АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2246/2008 р.     Головуючий у 1-й інстанції: Швайковський А.А.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 липня 2008 р.     .     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Кочеткової І.В.

суддів:     Кримської О.М., Крилової О.В.

при секретарі      Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 грн. та зобов'язання спростувати у газеті «Трудова Слава» недостовірну інформацію поширену у листах.

Свої вимоги мотивував тим, що він працює на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оріхівського районного управління юстиції. 03 липня 2006 року до ДВС в Оріхівському районі надійшов виконавчий лист №2-276 від 30.06.2006 року. Дане провадження виконував позивач згідно посадової інструкції, Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.

Після закінчення виконавчого провадження ОСОБА_2 до Оріхівського РВ УМВС, прокуратури Оріхівського району, головного управління юстиції у Запорізькій області, народному депутату Сухому, до апарату Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України неодноразово направлялися скарги, в яких вона посилалася на факти, що не відповідають дійсності й містять у собі вирази, спрямовані на приниження його честі, гідності та ділової репутації як посадової особи - державного виконавця, підривають його авторитет серед працівників відділу державної виконавчої служби та серед знайомих. Крім того, він змушений з'являтися на виклики до прокуратури Оріхівського району, Оріхівського РВ УМВС України та давати пояснення по фактам які не мають місця та надавати відповіді (пояснення) до прокуратури Запорізької області, Головного управління юстиції в Запорізькій області, народним депутатам, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, що забирає час та відриває його від примусового виконання виконавчих документів та не дає йому можливості своєчасно, повно, неупереджено вчиняти виконавчі дії, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2008 року позов задоволено.

Визнано інформацію поширену у листах ОСОБА_2: від 11.09.2006 року до прокурора Оріхівського району Запорізької області - «судовий виконавець ОСОБА_3 з'явився 07.09.2006 р. до мене на роботу і вчинив на моєму робочому місці в присутності...скандал з неймовірним цинізмом та грубістю, що принижував мою людську гідність»; від 20.02.2007 р. до прокуратури Оріхівського району Запорізької області - «судового виконавця, який без законних на те підстав виселив моїх неповнолітніх дітей на вулицю та ще й відібрав у них речі, що належали їм на правах особистої власності»; від 18.05.2007 року до Кабінету Міністрів України - «выселение производилось...путем выбивания входных дверей комнаты и кражи их личных вещей (да именно кражи вещей, поскольку опись изъятых вещей умышленно не производилась)»; недостовірною та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 як посадової особи.

Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати в газеті «Трудова Слава» зазначену недостовірну інформацію в п'ятнадцяти денний строк з часу набрання законної сили судового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1 грн., сплачене державне мито в сумі 17 грн., сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в сумі 07 грн. 50 коп..

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст.. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Судом встановлено,  що   11.09.2006 року ,  20.02.2007 р.  на адресу     прокуратури Оріхівського району Запорізької області та    18.05.2007 року    на адресу Кабінету Міністрів України надійшла скарга від ОСОБА_2 , в якій вона висловила свою думку про дії державного   виконавця   відділу   державної   виконавчої   служби   Оріхівського   районного управління юстиції, які вважала неправомірними та вжити заходи реагування.

Проте, звернення до правоохоронних органів чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника , не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей , якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Крім того, як вбачається зі змісту скарг, наведені в них висловлювання є оціночними судженнями відповідачки, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, що мали місце в діяльності позивача на вищевказаній посаді.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадина Особа-4 про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР ( справа № 1-9/ 2003 від 10 квітня 2003 року № 8 -рн/2003), межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав , мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Право висловлювати судження, думки гарантовано ст.. 34 Конституції України.

Це право закріплено також в ст.. 10 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», яка відповідно до ст.. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

З урахуванням викладеного , у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.

Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно і правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2008 року по даній справі скасувати та постановити нове рішення наступного змісту:

« У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.»

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.