Справа № 22- 5958 / 2008р     Головуючий у 1-інстанції:    Білошкап О.В.    

Доповідач : Кравець В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08  липня  2008  року     колегія  суддів  судової палати у  цивільних справах Апеляційного суду м. Києва  в складі:

Головуючої - Кравець В.А.

Суддів -     Лесько А.О., Усика Г.І.

При секретарі: Козачук О. М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «Мяу - Гау» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2007 року позивачка звернулася в суд з зазначеним позовом до відповідача , в якому просила стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі в розмірі    1767,00 грн. та 10 000,00 гривень моральної шкоди.

В мотивування вимог посилалася на те, що при звільненні з роботи 19.03.2007 року , з нею не було проведено повного розрахунку, не ознайомлено з наказом про звільнення , а тому просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу-Гау» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Мяу-Гау» на користь ОСОБА_1 1767 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі, 5592 грн.00 коп. середнього заробітку, 1000 грн. 00 коп.. моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2008 року в задоволенні заяви ТОВ «Мяу-Гау» про перегляд заочного рішення від 16.10.2007 року відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим заочним рішенням представник відповідача подала апеляційну скаргу , в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що суд розглянув справу у відсутність відповідача , безпідставно визнавши причини неявки неповажними. Натомість, клопотання про відкладення розгляду справи відхилено, відповідач був позбавлений можливості надати докази , які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково , виходячи з наступного:

Задовольняючи позов   частково,  суд виходив з того, що в день звільнені з позивачкою не було проведено остаточного розрахунку ,   виходячи з заборгованості по заробітній платі, що видавалася по видаткових ордерах і яка становила 1767,00 грн.    

Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов без повного з»ясування всіх обставин справи , перевірки доказів.

З матеріалів справи вбачається , що позивачку було прийнято на посаду продавця ТОВ «Мяу-Гау» 08.05.2006 року згідно з наказом № 07-27-02 за її бажанням згідно заяви з посадовим окладом згідно штатного розкладу. Посадовий оклад продавця ТОВ «Мяу-Гау» складав 360,00 гривень на місяць.

За період роботи Позивачці виплачувалась заробітна плата щомісячно згідно діючого штатного розкладу.

Колегія суддів не приймає доводи позивачки щодо потижневої оплати праці в розмірі 466 грн. , оскільки відомості , надані позивачкою, не є належним доказом, якому суд має надати відповідну правову оцінку. Крім того, дані відомості не засвідчені відповідачем, який є роботодавцем.

Позивачку було звільнено з займаної посади за власним бажанням 19.03.2007 року згідно наказу № 07-05, з яким її було ознайомлено під розпис. Доводи позивачки про відмову відповідача у видачі наказу про звільнення є також необгрунтовані, оскільки такої заяви позивачка не надавала , а докази про відмову у видачі наказу в справі відсутні.

Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 цього Кодексу передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку .

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як видно з матеріалів справи, позивачці було виплачено заробітну плату за травень року в сумі 300 грн.,   лютий 2007 року -364,90 грн. та  263 , 09   грн. - за березень 2006 року.

Між тим, заробітна плата за лютий 2007 року позивачці була виплачена лише 02 квітня 2007 року , по спливу 14 днів після звільнення. А тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 229 грн. 09 коп.(360 : 22x14= 229,09 грн.)

Крім того, суд приходить до висновку, що позивачці невиплатою необхідних при звільненні сум у встановлені законом строки, заподіяно моральну шкоду, проте, виходячи із засад розумності та справедливості, суми задоволеної частини позову , колегія вважає , що моральна шкода повинна бути стягнута в сумі 50 грн.

Таким чином , колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ст. 158 ЦПК України розгляд цивільної справи відбувається з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 74 ЦПК України судові виклики і повідомлення провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на судові засідання , які відбувалися 09.08.2007 року, 11.09.2007 року та 16.10.2007 року повідомлявся належним чином.

16.10.2007 року   перед початком розгляду справи по суті судом ухвалено   про заочний розгляд справи.

За змістом ст.. 224 ЦПК України суд повинен перевірити не лише факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, але й поважність причин неявки відповідача в судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені.

В справі містяться заяви відповідача про відкладення розгляду справи у зв»язку з неотриманням ними копії позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Після надіслання таких копій , відповідач надав заяву ( а.с.34) , в якій повідомляє про хворобу бухгалтера та неможливість надати розрахунково-платіжні та платіжні відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 з підписами про отримання заробітку, а також просить про перенесення розгляду справи.

Проте, на думку колегії суддів, таке клопотання обгрунтовано було відхилено та розпочато заочний розгляд справи , оскільки докази про неможливість представлення яких посилався відповідач та докази щодо хвороби бухгалтера відповідачем не надано ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку , що порушень норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутність відповідача та порушень прав останнього на участь в судовому засіданні не встановлено, а тому підстави до скасування рішення суду та передачі справи на новий судовий розгляд відсутні.

Керуючись   ст.. ст.. 303,304,307,309,316   ЦПК України колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Мяу - Гау» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, в наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу - Гау» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 229 грн. 09 коп. та 50 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мяу -. Гау» на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.