Справа № 2/2028/2/2012 

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

17 лютого 2012 року        смт. Нова Водолага  

  Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:  

          Головуючого судді Марюхна   Л.А.

          при секретарі Великородній Л.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Староводолазька сільська рада Нововодолазького району Харківської області, приватне підприємство “Абрис”про скасування державного акту на право приватної власності на землю та поновлення порушеного права на землекористування

  ВСТАНОВИВ:   

  В Нововодолазький районний суд Харківської області звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в якому просить суд винести рішення яким поновити його порушене право на користування земельною ділянкою площею 4 800 кв.м., яка розташована в с. Павлівка по вул. Жовтневій, 45 Нововодолазького району Харківської області.

Представник позивача пояснив, що 19 грудня 2003 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області був посвідчений договір дарування житлового будинку, згідно з яким позивач отримав в дар жилий будинок №45 по вул. Жовтневій, с. Павлівка Нововодолазького району Харківської області, а також цим договором було посвідчено, що йому також переходить у постійне користування земельна ділянка площею 4 800 кв.м.

Відповідач самочинно зайняв частину належної для користування позивачу земельної ділянки, ігноруючи межевими знаками побудував на самочинно зайнятій землі будівлі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з питань самочинного захвату земельної ділянки, але у відповідь отримував брудну лайку.

У 2006 році позивач звернувся до Староводолазької сільської ради з проханням провести комісійне обстеження його та сусідської земельних ділянок на предмет натурних розмірів земельних ділянок.

Відповідно до акту обстеження від 9 серпня 2006 року розмір земельної ділянки належного позивачу домоволодіння відрізняються від розмірів визначених в технічній документації. Таке стало можливим внаслідок фальсифікації підпису позивача в акті встановлення та погодження меж від 25 листопада 2004 року. Після скоєння фальсифікацій відповідачем був виготовлений державний акт на право приватної власності на землю.

Позивач звернувся до Староводолазької сільської ради з заявою про надання дозволу на складання технічної документації для оформлення права власності на земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням II сесії 24 скликання від 18 березня 2004 року письмову заяву позивача було задоволено та надано дозвіл на замовлення та виготовлення технічної документації.

Позивач звернувся до землевпорядної організації - приватного підприємства “Абрис”, представники якого зробили заміри земельної ділянки в результаті чого виявилось, що земельна ділянка складає 4258 кв.м.

Таким чином порушені права позивача на постійне користування земельною ділянкою.

Згідно п. “а”ч.1 ст.95 Земельного Кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачене законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом,

г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; л) застосування інших, передбачених законом, способів.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Відповідач по справі був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини неявки до суду не повідомив, але з матеріалів справи слід те, що відповідач позовні вимоги не визнав вказуючи на те, що він має в с. Павлівка по вул. Жовтневій 43, Нововодолазького району Харківської області земельну ділянку загальною площею 0,2500 га. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, яка була йому видана 28 грудня 2006 року.

Земельна ділянка має цільове призначення, а саме виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд.

На час виділення земельної ділянки були поставлені межові знаки які вказували на межі земельних ділянок між сусідами.

Ніяких сумнівів про належність та правильність видачі державного акту не існує, на підставі чого відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі як необґрунтованого.

Представники третіх осіб до суду не прибули, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, надали до суду заяви згідно яких просять суд справу слухати за їх відсутності.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.

Суд вислухав пояснення представника позивача, перевіривши надані письмової докази надані сторонами по справі приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачем виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України “Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу”.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України: “1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів”.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”: “Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 27 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ: “Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Так, відповідно до положень ст. 59 ЦПК України: “1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування”.

По справі наявним та не заперечним є державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №053601 на ім’я ОСОБА_2 який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, і на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, договору купівлі-продажу –свідоцтво про право на спадщину за заповітом ВЕМ №268567 від 28.12.2006 року зареєстровано в реєстрі за №2413 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га. в межах згідно з планом по вулиці Жовтневій 43 с. Павлівка Нововодолазького району Харківської області.

Цільове призначення (використання) земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд.

Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010770000027.

Зазначений акт на даний час ніким не скасовано.

Позивач ОСОБА_1 є власником жилого будинку за адресою с. Павлівка вул. Жовтнева, 45 Нововодолазького району Харківської області на підставі договору дарування жилого будинку від 19 грудня 2003 року, згідно якого йому по договору належить житловий будинок з надвірними будівлями за вказаною адресою на земельній ділянці, що належить сільській раді площею 4800 кв.м.

Будь якого іншого документу який би підтверджував наявність власності на земельну ділянку позивачем до суду не надано. Крім того із наданих позивачем даних, а саме технічного паспорту слід, що в технічному паспорті є схематичне відображення будівель, але будь яких даних про розміри земельної ділянки та її межі не значиться.

Тому з урахуванням на вищенаведене слід, що ОСОБА_1 має право користування земельною ділянкою за вказаною адресою, але так як відсутні будь які докази надані ним про порушення його прав землевласника або землекористувача у суду не має підстав для поновлення його порушеного права на користування земельною ділянкою площею 4,800 кв.м. в с. Павлівка по вул. Жовтневій, 42 Нововодолазького району Харківської області.

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування території сіл районів та областей.

Керуючись ст. ст. 5-11,57-66,88,212-215,218,223 224-228 ЦПК України, ст. 152 ЗК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”суд,

  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Староводолазька сільська рада Нововодолазького району Харківської області, приватне підприємство “Абрис”про скасування державного акту на право приватної власності на землю та поновлення порушеного права на землекористування - відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене  в апеляційному порядку через  суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя