АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                        КОПІЯ

     “  30  ”   листопада   2009 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючої – судді Переверзєвої  Н.І

    суддів:  Матковської Л.О.,  Харчука В.М

    при секретарі  Вінярській А.А.

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22 ц- 2304  за апеляційною скаргою громадської організації „З’єднання борців за справедливість” в інтересах ОСОБА_1  на рішення Славутського міськрайонного суду від 29 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Славутський руберойдовий завод” про поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії, відшкодування  моральної шкоди та до профспілкового комітету ВАТ „Славутський руберойдовий завод” про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів

                                                               в с т а н о в и л а:      

    В липні 2008 року позивач звернувся до суду і просив поновити його на роботі у ВАТ „Славутський руберойдовий завод”, стягнути зарплату за час вимушеного прогулу і моральні збитки в сумі 5000 грн.

    В ході вирішення спору збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача невиплачену премію за квітень та травень 2008 року, належну йому при звільненні компенсацію, а також заподіяну профспілковим комітетом товариства матеріальну та моральну шкоду в загальній сумі 10000 грн.

    Рішенням Славутського міськрайонного суду від 29 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

    В своїй апеляційній скарзі громадська організація „З’єднання борців за справедливість” в інтересах ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на те, що спір розглянуто у невиправдано довгий строк , упереджено і необ’єктивно. Поза увагою суду залишились вимоги норм Конституції України та Кодексу законів про працю України, згідно яких при зміні та припиненні трудового договору будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення переваг не допускається. Зокрема, це стосувалось встановлення різної оплати праці для працюючих та звільнюваних працівників з боку адміністрації; отримання згоди профспілкового органу на звільнення та явної бездіяльності профкому підприємства по захисту своїх членів; видачі і вручення наказу про звільнення; виплати  всіх необхідних при звільненні коштів; невиконання умов колективного договору та недотримання вимог Статуту товариства. Просить врахувати, що при винесенні рішення судом не дотримана судова практика, що встановилась по даній категорії справ, не  враховані  вказівки  апеляційного  суду  і допущені порушення норм матеріального та процесуального права.    

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Зеленська В.І.                 Справа № 22ц- 2304

Доповідач – Переверзєва Н.І.                                             Категорія № 51,52

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

    Судом встановлено, що з 29 травня 2000 року ОСОБА_1 працював електромонтером 5 розряду з ремонту та обслуговування електрообладнання на ВАТ „Славутський руберойдовий завод”. 03 березня 2008 року спостережна рада та правління означеного товариства прийняли рішення про проведення реорганізації структури та скорочення працівників. 11 березня того ж року адміністрація в письмовій формі повідомила профспілковий комітет про наступні зміни в організації виробництва  та скорочення в зв’язку з цим 31 посади, на яких задіяний 81 працівник і попросила  згоди на їх звільнення за скороченням штату. Однак, профком фактично усунувся від вирішення цього питання і  повідомив, що воно відноситься до компетенції Хмельницької обласної організації профспілки працівників будівництва і промисловості будівельних матеріалів України. Остання 27 травня 2008 року прийняла постанову, якою відмовила у погодженні питання скорочення чисельності працюючих на ВАТ „Славутський руберойдовий завод”. В зв’язку з цими подіями, згода профкому на звільнення ОСОБА_1 була отримана вже в період вирішення спору, а саме 29 січня 2009 року, що не суперечить вимогам ст. 43 Кодексу законів про працю України. 10 квітня 2008 року голова правління видав наказ за № 54 про вивільнення за ст. 40 п.1  КЗпП України з 11 червня 2008 року 78 працівників, в тому числі і ОСОБА_1 11 квітня того ж року він  в письмовій формі повідомлений про наступне звільнення  через два місяці та про відсутність на підприємстві вільних посад, які б він міг зайняти. Наказом № 154 від 09 червня 2008 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, про що він ознайомлений під розписку. В день звільнення, тобто 11 червня 2008 року позивач отримав розрахунок відповідно до своєї середньомісячної зарплати , про що свідчить його підпис у платіжній відомості. Разом з тим, він не звернувся до адміністрації за одержанням 1000 грн. соціальної допомоги , яка була запропонована у вигляді одноразової виплати всім вивільнюваним працівникам.  

    Давши належну оцінку цим обставинам, іншим наявним у справі доказам, суд прийшов до обґрунтованого висновку що підстави для задоволення позову про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні. Вірною слід визнати і позицію суду про те, що не підлягали до задоволення і вимоги позивача про стягнення невиплаченої премії, оскільки така не нараховувалась роботодавцем, а це є  його виключною  прерогативою. При цьому судом враховано, що заробітна плата позивача протягом травня-червня 2008 року не зменшувалась і залишалась незмінною. З дотриманням вимог Кодексу законів про працю України та  Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” судом вирішено спір в частині вимог до профспілкового комітету підприємства, який до того ж у червні 2009 року самоліквідовано.  

Доводи апеляційної скарги містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом 1 інстанції. Тому, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу громадської організації „З’єднання борців за справедливість” в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Славутського міськрайонного суду від 29 вересня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія відповідає оригіналу: суддя                                                                    Н.І. Переверзєва