ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2009 року Справа №2-а-5257/08/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Басай О.В.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
представника позивача – Кобець С.Ф.;
представника відповідача – Мельник Р.Я.;
прокурора – Савчук Л.Є;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТзОВ «Карпатнафтохім»
до відповідача: Калуської об’єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулося в суд із адміністративним позовом до Калуської об’єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002562304/0 від 19.08.2008 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562304/0 від 19.08.2008 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за: грудень 2006 року на 1283987, 00 грн.; січень 2007 року на 379377, 00 грн., квітень 2007 року на 752660, 00 грн., травень 2007 року на 94530, 00 грн. Зазначив, що дане рішення не ґрунтується на законі, воно є наслідком помилкового висновку відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач» за результатами господарських операцій, у зв’язку з ліквідацією та виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс». Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому чинне законодавство не зобов’язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти дотримання контрагентами правил здійснення господарської діяльності, обов’язку сплати податків. Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні суб’єктом підприємницької діяльності, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, з урахування господарських операцій, факт здійснення яких відповідачем не спростовано, не давали підстав для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Також зазначив, що податковий кредит сформований з урахуванням положень п.п. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог п.п.7.4.5 ст.7 цього Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім того, вирішення питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і Закон не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що документальною перевіркою встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми отриманих товарно-матеріальних цінностей та одержання послуг від ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач». Відповідно до Довідок про результати зустрічних перевірок Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ТОВ «Торговий дім завод «Перетворювач» є посередником реалізованої продукції (робіт, послуг), постачальниками були ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс», які на даний час ліквідовані. Отже, в ході відслідкування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» чітко передбачає, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто вищенаведеним Законом встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування його. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою – сплата податку, а потім – включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття податку. Також, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Таким чином, по постачальниках позивача не підтверджено сплату податку на додану вартість. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Прокурор в судовому засіданні проти пред’явленого позову заперечив. Вважає його безпідставним та необгрунтованим. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Карпатнафтохім» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника за грудень 2006 року, січень 2007 року, квітень 2007 року та травень 2007 року. За результатами даної перевірки складений акт №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року (а. с. 5-21). На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562304/0 від 19.08.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за: грудень 2006 року на 1283987, 00 грн.; січень 2007 року на 379377, 00 грн., квітень 2007 року на 752660, 00 грн., травень 2007 року на 94530, 00 грн., всього на суму 2510554, 00 грн. (а. с. 22).
З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року та у відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року у ТОВ «Карпатнафтохім», відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.
Крім того, з акта перевірки вбачається, що ТОВ «Карпатнафтохім» до складу податкового кредиту за листопад 2006 року включено придбання товарно-матеріальних цінностей та одержаних послуг від ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач» на суму 7703925, 00 грн. (в т.ч. ПДВ – 1283987, 50 грн.), за грудень 2006 року – 2276262, 00 грн., в т.ч. ПДВ – 379377, 00 грн., за березень 2007 року – 4515960, 00 грн., в т.ч. ПДВ – 752660, 00 грн., за квітень 2007 року – 567180, 00 грн., в т. ч. ПДВ – 94530, 00 грн. Відповідно до Довідок про результати зустрічних перевірок Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ТОВ «Торговий дім завод «Перетворювач» є посередником реалізованої продукції (робіт, послуг), постачальниками були ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс». ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач» придбав тиристорний випрямляч В-ТПВ-50к-460-УХЛ 4) у ТОВ «Айхао» згідно податкових накладних від 20.06.2006 року №20/0601 на суму 3485000, 00 грн. (в т. ч. ПДВ – 580833, 33 грн.) та від 18.07.2006 року за №18/0703 на загальну суму 2684140, 00 грн. (в т. ч. ПДВ – 447356, 67 грн.). Також, ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач» на виконання договору комісії №0210-370 від 02.10.2006 року згідно податкової накладної від 28.12.2006 року №28/1205 придбав товарно-матеріальні цінності (вимірювачі напруги, теплообмінні агрегати, комплект ошиповки в камері випрямителя, комплект монтажних частин) у ТОВ «Купрум-Плюс» на загальну суму 6060838, 00 грн. (в т. ч. ПДВ – 1010139, 00 грн.). Згідно відповіді Державної податкової інспекції у м. Іллічівську ТОВ «Купрум-Плюс» придбало вказану продукцію у ТОВ «Айхао» на суму 865 815, 08 грн.(в т. ч. ПДВ – 1310969, 18 грн.). Крім того, в результаті проведених заходів встановлено, що Ухвалою від 16.01.2007 року Господарського суду Одеської області ліквідовано та припинено юридичну особу ТОВ «Айхао» та виключено його з Єдиного реєстру підприємств та організацій України. Отже, в ході відслідкування постачальників ТзОВ «Карпатнафтохім» по ланцюгу продажу до виробника не підтверджено факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість (а. с. 18-20).
