Категорія 2.7
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2009 року Справа № 2а-20347/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі судового засідання Бондарі Є.М.,
За участю сторін:
представник позивача: не з’явився,
представник відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Краснолуцького міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
10 лютого 2009 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Краснолуцького міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача – начальника Краснолуцького міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Луганській області зі скаргою на неправомірні дії працівника Краснолуцького МВ УМВС України. До теперішнього часу відповідь позивачем отримана не була, у зв’язку з чим позивач змушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.
Позивач вважає, що відповідачем - начальником Краснолуцького міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Луганській області було порушено положення Закону України «Про звернення громадян».
15 квітня 2009 року позивачем було доповнено вимоги позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд відшкодувати понесені їм витрати у зв’язку з викликами до суду, відшкодувати витрати на поштові послуги, та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
08 вересня 2009 року позивачем було надано уточнений адміністративний позов відповідно до якого позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача у зв'язку з тривалим отриманням відповіді на своє звернення від 25.11.2009 р. Відшкодувати понесенні судові витрати та відшкодувати спричинену моральну шкоду у сумі 2000 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, надав заперечення на адміністративний позов відповідно до якого відповідач не визнає позовні вимоги оскільки позивачем не було надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, викладені в позовній заяві, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача.
Також відповідач зазначив, що відповідно до журналу обліку вихідної кореспонденції, відповідь на скаргу позивача від 25.11.2008 року, була направлена 24.12.2008 р. за вихідним номером 43\М-333 простою кореспонденцією. У зв’язку з чим вимога позивача щодо визнання незаконними дій начальника Краснолуцького МВ ГУМВС України в Луганській області та стягнення моральної шкоди безпідставна, а тому проси відмовити в задоволенні позову.
У зв'язку з чим представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи та дослідивши докази, дійшов до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач – ОСОБА_1 25.11.2008 р. звернувся до Краснолуцького міського відділу управління внутрішніх справ України в Луганській області зі скаргою на дії працівника та вимогою про надання інформації, як вбачається з наданих суду доказів, а саме копії скарги копії журналу звернення громадян та копії скарги позивача.
Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на зазначену скаргу від 25.11.2008 року, позивачу 24.12.2008 року Краснолуцьким міським відділом ГУ МВС України в Луганській області, було направлено простою кореспонденцією відповідь з висновками розгляду скарги за вихідним номером №21-333 від 24.12.2008 року (а.с.31).
Також судом встановлено, що відповідно до висновку службового розслідування за фактами порушень законності оперуповноваженим СДСБЕД Краснолуцького МВ ГУМВСУ в Луганській області Дьяконовим О.О. встановлено, що порушень Закону України «Про міліцію» та службової дисципліни в його діях не вбачається (а.с.27).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Аналізуючи положення ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» та Інструкцію з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348, судом вбачається, що органи державної влади зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, але не визначено якою саме кореспонденцією слід здійснювати направлення відповідей.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2004 за № 1177 затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» яким також не визначено порядок надіслання відповіді на звернення громадян.
За таких підстав, судом не вбачається порушень в діях відповідача – начальника Краснолуцького МВ ГУМВС України в Луганській області щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.11.2008 року та надання відповіді на неї, оскільки відповідачем не було порушено строків відповіді на таке звернення, встановлених ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Що стосується вимог позивача про стягнення з Краснолуцького міського відділу УМВС України в Луганській області моральної шкоди, та судових витрат, суд виходить за наступного.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно з ч.1 ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До складу останніх відносяться і витрати на правову допомогу. За загальним правилом витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, несуть сторони. Сторона, яка не є суб’єктом владних повноважень і виграла справу, має право на компенсацію іншою стороною судових витрат, зокрема й витрат на правову допомогу, але в межах, встановлених законом, а до прийняття відповідного закону і набрання ним чинності – Кабінетом Міністрів України. До набрання чинності вказаним законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до п.2 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України встановлено Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року №590.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджених доказів, що підтверджували б заподіяння йому моральної шкоди не надано, а також оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача, щодо визнання дій відповідача – начальника Краснолуцького міського відділу УМВС України в Луганській області неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2000 грн. та витрат пов’язаних з викликом до суду задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Краснолуцького міського відділу Управління Внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ О.В.Ірметова