КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Якименко М.М.
При секретарі : Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
В серпні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач, шлюб з яким розірвано, спроможний надавати утримання дітям, однак його не надає. Оскільки доходи ОСОБА_2 є мінливими і важко підлягають обліку, ОСОБА_2 просила стягувати з нього аліменти в твердій грошовій сумі 1000 грн. щомісяця, але не менше 1/3 частини від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28.09.2009 р. позов задоволений і вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 5.08.2009 р. і до досягнення ними повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держава в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким стягувати з нього аліменти в розмірі 400 грн., посилаючись на те, що суд не врахував обставин його спільного проживання з дітьми в одному помешканні та добровільного надання їм утримання, а також, що не має роботи і постійного заробітку та знаходиться на обліку в центрі зайнятості. На думку апелянта, виходячи з мінімального розміру аліментів, він повинен сплачувати не менше 377,40 грн. щомісячно, а не 1000 грн., як це вирішив суд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що згідно свідоцтв про народження відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.3).
Статтею 180 СК України покладено на батьків обов’язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов’язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка самостійно не в змозі забезпечити потреби дітей, а тому потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який добровільно утримання дітям не надає.
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Відповідно до ст. 181 СК України при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку. Відповідно до ч.3 даної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошові сумі. Зазначені положення відповідають вимогам, передбаченим статтями 183,184 СК, а крім того містяться в п.17 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Доводи скарги щодо неврахування судом добровільного утримання дітей, як то сплату відповідачем житлово-комунальних послуг, вартості відвідин дитсадка, харчування та інше, до уваги не приймаються, оскільки, з огляду положень ч.2 ст.181 СК, сплата аліментів у грошовій формі не є єдиною формою участі батьків в утриманні дитини.
Аналогічній критичній оцінці слід віддати посилання у скарзі на те, що суд не прийняв до уваги обставину спільного проживання дітей з відповідачем у одному помешканні, так як такий довід не спростовує обґрунтованого висновку суду стосовно примусового стягнення аліментів.
Разом з тим, при визначенні розміру аліментів, суд повинен був врахувати необхідні обставини для вирішення цього питання (ч.1 ст.182 СК), в тому числі і матеріальне становище платника аліментів, а саме можливість останнього утримувати себе та дітей.
Доведеним у справі є те, що відповідач не має постійної роботи, доказів інших його джерел доходів, крім трудової діяльності, судом не здобуто, а відтак розмір аліментів слід визначити в сумі 500 грн. - наближеній до гарантованого мінімального розміру аліментів на одну дитину відповідного віку (ч.2 ст.182 СК).
Внаслідок зазначеного порушення, що полягає у неправильному застосуванні норми матеріального права, рішення суду підлягає зміні у відповідності до положень ст. 309 ЦПК.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 вересня 2009 року в його резолютивній частині змінити, а саме слова «в розмірі 1000 гривен щомісячно» замінити словами «в розмірі 500 гривен щомісячно, який підлягає індексації відповідно до закону», далі залишити за текстом.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.М.Якименко
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна