ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2009 р. Справа № 8/186/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лашина В.В.
Суддів: Єрмілова Г.А.
Воронюка О.Л.
При секретарі: Толок В.В.
За участю представників сторін:
Від відповідача (ДП "Суднобудівний завод ім.61 комунара") - Петровський Д.О., довіреність № б/н, дата видачі : 02.12.09;
Від відповідача (ТОВ "АВК-Інвест") - Данчук О.В., довіреність № 2, дата видачі : 08.01.08;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК-Інвест”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.10.2009р.
зі справи № 8/186/09
за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України
до 1.Державного підприємства “Суднобудівний завод імені 61 Комунара”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК-Інвест”
про визнання договору недійсним
В С Т А Н О В И Л А:
03 вересня 2009 р. перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 Комунара»(далі –ДП «СБЗ ім. 61 Комунара») та Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК-Інвест»(далі –ТОВ «АВК-Інвест») про визнання недійсним договору 03-03/17/05 від 29.04.2005 р. фрахтування буксирів «Комунаровець», «Октябрь»та буксиру-штовхача «Капітан Добровольський»з моменту його укладення із застосуванням ч. 2 ст. 208 ГК України, зобов`язавши ТОВ «АВК-Інвест»повернути вказані буксири ДП «СБЗ ім. 61 Комунара», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що даний договір був укладений в порушення ст. ст. 4, 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», наказу Мінпромполітики № 274 від 09.06.2004 р. без згоди органу управління державного майна –Мінпромполітики України, що підтверджується листом першого заступника Міністра промислової політики України від 30.06.2009 р. № 10/3-1-874.
В подальшому позовні вимоги були уточнені, за якими перший заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України просив господарський суд визнати недійсним договір 03-03/17/05 від 29.04.2005 р. фрахтування буксирів «Комунаровець», «Октябрь»та буксиру-штовхача «Капітан Добровольський»з моменту його укладення
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.10.2009 р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) уточнені позовні вимоги задоволені. Договір 03-03/17/05 від 29.04.2005 р. фрахтування буксирів «Комунаровець», «Октябрь»та буксиру-штовхача «Капітан Добровольський»визнаний недійсним з моменту його укладення. З ТОВ «АВК-Інвест»та ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»на користь Державного бюджету України стягнуто по 42,50 грн. держмита з кожного та по 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з кожного.
Не погоджуючись з цим рішенням, ТОВ «АВК-Інвест»в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»не повинно було одержувати погодження від Міністерства промислової політики України відносно окремого індивідуально визначеного майна. Також апелянт вказує на те, що судом не враховано обставин результатів перевірки, яка здійснювалась на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. № 925/1/1-06 та наказу Мінпромполітики України від 14.03.2006 р. № 97, за якими було зафіксовано те, що станом на 01.01.2006 р. 18 договорів оренди державного майна укладені ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»відповідно до вимог чинного законодавства.
В судове засідання не з’явився перший заступник прокурора Миколаївської області, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, про причини неявки, суд не повідомив. Також в судове засідання не з'явився представник Міністерства промислової політики України, однак направило письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просило розглядати справу без їх участі.
Заслухавши пояснення представників відповідачів - ДП «СБЗ ім. 61 Комунара та ТОВ «АВК-Інвест», перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних під став.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 квітня 2005 р. між ТОВ «АВК-Інвест»та ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»був укладений договір фрахтування № 03-03/17/05, за умовами якого останній передав ТОВ «АВК-Інвест»буксири «Комунаровець», 1974 року будування, «Октябрь», 1984 року будування та буксир-штовхач «Капітан Добровольський», 1994 року будування, на умовах бербоут-чартеру строком до 31.03.2006 р. Договір з боку ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»підписаний Головним директором. Погоджень з боку ФДМУ чи органу, уповноваженому управляти державним майном не отримувалось.
Додатковими угодами № 1 від 10.05.2005 р., № 2 від 13.03.2006 р., № 4 від 17.07.2006 р., № 5 від 21.07.2006 р. сторонами вносилися зміни в умови договору фрахтування щодо суми договору та порядку розрахунків, обов`язків сторін, пролонгування строку дії договору, реквізитів сторін.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи оспорюваним договір недійсним, господарський суд виходив з того, що в порушення вимог Закону договір укладений без погодження органу управління державного майна –Мінпромполітики й підписаний особою, яка не мала достатнього обсягу цивільної дієздатності, що тягне за собою недійсність правочину
Однак з цими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може з огляду на таке.
ДП «СБЗ ім. 61 Комунара», якому за реєстраційними свідоцтвами належать буксири, віднесене до сфери управління Мінпромполітики України.
Частиною 1 ст. 74 ГК України (у редакції, що була чинна на момент укладення спірного договору) визначено, що державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Згідно до ч. 2 ст. 74 ГК України майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Статею 203 КТМ України визначене, що за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
У відповідності до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(у редакціях, що були чинні на момент укладення спірного договору) орендодавцями щодо державного та комунального майна є:
1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом;
2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності;
3) державні (комунальні) підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна, а з дозволу орендодавців, зазначених у пункті 2 цієї статті, - також щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна.
Частиною 2 ст. 75 ГК України встановлено, що державне комерційне підприємство має право відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Аналіз законодавства України, чинного на момент укладення спірного договору, дозволяє дійти до висновку про те, що необхідність одержання дозволу від органу, уповноваженого управляти державним майном, у підприємства виникає стосовно цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом. У відношенні до окремого індивідуально визначеного майна (окрім нерухомого, загальна площа якого перевищує 200 кв.м) такого дозволу отримувати не потрібно. Це, зокрема, виходить й з положень ч. 2 ст. 75 ГК України та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Водночас, за приписами ст. 15 КТМ України буксири, що є предметом оспорюваного договору, виступають саме як окреме індивідуально визначене майно.
Посилання місцевого господарського суду на положення Закону України «Про управління об`єктами державної власності»є некоректним, оскільки згаданий Закон був прийнятий 21.09.2006 р. та введений в дію 18.10.2006 р., тобто після укладення оспорюваного договору.
Посилання на наказ Мінпромполітики від 09.06.2004 р. за № 274 судова колегія вважає також безпідставним, оскільки незважаючи на те, що у вступній частині цього наказу й зазначено про необхідність отримання згоди Мінпромполітики щодо окремого індивідуально визначеного майна, однак вже у п. 2.2.1 та 2.2.5.7. цього наказу відтворюються положення ГК України та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які дозволяють підприємствам надавати в оренду окреме індивідуально визначене майно без погодження з органом, уповноваженим на управління таким майном.
До того ж, листом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії від 18.01.1996 р. № 01/5-1-136, на який йдеться посилання у Довідці про результати позапланової перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності та ефективного використання бюджетних коштів на ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»за період 2003-2005 роки, оформленої комісією у складі представників КРУ, ФДМУ, Мінпромполітики України та інших контролюючих органів, ДП «СБЗ ім. 61 Комунара»було надано дозвіл укладати договори оренди державного майна, зокрема, окремо визначеного майна. Згадана перевірка підтвердила відповідність укладених станом на 01.01.2006 р. договорів оренди вимогам чинного законодавства та Типовому договору оренди, затвердженому наказом ФДМУ від 23.08.2000 р. № 1774.
Крім цього, питання чинності та відповідності законодавству цього договору вже досліджувались по справі № 9/187/08, рішення господарського суду Миколаївської області за якою набрало законної сили, та Вищим господарським судом України по справі № 11/493/09.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК-Інвест»задовольнити, а рішення господарського суду Миколаївської області від 29.10.2009 р. по справі № 8/186/09 –скасувати, в позові відмовити.
Головуючий В.В. Лашин
Суддя Г.А. Єрмілов
Суддя О.Л. Воронюк
Постанова підписана 10.12.2009р.