Справа № 22-3345/2008 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Потапова О.М.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 вересня 2008 р.     м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:     Кочеткової І.В.
суддів:     Бондара М. С.

Гончара О.С.  при секретарі     Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Запорізького регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» (далі ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк») на ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року по справі за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитом,  по процентам за користування кредитом,  по комісії за користування кредитом та пені, .

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитом,  по процентам за користування кредитом,  по комісії за користування кредитом та пені.

Ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Запорізького РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду,  в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права,  просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача,  вивчивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом п.3  ст.  312 ЦПК України,  розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції,  апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції,  якщо останній порушив порядок,  встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу,  суддя виходив з того,  що із заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк»,  в якій останній просить,  в тому числі,  про стягнення пені за невиконання кредитного договору,

 вбачається спір про право,  що за змістом п.2 ч.1  ст.  100 ЦПК України унеможливлює видачу судового наказу.

Проте такі висновки судді не грунтуються на вимогах закону,  а тому з ними не можна погодитися.

За змістом  ст.  96 ЦПК України судовий наказ може бути видано,  якщо заявлено вимогу,  яка ґрунтується на правочині,  вчиненому у письмовій формі.

Встановлено,  що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір,  за умовами якого у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань,  передбачених договором,  Банк має право нарахувати,  а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу (а.с. З-4).

Дійсний і неоспорений договір є актом волевиявлення сторін,  що підтверджує їх згоду виконувати умови,  які вони для себе передбачили.

Оскільки умовами договору передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання договірних зобов'язань у вигляді сплати пені,  кредитор надав до заяви відповідні розрахунки,  висновок судді про неможливість стягнути в порядку наказного провадження усі обумовлені неоспореним договором суми не ґрунтується на вимогах процесуального законодавства.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може бути визнана такою,  що постановлена з дотриманням вимог процесуального права,  а тому відповідно до п. 3  ст.  312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  307,  312 п. 3 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Запорізького регіонального управління ЗАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Веселівського районного суду Запорізької області від 20 червня 2008 року в цій справі скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.