КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Якименко М.М.
При секретарі : Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокуд-1» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати послуг з обслуговування житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 р. ТОВ «Бокуд-1» звернулося з вказаним позовом з тих підстав, що відповідачі – ОСОБА_1 і ОСОБА_2 станом на 1.03.2009 р. заборгували з оплати послуг 1210,94 грн. В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів за надані послуги з обслуговування житла 1185,90 грн. за період з 1.12.2006 р. по 28.02.2009 р.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 10.09.2009 р. позов задоволений і стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ «Бокуд-1» заборгованість за послуги по обслуговування житла за період з 1.12.2006 р. по 28.02.2009 р. в розмірі 1185,90 грн. та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а також 51 грн. судового збору в дохід держави.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення й ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
В запереченні представник ТОВ «Бокуд-1» Сташко А.І. зазначила, що апеляційна скарга відповідачів безпідставна і не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні скарги з таких підстав.
Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мешкають в квартирі АДРЕСА_1, утримання якого та обслуговування прибудинкової території здійснює ТОВ «Бокуд-1».
Відповідно до ст.13 Закону України від 24.06.2004 р. №1875-IV «Про житлово - комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на : 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (придбання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
У апеляційній скарзі відповідачі навели доводи, аналогічні, що і в запереченні проти позову, що ніякої заборгованості з житлово-комунальних послуг перед позивачем у них не повинно бути, так як по-перше: не знали чому сплату повинні здійснювати саме ТОВ «Бокуд-1», а не ПП «Явір», по-друге: договору про надання житлово-комунальних послуг не укладали, а окрім того, позивачем не надано переліку фактично виконаних послуг, від якого і залежить обрахування справжнього розміру оплати.
З такими твердженнями скарги погодитись не можна.
Відповідно до положень ст.60 ЦПК України обов’язок доказування покладається на сторін. Матеріально-правовий зміст обов’язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб’єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилається зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
З матеріалів справи убачається, що у доведеність предмету доказування ТОВ «Бокуд-1» надані: копія договору від 11.12.1997 р. з додатками, укладеного між Управлінням міського господарства та позивачем, на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового фонду, в тому числі і будинку, в якому проживають відповідачі (а.с.27-30); розрахунок боргу по квартирі АДРЕСА_1 (а.с.48-49); Тарифи, що діяли у зазначеному в позовній заяві періоді, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених виконавчим комітетом міської ради (а.с.22-23, 24-26, 54-57, 58-60); бухгалтерські розрахунки фактичних витрат товариства на утримання будинку та при будинкової території (а.с.70-72, 74-79); наряди-замовлення виконаних робіт (а.с.80-233).
Зі своєї сторони відповідачі ніяким чином не спростували заборгованість перед позивачем, тому суд першої інстанції правильно відхилив заперечення відповідачів щодо неналежного або неякісного виконання зобов’язання у наданні послуг як такі, що не доведені доказами.
Статтями 20,21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.
Недодержання сторонами письмової форми правочину за змістом ст. 218 ЦК України не має наслідком його недійсність. Із означеного випливає, що відсутність письмово укладеного договору про надання послуг, не є підставою для звільнення відповідачів від зобов’язання у фактично існуючих договірних відносинах, де одна сторона вчинила дію, а друга сторона прийняла виконання.
За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги не спростовують правильного висновку суду щодо вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити, а рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 10 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.М.Якименко
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна