АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2992/ 2008 р. Головуючий у 1 -й інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач : Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2008 р. М. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Стрелець Л.Г.
суддів Спас О.В.Глазкової О.Г.
при секретарі Вертелецькій І.В.
з участю
прокурора Гудимеюсо Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області та заяви Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області про приєднання до апеляційної скарги Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.06.2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури^ суду,
встановила:
У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Запорізької області, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.12.2001 року прокурором М. Бердянська у відношенні нього була порушена кримінальна справа за ч.3 ст. 365 КК України, а 17.01.2002 року був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
1. 10.06.2002 року кримінальна справа була направлена до суду.
1. 16.10.2002 року та 19.10.2004 року Бердянським міськрайонним судом були винесені обвинувальні вироки, які в свою чергу були скасовані ухвалами судових колегій палати по кримінальним справам апеляційного суду Запорізької області. За результатами розгляду кримінальної справи 02.03.2005 року апеляційним судом Запорізької області постановлена окрема ухвала.
Постановою слідчого Бердянської міжрайонної прокуратури від 13.12.2006 року
провадження у кримінальній справі закрито на підставі п.2 ст. б КПК України.
Крім того, під час досудового слідства на його майно був накладений арешт, а 01.02.2002 року прокуратурою міста Бердянська були оприлюднені в обласній „Досьє" та місцевій „Азовський вісник" газетах відомості, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.
Позивач зазначає, що незаконні дії прокуратури, які тривали протягом 5 років, завдали йому тяжких душевних та фізичних страждань. Дані страждання були пов"язані з обмеженням та порушенням його прав, передбачених ст. ст. 30, 33, 41, 62 Конституції України, зокрема права власності, недоторканості житла, свободи пересування .
В обгрунтування завданої моральної шкоди позивач зазначив, що за час перебування під слідством та судом погіршився стан його здоров"я ; у зв"язку з обранням щодо нього запобіжного заходу він був позбавлений можливості пройти курс лікування в м. Києві; були порушені життєві зв"язки з оточенням. Крім того, расповсюдженням недостовірних відомостей в засобах масової інформації щодо вчинення ним злочину до набрання обвинувальним вироком законної сили, була втрачена довіра керівництва, що в свою чергу призвело до переведення на нижче оплачувану роботу, завдана шкода його честі та гідності, тому позивач просив стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 240 000, 00 грн.; зобов"язати прокуратуру спростувати відомості, викладені в газеті „Азовський вісник" № 6 від 01.02.2002 року щодо скоєння ним злочину; визнати неправомірними та такими , що порушують його права, дії працівників прокуратури щодо санкціонування проникнення в його житло 18.01.2002 року без мотивованого рішення суду, арешту належного йому майна, публікації в засобах масової інформації відомостей про скоєння ним злочину, притягнення його 21.01.2002 року до кримінальної відповідальності.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 червня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визначено відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 у розмірі 60 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_4 встановленої для відшкодування суми у розмірі 60 000 грн. з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу , в якій зазначає , що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, Бердянський міжрайонний прокурор також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає , що рішення є незаконним та необгрунтованим, просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області приєдналися до апеляційної скарги Бердянського міськрайонного прокурора, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Апеляційна скарга Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області та приєднанні до неї Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи , 04.12.2001 року прокурором М. Бердянська у відношенні ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа за ч.3 ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень). 17.01.2002 року був обраний запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Постановою слідчого Бердянської міжрайонного прокуратури від 13.12.2006 року провадження у кримінальній справі закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України ( за відсутністю в діянні складу злочину) .
З моменту порушення кримінальної справи до закриття провадження справа двічі направлялась для розгляду до суду першої інстанції і у відношенні ОСОБА_4 були постановлені обвинувальні вироки, які апеляційним судом Запорізької області 16.10.2003 року та 19.10.2004 року були скасовані, а 13.12.2006 року постановою слідчого провадження у кримінальній справі було закрито.
Крім цього, за вказаний період був накладений арешт на майно ОСОБА_4 при відсутності цивільного позову до нього та можливої конфіскації. Перебуваючи на підписці про невиїзд, він був обмежений у праві вільного пересування, вимушений був перейти на нижче оплачувану роботу.
Відповідно до Закону України „ Про відшкодування шкоди , завданої громадянинові незаконними діями органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994 року із змінами, внесеними згідно із Законами від 21.12.2000 p.; 03.04. 2003 p.; 11.07.2003 p.; 01.12.2005 p. підлягає відшкодування шкода, завдана громадянинові внаслідок : незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного накладання арешту на майно та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян .
Цим же Законом передбачено, що відшкодування шкоди в розмірах і порядку виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчинені злочину.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд взяв до уваги обставини справи , глибину , строк душевних та фізичних страждань, пов"язаних з порушенням та обмеженням його конституційних прав і не прийняв до уваги заперечення прокурора щодо відсутності звернень позивача до органів прокуратури з заявою про відшкодування завданої шкоди , оскільки таке право йому не роз"яснювалось.
Проте з таким висновком суду погодитися неможна, оскільки вказаним Законом передбачено звернення з заявою до органів прокуратури про відшкодування шкоди.
Крім цього, відповідачем по даній справі зазначена прокуратура Запорізької області, проте в судовому засіданні приймав участь прокурор Бердянської міжрайонної прокуратури , яка не є юридичною особою. Прокуратура Запорізької області не була залучена до участі в справі.
При таких обставинах колегія судців вважає , що рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим , а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись CT..CT.307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області та приєднаного до цієї апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області - задовольнити .
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 червня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.