Справа № 22ц-3350 2008 р.     Головуючий у 1 інстанції Дубас Т.В.

Категорія 52     Доповідач Антоненко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,  суддів: Касьяненко Л.І.,  Поліщука М. А..,  при секретарі Рудзінській А..С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду
Київської області від 14 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Колективного житлово-комунального підприємства „Агропромбудіндустрія",  третя
особа: ОСОБА_2,  про поновлення на роботі,  стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.    

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення  сторін,   перевіривши матеріали справи та доводи скарги,  колегія суддів

встановила:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом,  у якому просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду у сумі 1000 грн.,  посилаючись на те,  що він працював у відповідача на посаді завідуючого гуртожитком №2. Наказом від 26 червня 2007 року його звільнено з роботи на підставі п.1  ст.  40 КЗпП України. Своє звільнення з роботи позивач вважав незаконним і просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 14 грудня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено,  що позивач працював у відповідача на посаді завідуючого гуртожитком №2. 20 квітня 2007 року директором КЖКП „Агропромбудіндустрія" був виданий наказ про зміни в організації виробництва і праці та майбутнє звільнення працівників. Цим наказом передбачалось у зв"язку з економічною недоцільністю скоротити посади завідуючих гуртожитками №№1 та 2. Позивачу ОСОБА_1 25 квітня 2007 року було направлено повідомлення про скорочення його посади та майбутнє звільнення з роботи та запропоновані вакантні посади. Позивач одержав вказане повідомлення 28 квітня 2007 року і не виявив бажання працевлаштуватись на запропоновані йому вакантні посади. Наказом від 26 червня 2007 року №28-к позивача звільнено з роботи на підставі п.1  ст.  40 КЗпП України. Наказом від 2 липня 2007 року №29-к у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю позивача змінено дату його звільнення і фактично звільнено з 10 липня 2007 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,  суд обгрунтовано виходив з положень п.1 ч. 1  ст. 40 КЗпП України та прийшов до правильного висновку про те,  що позивача звільнено з роботи у відповідності з вимогами закону та з дотриманням процедури звільнення.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права,  підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи позивача про те,  що фактично у відповідача не відбулося змін в організації виробництва та праці та скорочення штату,  а його звільнення з роботи було обумовлене неприязними стосунками з керівництвом підприємства,  спростовуються наявними у справі доказами: штатними розкладами,  копіями наказів про звільнення та переведення працівників,  з яких вбачається,  що дійсно посади завідуючих гуртожитками №№1 та 2 скорочені. Крім того,  власник або уповноважений ним орган має право на свій розсуд вирішувати питання щодо змін в організації виробництва та праці,  затвердження штатного розкладу та скорочення посад.

Доводи позивача про те,  що йому не були запропоновані всі вакантні посади,  зокрема посада інженера по договорах,  на яку він претендує при поновленні на роботі,  спростовуються наданими відповідачем доказами,  з яких вбачається,  що посада інженера по договорах була введена в штатний розклад з 1 липня 2007 року. Вказана посада передбачає певні кваліфікаційні вимоги до майбутнього працівника: вищу технічну освіту,  бажано - другу економічну освіту,  досвід роботи не менше трьох років та вік до 45 років. Оскільки позивач має кваліфікацію викладача музики і співів та вік 69 років,  відповідач обгрунтовано не запропонував йому переведення на вказану посаду.

Інших доводів,  які б спростовували висновки суду,  викладені в рішенні,  в апеляційній скарзі не приведено.

Керуючись  ст.  ст.  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Києво-Святошинського районного суду від 14 грудня  2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.