОСОБА_15 до ОСОБА_16 про визнання недійсним договору іпотеки нежитлових приміщень,

встановила:

У травні 2005 року позивачі звернулися із зазначеним позовом посилаючись на те, що 12.07.2007 року між AT „Індустріально-експортний банк" (іпотекодержателем) та селянським (фермерським) господарством Агрофірма „ФОРТУНА", був укладений договір іпотеки нежитлових будівель, який 6>в посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2448. Згідно умов договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя по кредитному договору, укладеному між іптекодержателем та боржником СП „АГРО ФОРТУНА". Іпотекодавець СФГ „Агрофірма Фортуна", яка є майновим поручителем боржника СП „АГРОФОРТУНА" згідно договору поруки від 23.06.2003 року укладеного між AT „Індекс банк", СП „АГРО ФОРТУНА" та ФСГ   Агрофірма   „Фортуна"   передає   під   іпотеку   нежитлові   будівлі,   що належать іпотекодавцю і знаходяться в см. Володарка по вул. Загороднього, 4 Київської області.

Позивачі просили визнати договір іпотеки від 12.07.2005 року недійсним, оскільки спірні нежитлові будівлі знаходяться у їх спільній частковій власності і вони не давали голові селянського фермерського господарства повноважень на розпорядження спільним майном та на укладення зазначеного договору іпотеки.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 12 березня 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство „Індустріально-експортний банк" просить скасувати рішення з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.07.2007 року між AT „Індустріально-експортний банк" (іпотекодержателем) та селянським (фермерським) господарством Агрофірма „ФОРТУНА", був укладений договір іпотеки нежитлових будівель, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2448. Згоди на підписання цього договору головою господарства співвласники майна не давали. Згідно умов договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя по кредитному договору, укладеному між іптекодержателем та боржником СП „АГРО ФОРТУНА". Іпотекодавець СФГ „Агрофірма Фортуна", яка є майновим поручителем боржника СП „АГРОФОРТУНА" згідно договору поруки від 23.06.2003 року укладеного між AT „Індекс банк", СП „АГРО ФОРТУНА" та ФСГ Агрофірма „Фортуна" передає під іпотеку нежитлові будівлі, що належать іпотекодавцю і знаходяться в см. Володарка по вул. Загороднього, 4 Київської області. Відповідно до ст. 4 Статуту селянського /фермерського/ господарства АГРОФІРМА „ФОРТУНА", який зареєстрований Володарською районною державною адміністрацією Київської області в реєстрі за № 191, все майно господарства - будівлі, споруди та інше майно належить на праві спільної приватної часткової власності його членам, а господарству на праві повного господарського відання. Згідно змін і доповнень до вказаного Статуту, зареєстрованих належним чином 02.04.1999 року членами цього господарства є позивачі по справі. Розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частина 5 ст. 20 Закону України „Про фермерське господарство" визначає, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Згідно ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно, що є у спільній власності, відповідно до ст. 6 Закону України „Про іпотеку" може бути передано в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку у спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї, як на окремий об'єкт нерухомості.

Розпорядження спільним майном, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним спірного договору іпотеки, як такого, що був укладений без згоди всіх співвласників майна.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду про те, що спірний договір був укладений в порушення вимог Статуту господарства та чинного законодавства, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Інші доводи скарги також не спростовують висновків суду про те, що спірний договір іпотеки був укладений без згоди всіх співвласників майна, тому не приймається до уваги.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно навів у рішенні правові підстави в обґрунтування своїх висновків, тому колегія не вбачає підстав для його скасування.

Колегія не знаходить підстав для скасування окремої ухвали, постановленої відповідно до вимог ст. 211 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства „Індустріально-експортний банк" відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області та окрему ухвалу від 12 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Bepxoвного Судy України протягом двох місяців.