2/2028/36/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2012 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Покальчука Ю.М.

при секретарі Євсюковій О.В.

за участю позивача по справі та його представника, розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду з позовом звернувся позивач ОСОБА_1 особи підприємець ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 10.01.2011 року відповідач ОСОБА_3 взяв у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали на загальну суму 20 000) гривень, і зобов’язувався повернути кошти протягом трьох місяців до 15.03.2011 року. Але в зазначений термін відповідач борг не повернув. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач стверджує, що враховуючи рекомендації Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97 р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яку ОСОБА_3 зобов’язаний сплатити на користь позивача, на 1 травня 2011 року складає 20280 грн. (20 000 гр. х 1,014 (індекс інфляції за березень 2011 р.) (20000 грн. х 1,013) (індекс інфляції за квітень 2011 р.) а три процента річних від простроченої суми за 57 дні прострочення 93 гр. 70 коп. (20 000:365:100%*3%*57=93,70).

23.03.2011 року ОСОБА_2А на адресу відповідача направив лист з проханням повернути борг в тижневий термін, 25.03.2011 року відповідач отримав даний лист , відповіді, або повернення коштів до цього часу не було здійснено.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив та доповнив заявлені позивні вимоги в яких посилаючись на те, що відповідач взагалі не виконує взятих на себе зобов'язань і кошти йому не повертає, в тому просив суд стягнути з ОСОБА_3 суму боргу 20 000 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідач був присутній в судових засідання на початку судового розгляду справи та надав пояснення стосовно позовних вимог позивача в яких стверджував , що він працював продавцем у магазині ФОП “ОСОБА_2А.”за усним договором. В січні 2011 року була проведена інвентаризація, за результатами якої була виявлена недостача товарно-матеріальних цінностей загальну суму 20 000 грн. Відповідач стверджував, що погодитися з фактом недостачі товару та написати розписку про те, що він узяв у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали на суму 20 000 гривень його змусили, тому він вважає , що позовні вимоги ОСОБА_2 є такими що не підлягають задоволенню.

В подальшому відповідач ОСОБА_3 до суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, інших письмових заперечень проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується не надав, та не звертався до суду з заявою про можливість розгляду справи в його відсутності.

Судом було надана оголошення у газету "Слобідський край" про виклик відповідача ОСОБА_3 в судове засідання для участі у розгляді справи, але відповідач до суду не з’явився.

За таких обставин на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), на чому наполягав позивач.

Суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та докази, надані в їх обґрунтування, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

10.01.2011 року відповідач ОСОБА_3 взяв у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали на загальну суму 20 000 грн. гривень, і зобов’язувався повернути кошти протягом трьох місяців до 15.03.2011 року. Але в зазначений термін відповідач борг не повернув.

Зазначені обставини підтверджуються доданою до заяви розпискою.

23.03.2011 року ОСОБА_2А на адресу відповідача направив лист з проханням повернути борг в тижневий термін, 25.03.2011 року відповідач отримав даний лист, відповіді, або повернення коштів відповідачем до цього часу не було здійснено.

Твердження відповідача про те, що його змусили погодитися з фактом недостачі товарно-матеріальних цінностей та написати розписку про те, що він узяв у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали на загальну суму 20 000 гривень, і зобов’язався повернути кошти протягом трьох місяців ніяких підтверджуючих доказів не мають. Відповідно до дослідженого у судовому засіданні матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 № 111 від 19.01.2011 року, з пояснень опитаних свідків вбачається , що ОСОБА_3 добровільно написав розписку про повернення суми боргу у термін до 15.03.2011 року, ніяких заходів фізичного впливу до гр. ОСОБА_3 застосовано не було, тобто наведені відповідачем доводи є такими, що не мають підтверджень та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Тобто вищевикладені факти є підтвердженням того, що ОСОБА_3 дійсно взяв у ФОП ОСОБА_2А будівельні матеріали на суму 20000, 00 грн. та зобов’язався повернути вищевказану суму боргу на протязі трьох місяців, правочин, що мав місце між сторонами спору, в установленому законом порядку відповідачем не був оскаржений й недійсним не визнаний.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів куплі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов’язанням.

Відповідно до статті 1046, 1047 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 ЦК України передбачає обов'язок позичальника повернути позику ( грошові кошти у такій самій сумі у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені в розписці.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Надаючи оцінку наданим позивачем на підтвердження укладення договору позики письмових доказів (боргової розписки), вказана письмова розписка є документом, який підтверджує як сам факт укладення між сторонами договору позики, так і передачу речей позикодавцем позичальнику, а тому обґрунтовано позивач наполягає на стягненні з відповідача на його користь заборговану грошову суму.

Правочин, що мав місце між сторонами спору, в установленому законом порядку відповідачем не оспорювався й недійсними не визнаний, а наведені відповідачем доводи є голослівними й такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому звертаємо увагу й на те, що згідно ст. 1051 ЦК України в разі оспорювання позичальником договору позики, який мав бути укладений у письмовій формі, за його безгрошовістю, позичальник повинен надати до суду відповідні докази (за виключенням показань свідків) на підтвердження факту укладення контрагентами безвалютної позики з урахуванням вимог ст. 218 ЦК України та ст. ст. 57 - 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України такими доказами, зокрема, можуть бути письмові докази (різного роду документи, акти, листування службового або особистого характеру) і речові докази (зокрема звукові та відеозаписи), висновки експертів, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи, однак в матеріалах цивільної справи такі докази відсутні й до суду вони також не надані, як не надано й доказів того, що спірні договори позики були укладені відповідачами під впливом обману, насильства або тяжкої обставини.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

За змістом положень ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач зі свого боку, не виконав умови угоди, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму позики відповідно до договору, що був укладений 10.01.2011 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8,24,55,68 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, ст.ст. 15,16,509,526,527,530,610,626,1050 ЦК України, ст.ст.3-14,15,57-62,208,209,213-215,218, 226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, проживаючого за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_3, борг за договором позики в сумі 20 000 грн.(двадцять тисяч гривень) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, проживаючого за адресою, ІНФОРМАЦІЯ_4, понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 205,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 грн. та правової допомоги в сумі 550,00 грн.

Сторони які беруть участь у справі зможуть ознайомитися з повним текстом рішення 08 жовтня 2012 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Покальчук Ю.М.