Суд не погоджується з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно Договору №06/11-370 від 05.06.2006 року (а. с. 73-78) ТОВ «Торговий Дім Заводу «Перетворювач» (надалі виконавець) та ТОВ «Карпатнафтохім» (надалі замовник) уклали договір про наступне: замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати наступний перелік робіт з модернізації перетворюючих агрегатів для нового виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом ТОВ «Карпатнафтохім»; поставка обладнання в кількості та асортименті згідно з кошторисною документацією (додаток №3); поставка матеріалів в кількості та асортименті згідно з кошторисною документацією (додаток №3); виконання проектних, шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт згідно з кошторисною документацією (додаток №3).
Відповідно до п. 3.1 вищенаведеного договору (Додатковою угодою №2 до Договору №06/11-370 від 05.06.2006 року внесенні зміни до п.3.1 (а. с.93) вартість робіт у відповідності до кошторису (додаток №3) на виконання комплексу робіт з модернізації перетворюючих агрегатів для нового виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом ТОВ «Карпатнафтохім» складає 12861174, 00 грн., крім того ПДВ 2572235, 00 грн. Усього 15433410, 00 грн.
На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ «ТД завод «Перетворювач» виписано податкові накладні та видаткові накладні. Платіжними дорученнями №3598 від 16.06.2006 року на суму 3485000, 00 грн., №4336 від 17.07.2006 року на суму 2684140, 00 грн., №5098 від 31.08.2006 року на суму 1207725, 00 грн., №815 від 23.02.2007 року на суму 4472487, 00 грн., №5250 від 05.07.2007 року на суму 2280372, 75 грн., усього на суму 14129724, 75 грн., позивачем були сплачені кошти за одержаний товар від ТОВ «ТД завод «Перетворювач». Дані обставини підтверджуються актом перевірки №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року, довідками №359/23-50113/26/712 від 03.03.2007 року та №1678/10/23-5013/3176 від 21.08.2007 року про проведення зустрічної документальної перевірки підприємства ТОВ «ТД завод Перетворювач» з питань взаємовідносин з ТОВ «Карпатнафтохім» та не заперечуються сторонами у справі (а. с. 5-21, 125-130, 133-137).
Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі – Закону) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункт 7 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Абзацом 1 та 4 підпункт 7.2.3. пункт 7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
В абзаці 1 підпункт 7.2.6. пункт 7.2. ст.7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 ст.7 Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
В підпункті 7.7.2. пункту 7.7 ст.7 Закону зазначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, що підтверджується актом перевірки №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року, довідками №359/23-50113/26/712 від 03.03.2007 року та №1678/10/23-5013/3176 від 21.08.2007 року про проведення зустрічної документальної перевірки підприємства ТОВ «ТД завод Перетворювач» з питань взаємовідносин з ТОВ «Карпатнафтохім» та не заперечуються сторонами у справі (а. с. 5-21, 125-130, 133-137).
Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2006 року на 1283987, 00 грн.; січень 2007 року на 379377, 00 грн., квітень 2007 року на 752660, 00 грн., травень 2007 року на 94530, 00 грн. відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року, про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ТОВ «Торговий дім заводу «Перетворювач» за результатами господарських операцій, у зв’язку з ліквідацією та виключенням з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс».
Суд вважає, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання.
Вимоги пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Будь-яких доводів стосовно відсутності зазначеної умови, як підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем, Калуською об’єднаною Державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області не наведено.
Платіжними дорученнями №3598 від 16.06.2006 року, №4336 від 17.07.2006 року, №5098 від 31.08.2006 року, №815 від 23.02.2007 року, №5250 від 05.07.2007 року, позивачем були сплачені кошти за одержаний товар від ТОВ «ТД завод «Перетворювач», що підтверджується актом перевірки №1439/23-04/32464900 від 08.08.2008 року, довідками №359/23-50113/26/712 від 03.03.2007 року та №1678/10/23-5013/3176 від 21.08.2007 року про проведення зустрічної документальної перевірки підприємства ТОВ «ТД завод Перетворювач» з питань взаємовідносин з ТОВ «Карпатнафтохім» та не заперечуються сторонами у справі (а. с. 5-21, 125-130, 133-137).
Крім того, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит у зв’язку з тим, що судом ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс», які були контрагентами позивача по ланцюгу господарської операції та фактичну несплату ним податку до бюджету.
Ліквідація юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.
Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс» були ліквідовані відповідно 16.01.2007 року та 17.08.2007 року, що підтверджується Ухвалами Господарського суду Одеської області від 16.01.2007 року та від 17.08.2007 року (а. с. 144-146).
Отже, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обгрутованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ТОВ «Айхао» та ТОВ «Купрум-Плюс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002562304/0 від 19.08.2008 року слід скасувати.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.158-163, ст.167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об’єднаної Державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №0002562304/0 від 19.08.2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Карпатнафтохім», 77305, вул. Робітнича, 29, с. Мостище, Калуський район, Івано-Франківська область – 3, 40 грн. судового збору
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою сторони на користь якої задоволено позов.
Суддя О.В. Басай
Постанова в повному обсязі складена 11.09.2009 року