Справа № 2-12390/09  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

  26 листопада  2009 р.              Приморський районний суд м. Одеси  

у складі:                       головуючого судді –  Науменко А.В.,  

при секретарі -  Запорожець М.Г.  

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс-Інвест» про стягнення суми вкладу та відсотків по договору,-      

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Альянс-Інвест» про стягнення суми вкладу та відсотки по  договору, по якому просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу вклад та відсотки  на загальну суму у розмірі  137 943,28 грн., відповідно до умов договору № 4Ф213Д про залучення внеску (вкладу) на депозитний рахунок «Ощадний» від 18 серпня 2008 року з додатком до договору № 4Ф від 19 серпня 2008 року  

Представник позивача  ОСОБА_2 позовні вимоги свого довірителя підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, оскільки дії відповідача щодо неповернення позивачу належних йому грошових коштів, а саме суми вкладу та відсотків по договору - порушують законні права та інтереси позивача.  

Представник відповідача ОСОБА_3 у ході попереднього судового засідання звернувся з письмовою заявою до суду, що позовні вимоги позивача визнані відповідачем в повному обсязі, з заявленими доводами погодилася та проти задоволення позовних вимог не заперечувала.  

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні відповідачем позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 у разі визнання відповідачем позову  суд  за наявності для того законних підстав ухвалює рішення  про задоволення позову. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання зі згоди представника позивача.  

Суд, вислухавши доводи та пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи і надані докази, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.  

Позивач  ОСОБА_1П - є членом Кредитної спілки «Альянс-Інвест» відповідно довідки № 766 від 14.10.2009 року.  

18 серпня 2008 року між к редитною спілкою «Альянс-Інвест»  в особі ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності № 7 від 07.07.2007 року  та позивачем ОСОБА_1 з іншої сторони, був укладений договір № 4Ф213Д  про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки  на депозитний         рахунок «Ощадний», на підставі якого позивач зробив внесок на депозитний рахунок кредитної спілки  в розмір 79000,0 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3144 від 18.08.2008р.  

На підставі додаткового договору № 4Ф  від 19 серпня 2009 року позивач додатково вніс на свій депозитний рахунок ще 36000,0 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № бн від 19.08.2008 року  

Депозитній договір № 4Ф213 та додатковий до нього договір № 4Ф  були укладені на строк 14 місяців,  з днем закінчення 18 жовтня 2009 року,  з відсотковою  ставкою 22%, річних ( п.п 1.1-1.2, 2.2 договору)  

18 жовтня 2009 року дія договору закінчилася,  в порушення п. 1.2 та 3.1.3 договору відповідач до цього часу не повернув позивачу його вклад  в розмірі 115 000,0 грн.  та нараховані  проценти  у розмірі  22 943,28 грн.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки ” кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якого є надання фінансових послуг.  

Відповідно до ч. 4 ст. 1066 ЦК України положення ЦК України застосовується до інших фінансових установ, в тому числі кредитних спілок.  

Суд приймає до уваги, що відповідач - Кредитна спілка «Альянс-Інвест», є фінансовою установою згідно до свідоцтва про внесення до Державного реєстру фінансових установ № 489 від 23.09.2004 року та  здійснює надання фінансових послуг на підставі ліцензії на право залучення внесків (вкладів)  №1304Л  від 26.09.2007 року, які видані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг і дійсно прийняла від позивача гроші у якості внеску (вкладу) на депозитний рахунок по двом договорам, на умовах строковості, зворотності та платності.  

Договір укладений між позивачем та відповідачем має усі істотні умови, що передбачені ст. 1058 ЦК України, а саме договору банківського вкладу  

Частина 2 ст. 1060 ЦК України, вказує, що за договором банківського вкладу незалежного від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.  

Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Згідно зі ст. ст. 610 та 611 ч. 4 ЦК України порушенням  зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання та у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: повернення грошового внеску.  

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, але незважаючи на це відповідач не виконує свої зобов'язання та не повертає  позивачу вклад та відсотки на його вимогу, що суперечить чинному законодавству України.  

У ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати ним грошове зобов'язання.  

У відповідності до укладеного договору (депозитного договору), позивач є споживачем послуг банку (ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність ”), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.  

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки” внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, тобто позивач по спораві є законним власником свого вкладу та нарахованих щодо нього процентів.  

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.    

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.  

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.  

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 130,174, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст.     15, 16, 525-527, 530, 611-612,  625, 629, 633, 1058-1061 ЦК України, ст. 1-2, 23 Закону України «Про кредитні спілки» суд, -  

            ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Альянс-Інвест» про стягнення суми вкладу та відсотків по договору - задовольнити у повному обсязі.  

Стягнути  з  Кредитної спілки «ОСОБА_4 – Інвест» ( 65026, м. Одеса, вул. Катериненська, 14, код ЄДРПОУ 33138279) на користь ОСОБА_1 суму вкладу та процентів у розмірі 137943,28 грн.  

Стягнути з Кредитної спілки «ОСОБА_4 - Інвест» в дохід держави 1379,43 грн.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя                   А.В. Науменко