Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 904/12334/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого,

суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд в письмовому провадженні касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 (суддя Ярошенко В.І.) і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (головуючий - Верхогляд Т.А., судді Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 303505,68 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", залізниця) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний ГЗК") про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 303505,68 грн.

Позовну заяву мотивовано тим, що залізницею були прийняті до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони, які були затримані на підходах до станції призначення з підстав зайнятості колій вказаної станції, що виникла з вини останнього, у зв'язку з чим позивачем нараховані вантажоодержувачу плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 303505,68 грн., яку відповідач відмовляється сплатити.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (головуючий - Верхогляд Т.А., судді Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.), позов було задоволено повністю: стягнуто з ПрАТ "Північний ГЗК" на користь ПАТ "Українська залізниця" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в загальній сумі 303505,68 грн.

Судові рішення обґрунтовано тим, що прийнятий до перевезення на адресу комбінату вантаж (порожні вагони) був затриманий залізницею на шляху прямування у зв'язку зі скупченням вагонів на станції призначення, що, в свою чергу, відбулося внаслідок несвоєчасного вивільнення комбінатом колій від вантажу, який вже прибув на його адресу, тобто з вини відповідача, а відтак останній зобов'язаний оплати збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за весь період затримки спірних вагонів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм пунктів 12, 13, 16 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, пункту 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що була чинною на момент розгляду справи в суді першої інстанції та її перегляду в суді апеляційної інстанції, оскільки, на його думку, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про задоволення позову, неправильно оцінивши подані позивачем докази, зокрема актам загальної форми, щодо зайнятості колій на станції призначення і наявності вини відповідача у цьому та не дали правової оцінки доводам комбінату щодо штучного подовження позивачем затримки спірних вагонів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін із таких мотивів:

- підготовка залізницею на коліях станції порожніх вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору та Єдиного технологічного процесу, у той час як незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф.ГУ-23, є порушенням вимог статей 46,47 Статуту залізниць України, пунктів 33,34 Правил видачі вантажів;

- пункт 12 Інструкції оформлення затримки поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, на який посилається скаржник, не містить імперативної норми, яка б зобов'язувала позивача відправляти затримані на підходах вагони першочергово, а передбачає дії позивача з урахуванням поїзної обстановки на дільниці;

- в порушення частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів;

- враховуючи обставини затримки, за умов неможливості доставити спірні вагони до колій станції призначення з вини вантажовласника, контррозрахунок скаржника не містить правового обґрунтування та суперечить нормам чинного законодавства.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Здійснивши перегляд касаційної скарги в письмовому провадженні, перевіривши оскаржені у справі судові рішення дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

21.09.2012 Державне підприємство "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця), та Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "Північний ГЗК" (власник колії), уклали договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПрАТ "Північний ГЗК", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч.

Відповідно до пункту 4 договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, Інструкції про порядок обслуговування і організацію руху на під'їзній колії власника.

Згідно з пунктом 11 вказаного договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Пунктом 15 договору сторони узгодили, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

У червні 2016 року залізницею були прийняті до перевезення за накладними на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" порожні власні вагони, які було затримано на шляху прямування у зв'язку з неможливістю доставити їх на станцію призначення через скупченням на ній вагонів, які прибули на адресу комбінату раніше.

З огляду на вказані обставини, залізницею були нараховані відповідачу збір за зберігання вантажу та плату за користування вагонами за весь час затримки вагонів, враховуючи що вказана затримка сталася з вини останнього.

Як зазначалося вище, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти визначаються Статутом залізниць України.

Так, статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Порядок зберігання вантажів та нарахування у зв'язку з цим відповідного збору регламентуються Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087.

Згідно з пунктами 5, 8 вказаних Правил, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: 1) якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; 2) при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; 3) при затримці - з моменту затримки.

Що стосується плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункту 2.6 Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 864/5085).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що прийняті до перевезення залізницею спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях Грекувата і Рядова за наказами від 01.07.2016 № 695, від 01.07.2016 №697, від 07.07.2016 №719 у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу ПрАТ "Північний ГЗК" раніше та не були своєчасно ним забрані на свою під'їзну колію, тобто з вини останнього.

При цьому відповідачем до судів першої та апеляційної інстанцій не надано належних доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов пункту 8 договору від 21.09.2012 або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення. Докази на підтвердження вжиття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника відповідачем також не надано.

За фактом затримки спірних вагонів станціями Грекувата і Рядова у порядку, передбаченому вимогами Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №14 від 01.07.2016, №15 від 01.07.2016, №74 від 07.07.2016; та акти загальної форми ГУ-23: №96 від 01.07.2016, №97 від 01.07.2016, №725 від 07.07.2016.

У зв'язку з зазначеним, станцією призначення Терни вручено представникам комбінату повідомлення про затримку вагонів, а саме: №236 отримане відповідачем 01.07.2016 о 10:20 год.; №238 отримане відповідачем 01.07.2016 о 23:30 год.; №251 отримане відповідачем 07.07.2016 об 11:45 год.

У подальшому, після прибуття спірних вагонів на станцію Терни, залізницею на підставі зазначених актів форми ГУ-23а та ГУ-23 нараховано відповідачу плату за користування вагонами в розмірі 293677,92 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 08099102, 10079269, 09079262, 08079261 та збір за зберігання вантажу на загальну суму 9827,76 грн. за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №12079039.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу у заявленому розмірі за весь час затримки спірних вагонів, враховуючи, що вказані вагони були затримані залізницею відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами за наказами з вини ПрАТ "Північний ГЗК", про що станціями слідування складено відповідні акти про затримку вагонів та акти загальної форми, а також враховуючи здійснену господарськими судами попередніх інстанцій перевірку наданих позивачем розрахунків сум плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, включених залізницею до відомостей плати за користування вагонами та накопичувальної картки.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, враховуючи, що на станції призначення під час затримки спірних вагонів на підходах до неї були вільні колії, і зайнятість приймально-відправних колій на станції Терни планує поїзний диспетчер залізниці є помилковими, оскільки: по-перше, господарськими судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на його адресу раніше та не були ним своєчасно забрані на свою під'їзну колію. При цьому позивачем дотримано порядок дій та складено відповідні акти на засвідчення вказаних обставин у відповідності до вимог чинного законодавства, а відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не подано належних і допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу чи доказів реагуванню на повідомлення позивача про подавання вагонів; по-друге, згідно з пунктами 13.2.1, 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції. Відповідно до пункту 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 N 411, черговий по станції зобов'язаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів. Отже, наявність вільних колій на станції призначення є необхідною для її нормальної роботи та не є доказом можливості приймання потягів; по-третє, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПрАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Відповідно до розділу 2.3.1 Єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії ПрАТ "Північний ГЗК" і станцій примикання Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", узгодженого сторонами, про час подачі вагонів на під`їзну колію ПрАТ "Північний ГЗК" під завантаження або вивантаження засобами власника колії прийомоздавальник залізниці повідомляє прийомоздавальника ПрАТ "Північний ГЗК" не пізніше, ніж за дві години до подачі вагонів, з реєстрацією повідомлень про прибуття та подачу вагонів у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2; про готовність вагонів до відправлення з під`їзної колії начальник зміни цеху зовнішнього транспорту або маневровий диспетчер ПрАТ "Північний ГЗК" повідомляє по телефону чергового по станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2,0 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами. Таким чином, приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.

Посилання скаржника на те, що місцевий та апеляційний господарські суди надали неналежну оцінку поданим позивачем актам загальної форми щодо наявності підстав для затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України касаційний суд не має права, зокрема вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про штучне затягування залізницею затримання спірних вагонів, враховуючи, що в порушення пункту 12 Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, затвердженої 18.04.2012 начальником Криворізької дирекції залізничних перевезень, зі станції Грекувата першим був відправлений потяг, який залізницею затримано за наказом №701 від 03.07.2016, тобто пізніше, ніж затримано спірні вагони, також є безпідставними, оскільки, як досліджено апеляційним господарським судом, зазначений пункт Інструкції не містить норми, яка б зобов`язували позивача відправляти затримані на підходах вагони першочергово, також такої умови не містить ні договір, укладений між сторонами, ні Статут залізниць України. При цьому вказані дії відносяться до технологічного процесу залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів, яких у відповідача не має. Крім того, наказ № 701 від 03.07.2016 не є предметом спору та розгляду у цій справі.

Доводи скаржника про неправильний розрахунок позивачем плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажів та здійснений у зв'язку з цим перерахунок вказаних сум не приймається касаційною інстанцією до уваги як такі, що ґрунтуються на припущеннях про наявність у залізниці можливості відправити частину спірних затриманих вагонів раніше.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання в касаційній скарзі на залишення поза увагою місцевим та апеляційним господарськими судами заперечень відповідача стосовно того, що подані позивачем на підтвердження скупчення вагонів на станції призначення акти загальної форми №№ 3134, 3139, 3145, 3147, 3148, 3151, 3162, 3167, 3168, 3170, 3172 - 3175, 3177, 3179, 3180, 3183, 3188, 3190, 3196 - 3198, 3200, 3201, 3208, 3219 - 3221, 3224 - 3227, 3236 - 3238, 3241, 3248, 3249, 3256, 3257, 3260 - 3262, 3264 - 3268 не свідчать про зайнятість колій вказаної станції вагонами відповідача, оскільки зазначені акти були прийняті господарськими судами в якості належних доказів, з урахуванням яких суди дійшли висновку про наявність підстав у залізниці для затримання спірних вагонів на підходах до станції призначення, враховуючи, що дані акти складалися протягом всього спірного періоду та в них було зазначено про готовність залізниці подати вагони позивачу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами, порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій вимог Статуту залізниць України, Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України не вбачається.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі №904/12334/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков