справа № 2-124/11

провадження № 2/2028/18/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2012 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Марюхна Л. А.

при секретарі Евсюковій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в смт. Нова Водолага цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,державного нотаріуса про визнання договору дарування недійсним , визнання права власності на частку будинку

ВСТАНОВИВ :

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним , визнання права власності на частку будинку.

Після уточнення позовних вимог позивач вказала, що з червня 1994 року по лютий 1999 року перебувала у шлюбі з відповідачем. 13 листопада 1994 року народився син - ОСОБА_3

В 1995 році з чоловіком придбали домоволодіння № 75а, по вул. Дзержинського, в селищі Нова Водолага по договору купівлі-продажу від 27.05.1997 року.

За час перебування у шлюбі подружжя переобладнало житловий будинок, добудувало у 1997 році тамбур, веранду, ґанок з навісом, установили ворота металеві з калиткою, огорожу шиферну, викопали колодязь, що підтверджується записами про зміни в інвентарній справі.

З 2001 року позивачка та відповідач поновили свої сімейні стосунки ,і продовжували жити разом у цивільному шлюбі у вищезазначеному будинку, що підтверджується актом депутата від 29.11.2010 року і свідченням сусідів, а також постановою відділу Державної виконавчої служби в Нововодолазькому районі від 03.09 2001 року про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа, виданого 02.11.1998 року районним судом, супровідним листом з Нововодолазького ВДВС від 03.09.2001 року на ім'я ОСОБА_1 про повернення виконавчого листа , і копією довідки з Нововодолазької гімназії про незмінність з 2001 року і по теперішній час домашньої адреси учня ОСОБА_3. що мешкає за адресою вул. Дзержинського, 75-6. в смт. Нова Водолага .

Про те, що цей будинок було подаровано спочатку ОСОБА_2 своїй матері - ОСОБА_4 10 серпня 1995 року, а потім передаровано ОСОБА_4 своєму сину - ОСОБА_2 17 квітня 2007 року, позивачка вперше дізналася в грудні 2010 року, коли відповідач, одружився восени 2010 року, звернувся з заявою до райвідділу міліції про, нібито, самовільну прописку ОСОБА_1 в домоволодінні по вул. Дзержинського, 75-а, в Новій Водолазі.

З відмовного матеріалу по заяві ОСОБА_2 від 17 грудня 2010р. позивач дізналась про порушення свого права власності на вище вказане домоволодіння , незаконні дії з будинком № 75-А. по вул. Дзержинського, в селищі Нова Водолага, що вдіяли ОСОБА_2, разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_4 з допомогою державного нотаріуса, при відсутності її згоди на відчуження цього будинку.

Якби ОСОБА_1 знала, що будинок знаходиться у власності ОСОБА_4 і не заперечувала би цього факту, тоді не було потрібно наполягати відповідачу на виписці з цього будинку ОСОБА_1, нібито для оформлення субсидії на комунальні послуги, що відбулося 14 квітня 2007 року, а 17 квітня 2007 року цей будинок було передаровано матір'ю своєму сину, а потім ОСОБА_2 дав згоду на прописку відповідачки, що відбулася 17.05.2007 року, що підтверджується паспортом позивачки і копією домової книги .

Право власності подружжя на житловий будинок, що придбано в час перебування у шлюбі, регулювалося в 1995 році ст. 16 Закону України «Про власність» та і ст.ст. 22, 23, 28, 29 Кодексу «Про шлюб та сім'ю», де чітко вказано, що майно, придбане у шлюбі належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а при відчуженні одним з подружжя нерухомого майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, згода на це другого із подружжя повинна бути зроблена у письмовій формі. В п. 23 інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій», що діяв на той час також вказано, що угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм спільної сумісної власності, які потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого із подружжя з посиланням на ст. 23 Кодексу про шлюб і сім'ю.

ОСОБА_1 ніколи не давала згоди, ані письмової, ані усної, на відчуження ОСОБА_2, ані цілої долі, ані будь якої іншої частини, будинку по вул. Дзержинського, 75-А у Новій Водолазі, Харківської області, який вони придбали, перебуваючи у шлюбі. Відповідачі не спростовували цей факт.

Крім того відповідно до ст. 344 ЦК України (1963 р.) «Форма договору дарування» до договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу - «Форма договору купівлі-продажу жилого будинку», а саме - договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів. В інвентарній справі №5412 щодо житлового будинку по вул.. Дзержинського, 75-А відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію вказаного будинку за ОСОБА_4 після укладання договору дарування в серпні 1995 року, які б містили характеристику подарованого будинку на час укладання цього правочину.

Договір дарування будинку ОСОБА_4 своєму сину від 17.04.2007 року також зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно .

Відсутність реєстрації договору дарування від 10 серпня 1995 року свідчить про те, що дана угода про дарування будинку не відповідала вимогам закону, і відповідно до ст. 48 ЦК України (1963 р.) має бути визнана недійсною, а договір дарування вищеназваного будинку ОСОБА_2 своїй матері, ОСОБА_4 в частині відчуження належної мені позивачці частини будинку, як майна, придбаного у шлюбі, підлягає скасуванню, тим паче, що це дарування взагалі не мало ніяких правових наслідків, ОСОБА_4 ніколи не проживала в цьому будинку, що підтверджується записом у домовій книзі - 17.02.98 р була прописана а 31.03.98 року вже була виписана.

Всі роботи по перебудові і добудові цього будинку проводилися в період з 1995рпо 1997 рік, що підтверджується записом в інвентарній справі і у технічному паспорті домоволодіння , тобто під час перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у шлюбі з 04.07.1994 року по 02.02.1999 року.

Сторона позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Відповідач вказав в своїх запереченнях , поясненнях даних в судовому засіданні на те , що заявлений позов ОСОБА_1 не може бути задоволений з наступних обставин ,а саме :

В 1998 році житловий будинок , заг.пл.47 м2 був прийнятий в експлуатацію і за погодженням власника ОСОБА_5 сторони по справі прописалися в домоволодінні по вул. Дзержинського ,№ 75-а. Проте що позивачка знала хто власник будинку свідчить запис про реєстрацію в будинковій книзі від 30.01.1998 року .Ці дії відбувалися в Нововодолазькому РВ ГУМВС України в Харківській області в присутності власника будинку та документів підтверджуючих право власності на майно. Власник в присутності працівників РВ ГУМВС дала письмову згоду заявнику на прописку в його домоволодінні.

В лютому 1999 року шлюб з позивачкою було розірвано.

Питання про визнання права власності на частку майна придбаного в шлюбі, позивач не ставила , так як не мала не мала на це права.

Згідно ст. 72 СК України «Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.» , п.2 що до

вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки. З 1999 року цей термін давно минув.

У позивачки не виникло ніяких заперечень коли власник будинку ОСОБА_4 подала позовну заяву до суду - про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 з вищезазначеного домоволодіння і 6 .06.2000 року під час судового засідання позивач добровільно виписалась , про що свідчить запис в будинковій книзі від 6.06.2000р та Ухвала Нововодолазького районного суду від 06.06.2000 року .

З 2005 року сторони поновили відносини , і почали проживати разом в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Власник будинку ОСОБА_4 дала згоду на реєстрацію ОСОБА_1 за адресою - вул. Дзержинського ,№75-А, про що свідчить запис в будинковій книзі від 23.06.2005 року.

Позивач знала що в 2007 році ОСОБА_4 подарувала відповідачу садибу, згідно діючого законодавства , про що свідчить запис в будинковій книзі від 14.04.2007р.( дата зняття з реєстрації ) та 17.05.2007р. (дата реєстрації) ОСОБА_1.

Права позивача відповідач не порушував. Право на витребування майна, право на визнання права власності у позивача давно втрачене за сплином позовною давністю , яка встановлена як загальною позовною давністю тривалістю у три роки, так і спеціальною у один рік.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, що передбачено ст. 267 ЦК України, тому відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначена в позові як відповідач – державний нотаріус ОСОБА_6 , не може бути належним відповідачем по справі .

Нотаріус виконує свої обов’язки передбачені Законом України «Про нотаріат», Цивільним Кодексом України та Сімейним Кодексом України , виконує нотаріальну дії до переліку яких входить і посвідчення правочинів . Порядок діяльності нотаріуса встановлено інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України .

Відповідно до положень п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2011 року зазначено , що особами , які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним є насамперед сторони правочину .

Нотаріуси , що посвідчували правочини не можуть бути відповідачами .

У разу якщо предметом правочину є майно , яке належить особам на праві спільної часткової власності , суд на підставі ст.ст. 358,361 та 362 ЦК України , відповідно до ч. 2 ст. 35 ЦПК України залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників.

Якщо предметом правочину є майно , яке належить особам на праві спільної сумісної власності , інші співвласники відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України до участі у справі не залучаються , оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників.

Суд , вислухав пояснення сторін по справі , перевірив надані ними доказами приходить до висновку про те , що даній позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених ст. 61 ЦПК України .

По справі встановлені такі факти та обставини .

Сторони перебували в шлюбі з червня 1994 по лютий 1999 року .

Сторони придбали домоволодіння № 75 - а, по вул. Дзержинського, в селищі Нова Водолага по договору купівлі-продажу від 27.05.1997 року.

Після розірвання шлюбу з позовом про поділ нерухомого майна не звертались .Згідно ст. 72 СК України позовна давність до вимог про поділ майна , що є суб’єктом спільної сумісної власності подружжя складає три роки .

По даним записів будинкової книги позивачка ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку по будинку 75а вул. Дзержинського с. Нова Водолага Харківської області , що також відображено в ухвалі Нововодолазького районного суду від 06.06.2000 року про те , що було залишено без розгляду позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання втратившою право проживання . Тобто позивачеві було відомо про те , що станом на 2000 рік власним домоволодіння є ОСОБА_4 , яка і зверталась до суду з позовом про захист своїх прав власності, а не відповідач по справі .

Факт проживання сторін з 2005 року у фактичних шлюбних відносинах , та наявність реєстрації у вказаному домоволодінні не створюють для позивача будь-яких ознак права власності на нього .

Наявність у ОСОБА_2 з 17.04.2007 року права власності на вище зазначене домоволодіння отримане ним внаслідок договору дарування йому садиби по ул. Дзержинського ,75а с. Нова Водолага його матір’ю ОСОБА_4 не дає позивачеві права на поділ цього майна хоча і в якійсь частці , так як права власності по договору дарування на домоволодіння має лише ОСОБА_2

Крім того позовна вимога позивача полягає у визнанні договору дарування від 10.08.1995 року недійсним , хоча ст. 727 ЦК України передбачено лише розірвання договору , що також було передбачено і законодавством , що регулювало правовідносини на які вказує позивач відносяться по періоду їх регулювання .

Так як по справі встановлено , що позивачка дізналась про своє порушене права в 2000 році , а не в 2011 році , та на час звернення до суду за захистом свого порушено права сплинули строки встановлені діючим законодавством , а саме як річний термін передбачений для регулювання порушеного права з договорів дарування – ст. 728 ЦК України ( ст. 71 ЦК УРСР 1963 року ) і загальна позовна давність встановлена терміном у три роки .

Сплив позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові , відповідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України 2004 року та ст. 71 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Керуючись ст.ст.5-11,57-66,159,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.267, 717, 727,728 ЦК України (2004), ст.ст. 71,243 ЦК УРСР(1963) ,ст. 72 СК України, п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2011 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним «, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного нотаріуса про визнання договору дарування недійсним , визнання права власності на частку будинку .

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд з часу його проголошення .

Суддя