АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1227-Ф/08  Головуючий суду першої інстанції     Короткова Л.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції     Ломанова Л.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді     Ломанової Л.О.,

суддів     Полянської В.О., Мудрової В.В.

при секретарі     Долгополовій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Фактор» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, пені та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ТОВ «Сі-Фактор» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором в сумі 3 604 грн. 78 коп., пені у розмірі 7 023 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 2 травня 2007 року ОСОБА_3 уклав з позивачем угоду, згідно з якою ТОВ «Сі-Фактор» надає йому інформаційні послуги з працевлаштування за кордоном у іноземного судновласника, а відповідач після закінчення терміну контракту в п'ятиденний строк повинен оплатити ці послуги позивачу у розмірі 5 % від суми отриманої заробітної плати за контрактом. ОСОБА_3 після закінчення контракту на судні 3 грудня 2007 року свої обов'язки не виконав.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2008 року було частково задоволено позов ТОВ «Сі-Фактор» - з відповідача стягнено заборгованість за договором в сумі 4 170 грн. 50 коп., пеню за період з 8 грудня 2007 року до 14 січня 2008 року в сумі 3 096 грн. 90 коп., судові витрати в сумі 144 грн.67 коп., а всього -7 412 грн. 07 коп., в решті позову - відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, яке полягає у безпідставному відхиленні клопотання відповідача про витребування довідки про його заробітну плату, та взятті до уваги при розгляді справи копії зазначеної довідки. Крім того, апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права, які регулюють розмір договірної неустойки, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема щодо строків роботи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши   матеріали   справи,   вислухавши   пояснення   представника   відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності обов'язку відповідача зі сплати 5 % від суми заробітку, еквівалентної 3000 евро на місяць, а також пені в розмірі 1 % за кожен день прострочення цього зобов'язання.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи, проте колегія суддів не може погодитися зі встановленими судом обставинами щодо строків роботи відповідача у іноземного судновласника.

З матеріалів справи вбачається, що 2 травня 2007 року ОСОБА_3 з одного боку та ТОВ «Сі-Фактор» - з іншого був укладений договір про надання послуг (а.с. 5), відповідно до якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 послуги з пошуку роботи за кордоном, а відповідач - оплатити ці послуги. Розмір оплати послуг зазначеним договором був встановлений в сумі 495 грн. при наданні роботи, та 5 % від окладу 3 000 евро в місяць за курсом НБУ на момент оплати. Остаточний розрахунок ОСОБА_3 зобов'язався провести не пізніше 5 днів після завершення роботи за контрактом.

Той факт, що свої зобов'язання за договором ТОВ «Сі-Фактор» були виконані та відповідачем був укладений контракт із іноземним судновласником, із заробітною платою в розмірі 3 000 євро на місяць підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами.

Позовні вимоги полягали у стягненні з відповідача заборгованості за договором в сумі 3 604 грн. - 5 % від заробітної плати відповідача за 6 повних місяців, 29 днів травня та 3 дні грудня 2007 року, з вирахуванням добровільно сплачених ОСОБА_3 4 200 грн.; 7 023 грн. пені за 90 днів прострочення (а.с. 50). Наведений розрахунок позовних вимог ґрунтується на таких строках: робота відповідача у іноземного судновласника - з 2 травня 2007 року до 3 грудня 2007 року; виникнення прострочення - з 8 грудня 2007 року.

Оскаржуване рішення грунтується на тому, що відповідач працював за контрактом з іноземним судновласником - Malta Shipping Ltd. - у період з 2 травня 2007 року до 3 грудня 2007 року, сума заробітної плати за цей час склала 21 000 євро, проте такий висновок суперечить матеріалам справи, відповідно до яких ОСОБА_3 почав працювати за контрактом на судні з 4 травня 2007 року (а.с. 52) і в травні 2007 року отримав заробітну плату за 28 днів (а.с. 54). Зі штемпелю візового контролю на паспорті вбачається, що останнім днем перебування на іноземному судні стало 1 грудня 2007 року (а.с. 44).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що розрахунок заборгованості відповідача зі сплати на користь ТОВ «Сі-Фактор» винагороди за працевлаштування судом першої інстанції був проведений, входячи з помилкових даних, в той час, як ОСОБА_3 фактично відпрацював у іноземного судновласника 6 місяців 29 днів (28 днів травня та 1 день грудня), а тому розрахунок п'ятивідсоткової винагороди слід обчислювати від суми 20 813 євро (6 місяців х х 3 000 євро + 3 000 євро/31 день х 29 днів), еквівалентної (а.с. 21) 165 879 грн. 61 коп. Відтак, відповідач був зобов'язаний сплатити винагороду за працевлаштування 8 293 грн. 98 коп. (5 % від 165 879,61 грн.), а, враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 було добровільно сплачено 4 200 грн. з них (а.с. 49), до стягнення підлягають 4 093 грн. 98 коп.

Судом було правильно встановлений час прострочення відповідача зі сплати зазначеної винагороди - 37 днів (з 8 грудня 2007 року до дня звернення до суду із позовом 14 січня 2008 року), але з наведених вище обставин розмір пені був обчислений помилково.

Виходячи з того, що розмір заборгованості відповідача перед ТОВ «Сі-Фактор» з винагороди за працевлаштування склав 8293 грн. 98 коп., а прострочення тривало 37 днів, розмір пені становить 3 068 грн. 77 коп. (8293,98 грн. + 100 % х 37 днів).

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про безпідставне взяття судом до уваги довідок, виданих іноземним судновласником, оскільки за договором із ТОВ «Сі-Фактор» про надання послуг ОСОБА_3 зобов'язався виплачувати 5 % не з фактично одержуваної заробітної плати, розмір якої і підтверджують зазначені довідки, а із суми, еквівалентної 3 000 євро на місяць пропорційно відпрацьованому часу.

Також не можуть бути взятими до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення закону щодо обмеження розміру пені розміром подвійної ставки НБУ, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на який посилається ОСОБА_3, не регулює правовідносини, учасником яких є фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Підстав для зміни розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Сі-Фактор», колегія суддів не вбачає, приходячи до висновку про необхідність зміни оскаржуваного рішення лише в частині визначення розміру заборгованості за договором та пені.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 526, 530, 549, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1, 2 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 28 березня 2008 року змінити.

Визначити суми, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі-Фактор», у таких розмірах: заборгованість за договором - 4 093 грн. 98 коп., пеня - 3 068 грн. 77 коп.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.