Апеляційний суд Кіровоградської області
----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-2604/2009р. Головуючий у першій інстанції Широкоряд Р.В.
Категорія 30, 34 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого – Кривохижі В.І.,
суддів – Черниш Т.В.,
Голованя А.М.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Світловодського міськрайонного суду від 10 вересня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
1 березня 2007 року Губенко Віктор Володимирович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ «РТТ-Елекс», за участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 20 січня 2006 року приблизно о 1 год. 30 хв., керуючи належним ОСОБА_2 автомобілем «Мерседес-Бенс», біля с. Бабин Гощанського району Рівненської області через порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля МАN, що належить ТОВ «РТТ-Елекс», ОСОБА_3 не зміг уникнути наїзду на напівпричіп цього транспортного засобу, який знаходився на проїзній частині дороги. В результаті зіткнення автомобілів він, ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження. Просив стягнути з відповідачів 550 грн. на відшкодування витрат, пов’язаних з лікуванням, та 1600 грн.-за моральну шкоду.
Посилаючись на те, що в результаті зазначеного ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес-Бенс», його власник ОСОБА_2 29 березня 2007 року пред’явив позов до ОСОБА_3, ТОВ «РТТ-Елекс» та ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 79698 грн., витрат на послуги евакуатора в сумі 1002 грн., 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Визнавши позов ОСОБА_2 зустрічним, суд ухвалою від 29 березня 2007р. прийняв його до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1, об’єднавши позовні вимоги в одне провадження, а ухвалою від 27 січня 2009 року за заявами позивачів залишив без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.207 ЦПК позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1-до ОСОБА_3 (а.с.83)
Справа судами розглядалась неодноразово. Останнім рішенням Світловодського міськрайонного суду від 10 вересня 2009 року позови задоволені частково. Постановлено стягнути з ТОВ «РТТ -Елекс» на користь ОСОБА_2-79699 гр. на відшкодування майнової шкоди, 5000 грн.- моральної шкоди, 1002 грн. витрат на транспортування пошкодженого автомобіля, 960 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертиз, 1227 грн.65 коп. на інші витрати, пов’язані з розглядом справи; на користь ОСОБА_1 грн. - 1600 грн. на відшкодування моральної шкоди. У позові про відшкодуванні 500 грн. витрат на лікування ОСОБА_1 відмовлено за недоведеністю цієї вимоги. В дохід держави з відповідача стягнуто 801 грн. 37 коп. судового збору. Зобов’язано ОСОБА_2 передати автомобіль «Мерседес-Бенс» відповідачу після проведення з ним розрахунку за заподіяну шкоду.
В апеляційній скарзі ТОВ «РТТ - Елекс», вважаючи рішення суду незаконним з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, ставило питання про скасування рішення. Зазначено, зокрема, що суд не з’ясував фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, не врахував доводів щодо наявності вини в ДТП ОСОБА_1; рішення суду ґрунтується на сумнівних доказах, якими, на думку відповідача, є висновки автотехнічної та товарознавчої експертиз.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги повністю підтримав. Інші особи, які брали участь у справі, до суду не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Перевіривши за матеріалами справи рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли у зв’язку з заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20 січня 2006 року на автошляху Київ-Чоп на території Гощанського району Рівненської області за участю належного ОСОБА_2 автомобіля «Мерседес-Бенц-18204» державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та зареєстрованого за ТОВ «РТТ-Елекс» автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_2, з напівпричепом «SMHITZ», державний номер 05798 РЕ, під керуванням водія ОСОБА_3
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що дорожньо - транспортна подія і, як наслідок , пошкодження належного ОСОБА_2 автомобіля „Мерседес-Бенс»” та заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень сталася з вини водія автомобіля МАN ОСОБА_3, який на порушення п.9.9-9.11Правил дорожнього руху при аварійній зупинці автомобіля на проїжджій частині автодороги не встановив попереджувальних знаків аварійної зупинки, не ввімкнув габаритні вогні і аварійну світлову сигналізацію, в результаті чого стався наїзд на напівпричіп керованого ОСОБА_1 автомобіля «Мерседес-Бенс», що рухався в попутному напрямку.
Покладений в основу рішення висновок про наявність правових підстав для покладення відповідальності за заподіяну позивачам в результаті ДТП шкоду на ТОВ «РТТ-Елекс» як володільця джерела підвищеної небезпеки, з яким водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах, керував транспортним засобом при виконанні трудових обов’язків, узгоджується з загальними положеннями цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, вимогами ст.ст. 1172, 1187, 1188 ЦК України, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах.
Так, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №1807/18 від 23 листопада 2007 року, з яким погодився суд першої інстанції, в даній дорожній ситуації водій автомобіля МАN ОСОБА_3 при умові виконання вимог п.15.11, 15.14, 9.9, 9.10, 9.11 Правил дорожнього руху мав технічну можливість уникнути створенню умов, які в подальшому призвели до ДТП(а.с.197-181).
Змістом постанови від 20 лютого 2006р. про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП (а.с.7), протоколом огляду місця події та схемою ДТП, підписаними її учасниками (а.с.8,9), підтверджено невідповідність дій ОСОБА_3 вказаним вимогам Правил. Останній цього не заперечував, визнавав, що при вимушеній зупинці автомобіля на проїзній частині дороги світову сигналізацію вимкнув, щоб не сів акумулятор, знаки аварійної зупинки не виставляв, хвилин через 20-30 після зупинки автомобіля, коли пив чай, щоб зігрітися, почув удар в напівпричіп(а.с.10). Тому є несуттєвим посилання представника відповідача як на доказ відсутності вини ОСОБА_3 на те, що той не притягувався до адміністративної відповідальності з приводу порушень Правил дорожнього руху при даній ДТП.
Вирішуючи спір, суд достатньо повно з’ясував обставини дорожньо – транспортної події, що сталася в ніч на 20 січня 2006р., перевірив доводи представника відповідача і визнав, що дії ОСОБА_3 не відповідають зазначеним вимогам Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, яким є транспортний засіб відповідно до ч. 1 цієї статті, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного з її володільців перед іншим із них вирішується за правилами ст. 1188 ЦК України: тобто шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого відшкодовується винним.
Відповідач не надав доказів, які спростовували б висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді, не містять їх і матеріали справи. Натомість згаданим висновком автотехнічної експертизи визначено, що за встановлених обставин ДТП при своєчасному виявленні перешкод (напівпричепа на проїзній частині дороги) водій автомобіля «Мерседес» не мав технічної можливості зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду і тим самим не мав можливості уникнути наїзду на задню частину напівпричепу, що стояв на проїзній частині дороги шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (а.с.187-191).
За ст. 1172 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Матеріалами справи підтверджено належність автомобіля «Мерседес» ОСОБА_2, автомобіля МАN з напівпричепом- ТОВ «РТТ-Елекс» та факт перебування ОСОБА_3 в трудових відносинах з товариством ( а.с.13, 145-146).
Визнавши за наведених обставин, що внаслідок дій водія автомобіля, що належить відповідачу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано моральну, а ОСОБА_2 і майнову шкоду, суд відповідальність по її відшкодуванню обґрунтовано поклав на ТОВ «РТТ-Елекс».
При визначенні розміру майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_2, суд виходив з даних товарознавчої експертизи №66 від 11 червня 2008р., за висновком якої вартість майнової шкоди визначена в розмірі ринкової вартості автомобіля без аварійних пошкоджень-в сумі 799699 грн., з урахуванням того, що відновлювальний ремонт, вартість якого становить 111067 грн., є економічно недоцільним(а.с.246-248).
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неправильної юридичної оцінки зазначеного висновку не заслуговують на увагу. Питання про призначення цієї експертизи вирішувалось в судовому засіданні 18 квітня 2008 року за участю і представника відповідача, який не заперечував проти проведення експертизи за місцем знаходження пошкодженого автомобіля в м. Рівне експертом ОСОБА_4, що проводив експертне дослідження за заявою ОСОБА_2 в лютому 2006 р. (а.с.46-60). Повноваження ОСОБА_4 на проведення такого виду судових експертиз судом перевірені(а.с.16,17 т.2).Доказів, які б спростовували висновки зазначеної експертизи, в тому числі щодо розміру майнової шкоди, відповідач не надав. Підтверджені вірогідними доказами і витрати ОСОБА_2 на транспортування пошкодженого автомобіля-1002 грн.(а.с. 41), інші витрати, пов’язані з розглядом судової справи (а.с.42-45, 245).
Є достатньо обґрунтованим і висновок суду про заподіяння позивачам моральної шкоди в результаті дорожньо-транспортної події. Визначений судом з урахуванням вимог розумності і справедливості розмір моральної шкоди в 1600 грн. ОСОБА_1 та 5000 грн. ОСОБА_2 відповідає обставинам, за яких сталася дорожньо-транспортна подія, ступеню вини заподіювача, характеру і обсягу фізичних та моральних страждань, яких зазнав кожен з позивачів внаслідок ДТП. Зокрема, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, з приводу яких перебував на лікуванні; суттєво був пошкоджений автомобіль «Мерседес», який відповідач відмовлявся відремонтувати; тривалий час порушений звичний спосіб життя позивача.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримав норми процесуального законодавства при з’ясуванні обставин і фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін, їх прав і обов’язків, дав належну оцінку доказам, якими ці обставини підтверджувались, вірно застосував норми матеріального права. Наведені в апеляційних скаргах доводи правильного по суті рішення суду не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права, які б призвели до помилкового вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді