Справа №2-1144/2008
Повний текст виготовлено 17 вересня 2008 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2008 р. м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Піскунової НА.
при секретарі Тарасовій О.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вільнянського район ного суду цивільну справу за позовом ТОВ «Агрофірма «Славутич» до ОСОБА_1 про спонукання укладення договору оренди земельної ді лянки та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Аг рофірма «Славутич» про розірвання договору оренди земельного паю, -
встановив:
ТОВ «Агрофірма «Славутич» (далі АФ «Славутич») звернулась до суду з по зовною заявою в якій прохає спонукати ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою в якій про хає розірвати договір оренди земельної части (паю) укладеного між ним та ТОВ «Агрофірма «Славутич».
В судовому засіданні позивач АФ «Славутич» підтримав свої вимоги і прохає їх задовольнити посилаючись на те, що між сторонами 21 квітня 2000 р. був укла дений договір оренди земельної ділянки площею 6, 08 умовних кадастрових га., яка належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі Сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії ЗП № 0213787 строком на 10 років. Дого вір ореади був зареєстрований в Михайлівській сільській раді в Книзі реєстрації договорів за № 933 від 19.05.2000 р. Орендар використовує земельну ділянку за призначенням - веденням товарного сільськогосподарського виробництва і своєча сно виплачує орендну плату.
Після отримання ОСОБА_2 Державного ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку і виділення земельної ділянки в натурі розміром 5, 66 га. вважає що земельний пай розміром 6, 08 умовних кадастрових га. перестав бути об'єктом орендних відносин, а відтак договір оренди перестав відповідати вимогам закону, оскільки суттєво змінився предмет зобов'язання по договору.
Вважає, що ОСОБА_2 ігнорує умови норм Закону України «Про оренду землі» та уникає від укладення договору оренди землі на підставі Державного ОСОБА_3 на право на земельну ділянку, не повідомив про отримання Державного ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку і таким чином порушує право АФ «Славутич» на оренду земельної ділянки на тих же умовах, що і раніше укладений договір.
Прохає задовольнити вимоги і спонукати ОСОБА_2 укласти договір оренди земельної ділянки розміром 5.66 га. яка належить йому на праві власності відповідно до Державного акту про право власності на землю серії ІІ-ЗП № 035163
на новий строк на умовах договору оренда від 21.04.2000 р. з урахуванням вимог типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, та покласти на нього усі судові витрати.
ОСОБА_1 проти позову заперечує, посилаючись на те що з отриманням ним Державного акту про право приватної власності на землю змінився предмет оренди, а тому договір оренди, укладений між ним та АФ «Славутич» перестав від повідати вимогам діючого законодавства, крім того, він має намір сам користува тися своєю земельною ділянкою, обробляючи її силами своєї сім'ї. Прохає відмо виш АФ «Славутич» в задоволенні їх позовних вимог і розірвати договір оренди земельної частки (паю), укладений між ним та АФ «Славутич» і зареєстрований Михайлівською сільською радою в Книзі реєстрації договорів оренди за № 933.
Вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву АФ «Славутич» такою, що не підлягає задоволенню, а зустрічну позовну заяву Черепа нова М. А. такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійсню ється на засадах змагальності сторін, сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу свої вимог, так і на підставу своїх заперечень.
В своїх поясненнях АФ «Славутич» визнає той факт, що договір оренди, який було укладено на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), але по тім, із виділенням цієї частки в натурі відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, має відбутися припинення зобов'язання угодою сторін шляхом переукладання договору.
При цьому суд звертає увагу на те, що АФ «Славутич» не надала суду даних про те, що вона звернулася до орендодавця ОСОБА_1 з пропозицією про пе реукладення договору оренди з договору оренди земельної частки (паю) на договір оренди земельної ділянки, як це передбачено діючим законодавством і в судове за сідання не надала проект договору оренди земельної ділянки площею 5, 66 га на новий строк і, заявляючи вимоги про спонукання ОСОБА_1 переукласти до говорі оренди земельної ділянки, не надає суду договір оренди земельної ділянки і не прохає припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від 21.04.2000 р.
Таким чином, суд вважає, що АФ «Славутич» в даному судовому засіданні ви знавши факт, що дія договору оренди земельної частки (паю) від 21.04.2000 р. по винна бути припинена, а договір розірвано, відмовилася від узгодження з ОСОБА_4 умов договору оренди належної йому земельної ділянки. Через що суд розглядає тільки питання про наявність обставин для припинення дії договору оре нди земельної частки (паю) від 21.04.2000 р. шляхом його розірвання.
В судовому засіданні встановлено, що відносини між сторонами оформлені договором оренди земельної частки (паю) розміром 6, 08 умовних кадастрових гек тара від 21.04.2000 p., які належали ОСОБА_1 на підставі Сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗП № 0213787 строком на 10 років. Договір оренди за реєстровано Михайлівською сільською радою 19.05.2000 р. в Книзі записів реєст рації договорів оренди за № 933. Тобто орендар АФ «Славутич» в своїй діяльності використовував земельну ділянку, на яку ОСОБА_1 мав право на отримання земельної ділянки в натурі, але не мав право власності на земельну ділянку в нату рі.
18 березня 2004 р. ОСОБА_1 отримав ОСОБА_3 серії ІІ-ЗП № 035163 на земельну ділянку площею 5, 66 га. з виділенням її в натурі.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право, зокрема, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної влас ності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправ но позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним,
В ст. ст. 1, 3, 21, 22, 64 Конституція Україна закріпила положення, що Україна, як демократична і правова держава, закріпила принцип поваги І непорушності прав та свобод людини, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держа ви. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі майнових прав.
Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свобо ди.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що з отриманням Державного ОСОБА_3 про право на земельну ділянку, договір оренди від 21.04.2000 р. повинен бути припинений і в подальшому він має намір використову вати свою земельну ділянку, обробляючи її самостійно.
Заперечуючи проти доводів ОСОБА_1 про те, що він буде самостійно обробляти земельну ділянку, позивач АФ «Славутич» посилався на те, що він має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, але не надав су ду даних про те, що ОСОБА_1 в подальшому укладає договір оренди з іншим орендарем.
Доводи позивач АФ «Славутич» в цій частині не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в судовому засіданні не встановлено наявність договору оренди, укладеного ОСОБА_1 з іншим орендарем, а відповідно до діючого законо давства, при вирішенні питання про спонукання укладення договору оренди, пере-важність надається діючому орендарю за наявності всіх рівнозначних умов догово рів оренди. В судовому ж засіданні ОСОБА_1 навпаки, запевнив суд, що він має намір в подальшому самостійно використовувати свою земельну ділянку.
ОСОБА_1 в порядку, встановленому Указом Президента України від 03.12.1999 р. № 1529/99 «Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрного сектору економіки» реалізувала своє право на землю шляхом її виділен ня в натурі і отримання на неї Державного ОСОБА_3 про право приватної власності за землю.
Відповідно до ч. 2 п. 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, а тому дія договору оренди, укладе ного між ОСОБА_1 та АФ «Славутич» на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) дійсний до отримання ОСОБА_1 Державного ак ту про право приватної власності не землю.
В своїх поясненнях АФ «Славутич» посилається на Типовий договір оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 197 «Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому чис лі на умовах оренди)», але ні вказаний АФ «Славутич» Типовий договір оренди, ні Типовий договір оренди, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.1994 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», не мав
таких умов як обов'язок орендодавця утримуватися протягом усього часу від вико ристання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі.
Немає вказаної обставини і в Указах Президента України від 2.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земе льних ділянок та земельних часток (паїв)» із внесеними згідно з Указом Президента України № 830/2002 від 13.09.2002, ні в Законі України «Про оренду землі» від 6.10.1998 р. № 161-XIV на в Законі «Про оренду землі» від 2.10.2003 р. № 1211-1V. Тоб то законодавець в жодному з нормативних актів не закладав положення про обмеження особи в своїх правах - в нашому випадку «утримуватися протягом усього часу від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі».
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу своїх заперечень, ч. 1 ст. 131 ЦПК України встановлює, що сторони зобов'язані по дати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.
Через не надання суду письмових доказів про переважність його права на оре нду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 перед іншими орендарями, суд вважає, що позивач АФ «Славутич» не довів суду обґрунтованість своїх позов них вимог.
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство прово диться на засадах змагальності сторін, свободі в наданні сторонами суду своїх до казів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цивільне судочинство здійсню ється також в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На думку суду, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
В судовому засіданні встановлено, що предметом судового спору є договір оренди земельної ділянки - спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк і розірвання діючого договору оренди земельної частки (паю).
На думку суду, суд, вирішуючи питання про відмову в позовних вимогах про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки і про розірвання дію чого договору земельної частки (паю), повинен вирішити питання про повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю в належному стані, як це передбачено діючим законодавством та п. 2.4 Договору оренди від 21.04.2000 p., хоча про це ОСОБА_1 не прохає ні в своїй зустрічній позовній вимозі ні у своєму виступі в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України з АФ «Славутич» необхідно стягнути на ко ристь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме: судовий збір - 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 7 гри. 50 коп.
Керуючись ст. 16, 319, 373, 607 ЦК України, ст. 31, 32, 33 Закону України «Про оренду землі» ст. 10, 58-60, 83. 84, 88, 212-216, 218, 293, 294, 298 ЦПК Укра їни.
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Славутич» відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ «Агрофірма «Сла вутич» про розірвання договору оренди земельного паю задовольнити.
Припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від 21.04.2000 р. укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Агрофірма «Сла вутич» зареєстрованого Михайлівською сільською радою 19.05.2000 р. в книзі ре єстрації договорів оренди за № 933.
Зобов'язати ТОВ «Агрофірма «Славутич» повернути ОСОБА_1 Ана толійовичу земельну ділянку в належному стані.
Стягнути з ТОВ «Агрофірма «Славутич» на користь ОСОБА_1 Ана толійовича, державне мито в сумі 8 гри. 50 коп. та 7 грн. 50 коп. інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було
подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга
не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення
строку на подачу апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення,
якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним
судом.