АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2018 року

м. Рівне

Справа № 560/331/17

Провадження № 22-ц/787/251/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Гордійчук С. О.

суддів: Шеремет А.М.., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2,

відповідач : ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації; Виконавчий комітет Трипутнянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року у справі №560/331/17, ухваленого в складі судді Сидоренко З.С., повний текст якого складено 27 листопада 2017 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації; Виконавчий комітет Трипутнянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, про позбавлення материнських прав.

Позовна заява мотивована тим, що після народження дитини відповідачка разом із сином зникла в невідомому напрямку, а згодом стала вести аморальний спосіб життя, вживати алкогольні напої. З жовтня 2015 року ухилялася від виконання своїх материнських обов'язків, не навідувала сина, не цікавилася вихованням та станом здоров'ям дитини, не забезпечувала та не надавала матеріальної допомоги на її утримання. У зв'язку із цим ОСОБА_2 просив суд позбавити ОСОБА_3 материнських прав відносно сина ОСОБА_5.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Трипутнянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, про позбавлення материнських прав задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, материнських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протягом тривалого часу свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків, нехтує своїми обов'язками матері, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні, не цікавиться розвитком дитини та не спілкується з нею, оскільки під час під час зустрічі з матір'ю дитина її не впізнала. Також суд погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача материнських прав відносно сина.

В апеляційній скарзі, поданій 11 грудня 2017 року до Апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 від виконання своїх материнських обов'язків не ухиляється, неодноразово висловлює турботу про сина, бажає з ним спілкуватися та брати участь у його вихованні, однак через неприязні відносини з колишнім чоловіком та його сім'єю не має можливості відвідувати сина, оскільки позивач постійно чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною. Судом не взято до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків. Доказів того, що вона як мати дитини, умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина позивачем не надано.

12 січня 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржуване судове рішення є законними і обґрунтованими, прийняте відповідно до норм цивільно-процесуального права та сімейного законодавства України. Відповідач не надає матеріальної допомоги дитині, участі у вихованні сина не бере, без поважних причин ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків. Зазначає, що будь-яких перешкод в спілкуванні з дитиною він не чинить, а відповідачка сама не виявляє бажання спілкуватися і бачитися з дитиною.

14 лютого 2018 року органом опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що питання позбавлення батьківських прав відповідача відносно її сина було предметом розгляду комісії з питань захисту прав дитини і як наслідок комісією надано висновок про доцільність позбавлення відповідача материнських прав відносно сина ОСОБА_6. Просить ухвалити судове рішення, яке найбільш врахує інтереси малолітньої дитини.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2013 року по 28 листопада 2013 року від якого мають малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2. Дитина за рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2015 року місце його проживання визначено разом з батьком (а. с. 4).

Згідно з висновку органу опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області від 02 березня 2017 року за №133/01-39 визначено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленум Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалася на те, що позивачем не надано доказів того, що вона умисно ухиляється від своїх батьківських обов'язків щодо виховання сина. Вона висловлює турботу про сина, бажання з ним спілкуватися та брати участь у його вихованні, однак через неприязні відносини з колишнім чоловіком та його сім'єю не має можливості відвідувати сина, оскільки позивач постійно чинить перешкоди в спілкуванні з дитиною. Зазначає, що аліменти на дитину не сплачувала, оскільки не мала постійного місця проживання та ніде не працювала. З висновком органу опіки та піклування від 02 березня 2017 року не погоджується.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України (2004 року) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, відповідно до положення частини четвертої статті 10 ЦПК України (2004 року), яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Таким чином, суд першої інстанції, незважаючи на доводи відповідача про незгоду з висновком органу опіки та піклування, у порушення вищевказаних вимог закону не дав оцінки вказаному висновку що передбачено ч. 6 ст. 19 СК України, та не мотивував своїх висновків щодо цього, маючи процесуальну можливість з'ясувати ці обставини, не зазначив, чи відповідає це інтересам дитини, чи є поведінка відповідача винною у нехтуванні виконанням своїми батьківськими обов'язками.

Крім того, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України (2004 року) дійшов висновку про наявність винних дій відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків, який ґрунтується на припущеннях, так як суд не визначився, чи свідомо та умисно ОСОБА_3 ухилялася від виконання вказаних обов'язків та чи є таке рішення суду ухвалене в інтересах дитини.

Установлення таких фактичних обставин справи має важливе значення для правильного її вирішення.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Будь-яких доказів наявності виключних обставин позбавлення материнських прав відповідача ОСОБА_2 не надано, а матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачем, які б свідчили про її ухилення від виховання свого сина ОСОБА_6. Навпаки відповідачка позитивно характеризується за місцем проживання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу - позбавлення її материнських прав стосовно сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 недостатньо.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне попередити матір дитини про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 375, ст. 381-384 ЦПК України, ст. 164, 180, 192 СК України, апеляційний суд в складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дубровиицького районного суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Трипутнянської сільської ради Дубровицького району Рівненської області про позбавлення материнських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню дитини та покласти на Орган опіки та піклування Дубровицької районної державної адміністрації контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 лютого 2018 року.

Головуючий :

Судді :