РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" травня 2007 р. | Справа № 9/93-2019 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" вул. Толбухіна, 4, м.Хмельницький.
до Приватного агропромислового підприємства "Білявинці" с. Білявинці Бучацького району
За участі представників:
позивача: Гандзюк В.В., довіреність № 1 від 01.03.2007 р.,
відповідача: не з’явився.
роз’яснивши у розпочатому судовому засіданні представнику позивача права та обов’язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
встановив:
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Агропромтехніка”, м. Хмельницький, звернувся 03.05.2007 р. (вх. № 1993) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відповідача –Приватного підприємства “Білявинці”, с. Білявинці, Бучацького району, про стягнення 3 980,16 грн. боргу, 1 099,86 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами та 331,32 грн. пені, посилаючись на таке:
03 квітня 2006 р. між ТзОВ “ПМТЗ “Агропромтехніка”, як Продавцем, та ПП “Білявинці”, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу за № 11, у відповідності до п. 1.1 якого Продавець зобов’язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити товар ( у тому числі: запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, масла, супутні товари) в асортименті (за номенклатурою), кількістю і цінами згідно видаткових накладних на умовах, передбачених договором.
На виконання умов вказаної угоди, згідно видаткових накладних (копії яких містяться в матеріалах справи) Позивач передав, а Відповідач згідно довіреностей прийняв, вказаний в накладних товар (запчастини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, масла, супутні товари) на загальну суму 3 980,16 грн .
Оскільки згідно з п. 3.1 договору Відповідач зобов’язався проводити оплату за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше останнього робочого (банківського) дня поточного місяця, в якому товар був придбаний, тому неоплата ціни товару є порушенням зобов’язань покупця і підставою для нарахування річних та пені, передбаченої договором .
Як стверджує Позивач, станом на 03.05.2007 р. (день звернення з позовом до суду) заборгованість Відповідача становить 3 980,16 грн., яку просить стягнути у примусовому порядку, 1099,86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 331,32 грн. пені.
Ухвалою від 04.05.2007 р. порушено провадження та призначено розгляд справи на 12:20 год. 24 травня 2007 р.
У судовому засіданні 24.05.2007 р. представник Позивача підтримав заявлений позов в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні 24.05.2007 р., представника не направив, відзиву на позов не подав.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Спір виник внаслідок невиконання Відповідачем, як Покупцем, зобов’язань щодо оплати Продавцю вартості проданого товару у відповідності до строків і обсягів оплати, встановлених договором купівлі-продажу № 11 від 03.04.2006 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Агропромтехніка”, як Продавцем.
Предметом договору є передача продавця у власність покупця за плату товару –запасних частин для сільськогосподарської та автотракторної техніки, масла, супутніх товарів в асортименті (за номенклатурою), кількістю та цінами згідно видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.
На виконання умов вказаної угоди та на підставі видаткових накладних: ФЪ-03058 від 26.09.2006 р., ФЪ-03093 від 27.09.2006 р., ФЪ-03154 від 01.10.2006 р., № ФЪ-03173 від 02.10.2006 р., № ФЪ-03243 від 06.10.2006 р. Позивач поставив, а Відповідач через свого представника згідно довіреностей: ЯММ № 213927 від 18.09.2006 р, ЯММ № 213928 від 01.10.2006 р. прийняв товар (запасні частини для сільськогосподарської та автотракторної техніки, масла, супутні товари) на загальну суму 3 980,16 грн.
Згідно п. 3.1 договору Відповідач зобов’язався проводити оплату за кожну партію товару не пізніше останнього робочого (банківського) дня поточного місяця, в якому товар був придбаний.
Як стверджує Позивач, ПП “Білявинці” порушило господарське зобов’язання, станом на день звернення до суду з позовом (03.05.2007 р.) борг Відповідача становить 3 980,16 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Докази, наведені Позивачем в обґрунтування своїх матеріально-правових вимог, Відповідач не спростував і не спростував , тому суд вважає переконливими та документально доведеними обставини, з яких подано позов.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .
Як випливає з доводів Позивача, ПП “Білявинці”, як Покупець та боржник у зобов’язанні, своїх зобов’язань з оплати вартості поставленого йому товару не виконав.
Статтею 611 ЦК України визначається, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання, 3) сплата неустойки, 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.
В силу положень ч. 4 ст 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужим коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є вимоги позову про стягнення з Відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1099,86 грн, нарахованих за період з 01.10.2006 р. по 23.04.2007 р.
У відповідності до п.6.4 договору в разі прострочки оплати товару, Покупець сплачує Продавцю за кожний день прострочки пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Враховуючи те, що Відповідач порушив господарське зобов’язання стосовно оплати повної вартості переданого йому товару, а договором № 11 від 03.04.2006 р. встановлено штрафні санкції у вигляді пені за прострочку в оплаті товару, тому підлягають до задоволення вимоги стосовно стягнення 331,32 грн. пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2007 р.
За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються повністю на заявлену суму, а саме: 3980,16 грн. заборгованості в оплаті товару, 1099,86 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 331,32 грн. пені .
Судові витрати, які складаються із 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
У судовому засіданні 24.05.2007 р. за згодою представника Позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 15, 526, 527, ч. 2 ст. 625, 692 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України, ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, Господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути 3 980,16 грн. боргу, 1099,86 грн. – процентів за користування чужими грошовими коштами, 331,32 грн. пені та 220,00 грн. судових витрат із Приватного підприємства “Білявинці” (с. Білявинці, Бучацький район, Тернопільська область, р/р 260013000281 в бучацькому відділенні Ощадбанку, МФО 398079, ідент. код 30811807) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство матеріально-технічного забезпечення “Агропромтехніка” (вул. Толбухіна, 4, м. Хмельницький, р/р 26007272000001 в ХФ КБ “Приватбанк”, МФО 315405, ідент. код 23832335).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “29” травня 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна