Справа № 2-2395/2009  

Л У Ц Ь К И Й   М І С Ь К Р А Й О Н Н И Й    С У Д   В О Л И Н С Ь К О Ї    О Б Л А С Т І  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

Іменем України  

  23 листопада 2009 року                 м.Луцьк    

Луцький міськрайонний суд Волинської області  

в складі: головуючого – судді Бовчалюк З.А.  

при секретарі Захаровій Н.А.  

з участю представника позивача ОСОБА_1  

представника відповідачів ОСОБА_2 ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства “ ОТП Банк”  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за  кредитним договором,  

В С Т А Н О В И В :  

  ЗАТ “ОТП Банк” в особі філії ЗАТ “ОТП Банк” у місті Луцьку звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про стягнення заборгованості за кредитним договором.  

Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк»,  договору № СL – А00/036/2006 від 10 листопада 2006 року, відповідач  отримала кредит в сумі 43 055 доларів США.  

Відповідно до договору застави автотранспортного засобу  № PCL-А00/036/2006,  для забезпечення повного і своєчасного  виконання   боргових зобов’язань, ОСОБА_5  передав в заставу банку автомобіль «MITSUBISHI PAJERO WGN 3.2», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску  

Згідно  п.1.5 частини № 2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється  позичальником щомісяця у розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та сплати процентів.  

Відповідач ОСОБА_3 в порушення умов договору свої зобов’язання  в частині погашення заборгованості за кредитом  та сплати відсотків за користування кредитом не виконала.  

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором, 10 листопада 2006 року  був укладений договір поруки між АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» та  ОСОБА_4, відповідно до якого, останній   несе солідарну відповідальність з позичальником в разі невиконання умов  кредитного договору.  

Оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконала умов договору належним чином, у неї станом  на  27.01.2009 року  виникла заборгованість перед позивачем в сумі 232 584, 63 гривень, що відповідно до розрахунку складається з заборгованості за кредитом – 211 728, 67 гривень, заборгованості  за нарахованими та несплаченими  відсотками – 11 234, 22 гривень, неустойки за невиконання умов кредитного договору – 4810, 87 гривень.  

Враховуючи наведене, просить стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4  232 584 гривень 67 копійок заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі в розмірі 1730 гривень.  

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.  

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та заперечував відносно його задоволення.  

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Судом встановлено, що   відповідно до укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк»,  договору № СL – А00/036/2006 від 10 листопада 2006 року, відповідач  отримала кредит в сумі  43055 доларів США. (а.с.6-9).  

Відповідно до договору застави автотранспортного засобу  № PCL-А00/036/2006,  для забезпечення повного і своєчасного  виконання   боргових зобов’язань, ОСОБА_5  передав в заставу банку автомобіль «MITSUBISHI PAJERO WGN 3.2», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску ( а.с. 10-12).  

  Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.  

Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд, відповідач, в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.  

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.  

З розрахунку  заборгованості за договором вбачається, що станом  на 27 січня 2009 року заборгованість у ОСОБА_3 перед позивачем, згідно офіційного  курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, становить   232 584, 63 гривні, що відповідно до розрахунку складається з заборгованості за кредитом – 211728,67 гривень, заборгованості  за нарахованими та несплаченими  відсотками – 11234, 22  гривень, неустойки за невиконання умов кредитного договору – 4810, 87 гривень. ( а.с.15).  

Відповідно до договору поруки № SR-А00/180/2006 від 10 листопада 2006 року укладеного між АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4,  останній  несе солідарну відповідальність з позичальником в разі невиконання або неналежного виконання умов  кредитного договору.  

Згідно вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,  відшкодування збитків.  

В судовому засіданні представник відповідачів, не визнаючи позов вказував, що банк безпідставно  заявив вимогу про повернення всієї  суми кредиту. Зазначав, що хоча мали місце випадки порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків визначені графіком, однак він  погашав періодично дану заборгованість в значно більших розмірах ніж передбачені графіком.  

Дані твердження відповідача не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються  пунктами договору, який скріплений  підписами  банку та відповідача.  

Так, відповідно до п.1.5.1 кредитного договору повернення  відповідної  частини кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником  щомісяця у розмірі  платежу та не пізніше дати платежу, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором.  

Згідно  п.1.8.2., 1.8.4 даного договору, у разі  дострокового  виконання позичальником частини боргових зобов’язань банк здійснює коригування боргових зобов’язань позичальника  шляхом  зменшення строку кредитування, розмір платежу залишається без змін. За вимогою позичальника банк укладає додатковий  договір з позичальником про зміну розміру платежу. Дострокове виконання  боргових зобов’язань не звільняє позичальника від обов’язку здійснювати щомісячні платежі в строки, в порядку та в розмірі, що передбачені договором.  

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зі сторони позичальника мало місце  неналежне виконання зобов’язань, а саме несплата кредиту та відсотків у строки визначені графіком,  а тому, з врахуванням  умов п.1.9 кредитного договору,  банк  підставно звернувся з вимогою  про дострокове повернення кредитних коштів.  

Не визнаючи позов, відповідачі та їх представник вказували, що банк  з 3.12.2007 року без будь-яких на це підстав збільшив відсоткову ставку за користування кредитом, що відповідно призвело до несвоєчасного  погашення  кредиту та відсотків.  

Судом встановлено, що причиною  підняття відсоткової ставки за користування кредитом слугувало невиконання відповідачами передбаченого пунктом 2.3.8 кредитного договору обов’язку,  відповідно до якого позичальник зобов’язувався забезпечити наявність та дійсність договорів страхування протягом усього строку дії договору. У випадку, якщо термін дії укладених договорів страхування закінчується, а боргові зобов’язання позичальника з цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобов’язаний до закінчення терміну дії існуючих договорів страхування укласти нові договори страхування, умови яких не повинні бути гіршими умов договорів страхування, термін дії яких закінчується.  

Пунктом 2.3.8.1  договору передбачено  обов’язком позичальника  щорічно, не пізніше 20 календарних днів до закінчення чергового річного періоду дії договорів страхування, надавати банку оригінали  платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів на наступний період дії договорів страхування ( календарний рік) чи оригінали страхових договорів (полісів) укладених  на умовах, що задовольняють банк та з визначеною банком страховою  компанією, якщо інше письмово не погоджено з банком.  

Відповідно до п. 1.4.1.5 кредитного договору  сторони  домовилися, що  у випадку порушення  вищенаведених  пунктів договору  процентна ставка підвищується на 4 відсотки.  

В судовому засіданні  відповідачі не заперечували   ту обставину, що транспортний засіб «MITSUBISHI PAJERO WGN 3.2», який є предметом договору майнової поруки від  10.11.2006 року,   не був застрахований, однак вважали, що це було  зроблено з об’єктивних причин, оскільки мав місце випадок несплати страховою компанією, запропонованою банком, страхового відшкодування, при цьому вказували, що дії страхової компанії ними не оскаржувались.    

Таким чином,  вищенаведеними умовами договору, а також графіком  повернення кредиту та сплати відсотків, квитанціями про  оплату  ОСОБА_3 коштів на рахунок банку і розрахунком його заборгованості за кредитним договором, а також відсутністю страхових договорів заставного майна    спростовуються доводи  відповідачів  про належне виконання  ними умов договору в установлені строки та відсутність заборгованості.  

Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4   слід стягнути в користь закритого акціонерного товариства “ОТП  Банк” 232584 гривні 63 копійки заборгованості за кредитним договором.  

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь  якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому  вимоги позивача  про відшкодування відповідачами судових витрат  підлягають до задоволення.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд  

В И Р І Ш И В :  

  Позов задовольнити.  

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь закритого акціонерного товариства “ОТП  Банк” заборгованість за кредитним договором в сумі  232 584 ( двісті тридцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят чотири) гривні 63 копійки.  

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь закритого акціонерного товариства “ОТП  Банк”  судові витрати по справі, а саме 1700 (одна тисяча сімсот)  гривень судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) гривень, по  865 (вісімсот шістдесят п’ять) гривень з кожного.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя  

Луцького міськрайонного суду             ОСОБА_6