Апеляційний суд Кіровоградської області
___________________________________________________________________
Справа № 22 - 2676 2009 року Головуючий 1інстанції Мумига І.М.
Категорія 45 Доповідач Чорнобривець О.С.
Рішення
Іменем України
1 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. - головуючої
Чорнобривець О.С.
Гайсюка О.В.
при секретареві Ткач І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2009 року,-
встановила:
20 лютого 2009року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, кожен окремо, звернулися в суд з позовом до фермерського господарства «ОСОБА_1»/далі ФГ/ про стягнення боргу по орендній платі і розірвання договорів оренди землі з підстав неналежного його виконання відповідачем.
Так, позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зазначено про те, що кожним з них у вересні 2005 року був укладений з ФГ договір оренди землі, строком на 5 років, за якім відповідач зобов’язаний сплачувати орендну плату в розмірі 1662грн. в строк до 30 грудня поточного року. У порушення зобов’язань відповідач за 2008рік розрахунків по орендній платі не провів, борг складає 1662грн.
Позивачкою ОСОБА_4 зазначено про те, що 15 вересня 2005року та 10 травня 2006 року між нею та відповідачем були укладені договори оренди земельних ділянок, строком на 5 та 20років, за якими орендна плата за рік складає, відповідно, 1662грн. та 1720грн. В строк до 30 грудня 2008року відповідач не розрахувався, загальний борг по орендній платі складає 3382грн.
У позові ОСОБА_5 зазначила, що нею також було укладено три договори оренди земельних ділянок - 21 вересня 2005року, строком на 5 років та 30 жовтня 2007року, строком на 20 років. Відповідач розрахувався по орендній платі частково, загальний борг за договорами складає 3440грн.
Посилаючись на неналежне невиконання відповідачем зобов’язань за укладеними договорами, позивачі просили про стягнення з відповідача заборгованої орендної плати та про розірвання цих договорів.
Ухвалою суду від 10 квітня 2009року позовні заяви об’єднані в одне провадження.
Під час розгляду справи позивачами вимоги неодноразово уточнювалися.
У червні 2008 року заявлено про збільшення розміру позовних вимог. Зазначали про те, що в зв’язку із зверненням до суду, відповідачем були перераховані кошти в рахунок заборгованої орендної плати, але сума до отримання зменшена за рахунок витрат поштового переказу. Посилаючись на те, що укладеними договорами отримання коштів на таких умовах не передбачено, кошти ними не були отримані. З урахуванням індексу інфляції, якій за січень-червень 2009року по області становить 107,0 %, просили стягнути орендну плату на користь ОСОБА_2 -1778,34грн., ОСОБА_3- 1778,34грн., ОСОБА_4 -3618,74грн. Позивачка ОСОБА_5, вказуючи на те, що відповідачем борг по орендній платі визнаний на суму 5698,20грн., просила стягнути цю суму в рахунок боргу, а з урахуванням індексу інфляції -6097,07грн.
Крім того, у вересні 2009 року позивачами збільшено позовні вимоги щодо розміру орендної плати. Посилаючись на Указ Президента України від 19.08.2008року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток /паїв/», просили стягнути орендну плату з розрахунку 3-х відсотків вартості наданої в оренду земельної ділянки за вересень-грудень 2008року, а саме: стягнути на користь ОСОБА_2 -2055,50грн., ОСОБА_3 -2055,50грн., ОСОБА_4 -4217,38грн., ОСОБА_5 -7656,76грн.
У зв’язку з отриманням орендної плати позивачами, зокрема, ОСОБА_2 в сумі 1503,22грн., ОСОБА_3 -1503,22грн., ОСОБА_4 -550,44грн., ОСОБА_5 -5698,20грн., за їх заявою ухвалою суду від 6 жовтня 2009 року провадження у справі в цій частині вимог про стягнення орендної плати з ФГ закрито. У задоволення решти вимог позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 - 382,38грн., ОСОБА_3 -382,38грн., ОСОБА_4 - 592,85грн., ОСОБА_5- 1175,56грн.
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено. З фермерського господарства ОСОБА_1 за укладеними договорами стягнуто орендну плату на користь ОСОБА_2 - 382,38грн., ОСОБА_3 -382,38грн., ОСОБА_4 - 592,85грн., ОСОБА_5- 1175,56грн.
Укладені договори оренди землі розірвано.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначено, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині, якою вирішено про стягнення орендної плати, на таких підставах.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ст.214 цього Кодексу, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також яка саме правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст.ст. 14, 15, 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди - це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання на обумовлений договором строк. Питання щодо об'єкту оренди, строку дії договору, розміру, форми і строку орендної плати, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору, тому після досягнення сторонами домовленості з усіх цих питань, договір укладається у письмовій формі, набуває чинності
після його державної реєстрації і, відповідно до ст. цього кодексу та ч.1 ст.651 ЦК України, може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі, в частині розміру орендної плати.
Судом правильно встановлено, що між позивачами і фермерським господарством ОСОБА_1 у період 2005 та 2007р.р. були укладені договори оренди землі, проведена їх державна реєстрація і земельні ділянки позивачів передані у користування відповідачу для сільськогосподарської діяльності.
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 укладених договорів, сторонами досягнуто домовленості щодо орендної плати в розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки, визначеної в договорі, зі строком її сплати до 30 грудня щорічно.
Встановлено і відповідачем визнано, що розрахунок з оренди землі у встановлений строк не проведений, частково, в рахунок орендної плати за 2008рік була отримана сільськогосподарська продукція лише позивачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5, заборгованість з орендної плати складає: ОСОБА_2- 1503,22грн., ОСОБА_3- 1503,22грн., ОСОБА_4- 550,44грн., ОСОБА_5- 5698грн.
Заборгована орендна плата позивачами отримана 21 вересня 2009року /видаткові касові ордера а.с.212-215/.
Задовольняючи вимоги позову про розірвання договорів оренди землі, суд керувався п.4 ст.24, ст.32 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст. 651 ЦК України і виходив з доведеності того, що відповідачем орендна плата за 2008рік не виплачена, тобто відповідачем не виконані зобов’язання за укладеними договорами, що є підставою для задоволення вимог про їх розірвання.
Колегія суддів висновок суду вважає правильним.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно з п.4 ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Правовим наслідком порушення зобов’язання є, зокрема, розірвання договору.
Відповідно до ч.1 ст.32 цього ж Закону, ч.2 ст. 651 ЦК України договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі». Договір може бути розірвано у разі істотного порушення договору другою стороною. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди і є істотними умовами договору. Невиконанням обов’язку щодо її сплати позивачі фактично позбавлені того, на що розраховували при укладенні договорів.
Крім того, обставини справи свідчать про те, що відповідачем не тільки не було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов’язання зі сплати оренди, а навпаки, за його вимогою розрахунок було затримано. Так, з’ясовано, що працівниками відповідача в осені 2008року пропонувалося позивачам та іншим орендодавцям отримати орендну плату за укладеними договорами, але після їх переукладення із господарством «Степова мрія» строком на 20 років, яку також очолює ОСОБА_1 Такі пояснення суду надані як позивачами, так і працівниками відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що порушення прав позивачів невиконанням умов договору сталося внаслідок спрямованих дій відповідача. Така поведінка свідчить про недобросовісність відповідача при здійсненні ним прав, що були надані укладеними договорами та свідомого порушення вимог закону щодо належного, відповідно до договору, виконання зобов’язань /ст.ст.13, 526 ЦК України/.
Разом з тим, безпідставними є вимоги позивачів про стягнення орендної плати в розмірі 3% від вартості земельної ділянки та коштів за затримку розрахунку, як такі, що не передбачені умовами укладених сторонами договорів, тому висновки суду щодо їх задоволення зроблені без урахування обставин справи та у супереч ч.1 ст.651 ЦК України.
Рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення орендної плати / ч.1 п.п.3, 4 ст.309 ЦПК/.
На підставі ст.ст. 14, 15, 18, ч.4 ст.24, ч.1 ст.32 Закону України „Про оренду землі”, ст.ст.526, 610, ст.611, ч.1, ч.2 ст.651 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 307, ч.1 п.п.3, 4 ст.309 , 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу фермерського господарства «ОСОБА_1» задовольнити частково.
Рішення Компаніївського районного суду від 6 жовтня 2009року в частині, якою задоволені вимоги про стягнення орендної плати, скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення орендної плати відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча:
С удді: