Р І Ш Е Н Н Я            № 2-776\09 р.  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

10 листопада 2009р.  Орджонікідзевський   районний   суд м. Харкова в складі:  

головуючого  судді - Маслова М.І.  

при секретарі -  Сороченко Л.С.  

за участю адвоката – ОСОБА_1,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну  справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на ? частину сумісно нажитого майна подружжя в період шлюбу, витребування майна  нажитого  до реєстрації  шлюбу,  стягнення додаткових  витрат та  моральної шкоди,-  

В С Т А Н О В И В   :  

    Позивачка ОСОБА_2 звернулась  до суду з позовом  до ОСОБА_3, ОСОБА_4про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на ? частину сумісно нажитого майна подружжя в період шлюбу,  витребування майна  нажитого до реєстрації  шлюбу  стягнення  додаткових  витрат та  моральної шкоди. При цьому позивачка затверджувала , що  14.12.2007 року  вона  зареєструвала  шлюб з  ОСОБА_3, мешкала з ним до  квітня 2008 року , після  чого  шлюбні  відносини  між  сторонами  були фактично  припиненні. Від  сумісних стосунків дітей немає, спільне  життя не  склалось, що з’явилося підставою для звернення до суду. Шлюб було розірвано 18.11.2009 року рішенням  Великобурлуцького районного суду  Харківської  області № справи 2- 235\ 2008 рік. Після реєстрації шлюбу, як затверджує позивачка  подружжя мешкали  у його родичів  АДРЕСА_1 , а після  ремонту  квартири  стали проживати  ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартири яка належить  батькові  відповідача.  До реєстрації шлюбу вони ще мешкали  6 місяців  сумісно в її  квартирі, яку позивачка знімала. До колишнього  чоловіка  вона перевезла  зі згодою  свого чоловіка  і його  родини   свої речі, які були куплені   позивачкою  і  її родиною  до вступу у шлюб , які знаходились у квартирі  АДРЕСА_2. Вона мала самостійний заробіток, мала можливість  купувати речі, при тому, що відповідач був безробітний. Після  припинення  шлюбних стосунків, ОСОБА_3 не став її  пускати в квартиру,, при цьому заявив, що у нього є інша жінка і він  має намір з неї  проживати  сумісно, так як вона вагітна. У квартирі, де вони раніше мешкали  залишились  речі позивачки.  

Вона не одноразово  надсилала письмові   повідомлення на адресу  відповідача  у яких  наполягала  про те, що вона  бажає  забрати з квартири свої речи, але цього не може  зробити, так як були  змінені   замки і не було  доступу увійти до квартири , а відповідач їй погрожував   фізичною розправою. ОСОБА_2 бажає забрати свої речі, які були придбанні нею та її родиною  до вступу у  шлюб:  

1).  штори  на загальну суму 2659 грн. 00  коп.;  посуд; 2). меблі  - прихожа   вартістю  850 грн.  00 коп. 3).  шафа   дзеркальна, умивальник  змішувач  на загальну  суму 2699 грн. 00 коп. 4).  кухонний  стіл - книжка  вартістю 300 грн. 00 коп.. 5). Сушарка  для  посуди   вартістю 150 грн. 00 коп. 6). Мійка  на кухню вартістю  300 грн. 00 коп..7). Мікрохвильова   піч  вартістю  468 грн. 83 коп. 8). пральна  машина  вартістю 1770  грн. 00 коп. 9). Холодильник  вартістю  2127 грн. 00 коп. 10.) Пилосос  вартістю  633 грн. 80  коп..     Загальна  сума   11457 грн. 73 коп.  

Крім  того,  в  час  шлюбу  було придбане  майно на сумісні  кошти: монітор к комп’ютеру  вартістю 2650 грн., диван  вартістю 3000 грн. у кредит, мобільний телефон  “Нокіа 6300”  вартістю  1300грн. 00 коп.;  акустика  к комп’ютеру  вартістю  609 грн. 70 коп..  Загальна   сума   7559 грн. 70 коп   ..  

Позивачка  вважає, що  згідно ст. 70  СК України  майно, яке придбалось у термін  шлюбу є сумісне власне майно  подружжя, долі майна  являються рівними.  Крім того, позивачка просить стягнути  з відповідача  понесені нею  витрати  по сплаті  держмита, інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, а також втрати  пов’язані з   наданням  юридичної допомоги у розмирі 4000 грн.,  моральну шкоду,  яка  складається  в стражданнях, так як у неї  погіршився сін, ділова активність, сімейні відносини, моральне ушкодження ,що оцінює у  розмірі  50.000 грн..  

Позивачка просить витребувати  у  ОСОБА_4  з  квартири  № 22, що  розташована  по пр. Орджонікідзе у м. Харкові , майно,  яке  було  придбане  нею  та її родиною до вступу у шлюб.  

Відповідач  ОСОБА_3   позов  ОСОБА_2  не визнав ,  у судовому засіданні відносно заявлених позовних вимог  заперечував , пояснював суду,   що  вимоги  позивача  необґрунтовані з наступних  підстав:  він ОСОБА_3 уклав шлюб  з  позивачкою ОСОБА_2 14.12.2007 року,  12 квітня 2008 року вони фактично  припинили свої  шлюбні стосунки. 18 листопада 2008 року їх шлюб було розірвано рішенням  Великобурлуцьким  районним судом  Харківської  області. Сумісне  жити, як  подружжя, вони  почали  після  законної реєстрації шлюбу за адресою  АДРЕСА_3  а також , що вони ніколи  сумісно не проживали  до  вступу у шлюб  по вказаних квартирах позивачкою.. За час  перебування  у шлюбі  були  куплені  такі речі:  мобільний  телефон  вартістю 1300 грн.;  фен  “Філіпс”  вартістю  150 грн.;  постільна білизна, весільний подарунок;  епілятор  “Браун“  вартістю 490,00 грн., монітор  вартістю 2499,00 грн. оформлений у кредит. Вартість кредитного договору складала  2649,00 грн. За  час  сумісного  проживання  сплачено 1400 грн., решту суми  сплачував  він самостійно; акустична  система  вартістю  609,70  грн.  сплачував він  один;   диван  вартістю 1825,00 грн. оформлений  у кредит. Вартість  кредитного договору  складала 2935,00 грн.. Фактична сплата  з 29  травня  2008 року  сплачувалась тільки ним. Як затверджує відповідач, в квітні 2008 року подружжя  вирішили  розлучитися, в  цьому  ж  місяці  гр-ка  ОСОБА_2  виїхала з квартири,  забрала  всі  свої  особисті  речі  та  речі, які  були  їх  сумісним  надбанням  за час  шлюбу: телефон “Нокіа 6300“, фен  Філіпс, постільну  білизну, епилятор “Браун“. До того, як  звертатися  до суду  він намагався  вирішити спір мирним шляхом. Звернувсь до ОСОБА_2 і запропонував  їй  грошову  компенсацію  у розмірі  3000 грн.  за речі  які  у нього  залишилися:  монітор, акустична  система  та диван, але  ОСОБА_2  відмовилась, заявив, що їй від нього  нічого  не потрібно.  Але, у своєму позові   позивачка не  вказує, яким  чином  хоче  здійснити  розподіл  майна. К додатку до позову  ОСОБА_2  надає  документи на  холодильник моделі  Самсунг R42DBSW1 вартістю 2127,00 грн., але цей  холодильник  був  придбаний   відповідачем ОСОБА_3, що до  вступу  в шлюб, про що свідчить  його підпис  на  гарантійному талоні. Речей, в переліку, які  були куплені  батьками  ОСОБА_2, він  ніколи не  бачив  та  дозволу  на  перевезення  до квартири не  давав  і дати не міг, оскільки не є  власником  цієї квартири. Відповідач ОСОБА_2 затверджує, що   ОСОБА_2  намагається  стягнути  з нього  речі, які  куплені її батьками, тобто  позивачці не належать, так як вона не власник вказаного майна, її  права  не  порушувались, тобто  вона  є  неналежний позивач. В  даному  переліку  немає жодної речі, яка в  дійсності належала  ОСОБА_2, тим паче, що зазначені ціни не  відповідають  дійсності. Всі  свої  індивідуальні  речі позивачка  вивезла  з  своїм  братом  у першій  декаді квітня  2008 року. Відповідач просить в позові ОСОБА_2 відмовити.  

Відповідач ОСОБА_4 також проти позову  ОСОБА_2 заперечує, затверджує, що в його квартирі за адресою АДРЕСА_4 будь-яких  речей позивачки немає. Квартира належить йому та його жінці, вона  була  надана    ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для тимчасового  сумісного  проживання. Просить також  у позові відмовити  у повному  обсязі.  

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу,   дослідивши інші докази, допитавши свідків  як  зі сторони позивачки, так і відповідачів:    ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8  суд вважає , що позовні вимоги позивача  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на ? частину сумісно нажитого майна подружжя в період шлюбу, та витребування майна нажитого  до реєстрації  шлюбу, стягнення  додаткових  втрат та моральної шкоди  слід  відмовити  в повному обсязі за недоведеністю та необгрунтованністью пред’явленого позу.  

При цьому, суд  дослідивши  докази у порядку ст. 60 ЦПК України прийшов до висновку, що позивачка не довела своїх позовних вимог, при цьому суд виходе із того, що  подружжя  знаходились у шлюбі з 14.12.2007 року  по 18.11.2008 року, шлюб був зареєстрований  14.12.2007 р. у відділі реєстрації актів цивільного  стану  в м.  Харкові, Харківського  міського управління  юстиції  № 1, актовий запис  № 3329 Шлюб розірвано  по рішенню суду 18.11.2008 року, справа № 2-235\2008 року Великобурлуцький  районний суд Харківської області. Позивачка затверджує, що у них не вирішений майновий спір, так як вона завезла свої речі та речі її родини до свого чоловіка на адресу: АДРЕСА_5 і відповідач їх не повертає, вказана квартира належить  відповідачу  ОСОБА_4  згідно  договору  купівлі – продаж , засвідченого 27.12.2005 року  приватним  нотаріусом  ХДН ОСОБА_9 р. № 12678 а.с. 57;  зазначена квартира була передана їй в тимчасове користування і  подружжя мешкали у цій квартирі до 12 квітня 2008 року.  За час сумісного  мешкання  позивачка  ОСОБА_2 затверджує, що вона з чоловіком   придбали  у лютому 2008 році  монітор  вартістю  2650 грн. 00 коп.,  який був придбаний  у торговому центрі “Мегамакс“  вул.  Блюхера,  21   у квітні 2008 року, диван  вартістю  3000 грн., мобільний телефон  “Нокіа 6300” серійний номер 359538019779657 вартістю 1300 грн. 00 коп., акустику  до комп’ютера  вартістю 609 грн. 70 коп. у торговому центрі “Гефест“,  супермаркет  “Фокстрот“ на пр-ті  Орджонікідзе, 6 в м. Харкові. Загальна сума   7559 грн. 70 коп   . 1\2 частина   майна належить  позивачці   3779, грн. 85 коп..  

Крім того,  позивачка затверджує, що до вступу у шлюб  її родичі  придбали  1). штори  на загальну суму 2657 грн. 00 коп., 2). 16.05.2007 році прихожу  вартістю  950 грн., яка придбалась на ринку  метро  “Барабашова”, 3). 06.06.2007 року  шафа-дзеркальна,  яка була придбана у  гіпермаркеті  “Караван“  вартістю  1607 грн. 04 коп.,  4). 15.12.2006 році умивальник  вартістю  888 грн. 00 коп., змішувач  вартістю  204 грн. 00 коп., який придбавсь в “ Техногрес“ пр. Московський  257, 5). 16.05.2007 році кухонний стіл   вартістю  300 грн., який був придбаний  на ринку “Барабашова“, 6). 16.05.2007 року сушка  для  посуди  вартістю 150 грн. придбана на  ринку “Барабашова“, 7). 16.05.2007 року  мийка на кухню  вартістю 300 грн. 00 коп. придбана на  ринку  “Барабашова“, 8).  15.11.2007 року  мікрохвильова піч  “Самсунг“  вартістю  468 грн. 83 коп.  у торговій сеті  “Гефест“  супермаркет “Факстрот“  по пр.  Орджонікідзе, 6 у м. Харкові, 9).15.07.2007  р.   пральна  машина  “Самсунг“  вартістю  1770 грн. 00  коп.  у торговому центрі “ Гефест”   супермаркет “Факстрот“ по пр.  Орджонікідзе,  6 у м. Харкові, 10). 13.06.2007 року  2-х камерний холодильник  “Самсунг“  вартістю  2127 грн. 00 коп. придбаний у торговій  сеті “ЮКОГ “ по пр.  Косіора  99, 11). 15.11.2007 року  пилосос  “Самсунг “  вартістю  633 грн. 90 коп. придбаний в торговій сеті “Гефест” супермаркет “Факстрот“ по пр.  Орджонікідзе,  6 у м. Харкові, 12). 16.05.2007 року  газова  піч “Мануал“ вартістю 1250 грн. придбана на ринку “ Барабашова“, 13) 16.05.2007 року  домашній  кінотеатр  “Панасонік“  вартістю  1800 грн., який придбався  у торговій  сеті  “Мегамакс“  вул.  Блюхера 21.  Загальна сума  14 507  грн. 73 коп.. При цьому позивачка затверджує, що вказане майно знаходиться у квартирі по пр. Орджонікідзе, 22 у м. Харкові, але  відповідачі  оспорюють цей факт.  Дана обставина не підтверджується, окрім поясненням позивачки. Позивачка затверджує, що у неї є  нові аналогічні  речі  станом на  цей час  і їх вартість складає 20491 грн. 20 коп. і нею були  надані  квитанції,  паспорта на зазначені речі. Відповідачі не згодні з наданими доказами і також  надали  суду квитанції на спірне майно  і крім того,  відповідачі надалі суду докази:  домашній кінотеатр модель SC НТ 540 “Панасонік” гарантійній талон на ім’я  ОСОБА_3, який він купив 17.01.2007 року, тобто до реєстрації шлюбу вартістю 1877 грн.. Відповідач надав суду  чеки  на  партери, які коштують  180 грн., 585 грн., 420 грн.,  які були придбані  21.10. 2007 року  у магазині  № 191  ПП “ОСОБА_10; пилосос  LG Tlectronics  Inc вартість якого складає 387 грн.,  який був придбаний 22.07.2007 року  і був доставлений  на адресу  вул. Гер. Праці  м. Харкова;  пральна  машина “Самсунг“,  яка була придбана 6.11.2006 році; мікрохвильова піч  “Самсунг “,  яка була придбана 6.11.2006 році. Заява на доставку холодильника  САМСУНГ 13.06.2007 року ОСОБА_3 на адресу пр. Орджонікідзе, №-20 кв. 22;  накладні від 23.04.2006 року  мийка-змішувач,  умивальник, загальна сума 1408 грн. 70 коп.;  розхідна накладна  від 15.03.2007 рік, де зазначена  вартість  стола-книжка 300 грн.. Аналогічні докази  надала і  ОСОБА_2М  на речі  які належали їм та її родичам, але даних немає, що вони знаходяться у кімнаті 22 буд. 20 по пр. Орджонікідзе у м. Харкові.  Таких даних у суду немає. Із матеріалів справи вибачається, що холодильник “Самсунг“ був придбаний до реєстрації шлюбу  ОСОБА_3 13.06.2007 року, даних про те, що це сумісне власне майно у суду немає. Крім, того у кредит також був придбаний диван, про що свідчать  надані письмові доказі  із  яких вибачається, що 1500 грн. гр.  ОСОБА_3 сплатив  сам за свої гроші, що знайшло своє підтвердження у суді, при тому, що позивачка затверджувала інше, а у зв’язку з чим суд оцінює докази з боку позивачки критично  і вважає, що позивачка  не добросовісно   користується наданими їй правами  і зловживає наданими їй  повноваженнями.  

Суд вважає,  що позивачка  ОСОБА_2 не довела свого права на майно, яке  по її  твердженню протиправно знаходиться у відповідачів, у зв’язку з чим, суд вважає необхідним у цій частині ОСОБА_2 відмовити  в позові  в частини  розділу майна  та  стягнення  вартості майна та витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_3 та його батька  ОСОБА_4. Крім того, у судовому засіданні сторони досягли мирової угоди та  ОСОБА_3 сплатив позивачці  вартість сумісного майна, яке було придбане у  період сумісного проживанням про, що є  довідка     щодо  отримання грошів в сумі 3000 грн., за майно, що було  придбане  у період шлюбу. Монітор вартістю  2649 грн. (за кредитним договором)  1\2  частини складає 1324,50 грн.: Мобільний телефон вартістю 1300 грн. 1\2 якого складає 650 грн. Акустична система 609,грн. 70  грн. 1\2 складає  304,85 грн., диван  вартістю 2935,00 грн. з кредитним  договором. За час  перебування  у шлюбі  сплачено  1500 згідно наданих суду  квитанцій  1\2  складає 750 грн. інші кошти він сплачував самостійно і позивачка не має на них право, так як вона отримала компенсацію у розмірі 3000 грн. про, що  відповідач  також  стверджував  у  судовому засіданні, що  є дійсним і у суду немає даних  про те, що відповідачі зі свого боку вводили суд в оману і недобросовісно користувались своїми правами. Більш того, суд вважає, що позивачка  в ході судового розгляду справі не вказала про придбання   речей у кредит, про що свідчать копії договорів, що свідчіть про те, що відповідач не мав коштів і не міг придбати майно для себе і дружини, як це затверджувала позивачка. Суд критично оцінює показання свідків з боку позивачки та відповідачів,  так як вони  рідні  і зацікавлені  в розгляді справи, крім того, суд також  не  може детальніше надати належну оцінку доказам-фотографіям, які не свідчать належність сторонам майна, і їх вартість. Суд вважає, що позивачка  ОСОБА_2  не довела своїх позовних вимог,  не скористалася своїми правами  при розгляді справи,  так  як немає даних, де знаходиться спірне майно, яка його вартість, клопотання про призначення  товарознавчої  експертизи   позивачкою та її представником не заявлялося, що не надає суду можливість зробити     висновок про його вартість, у зв’язку з чим суд  не має  доказів і даних  вартості спільного майна подружжя.  

Крім того,  суд також не має  даних  зробити висновок у порядку ст. 23 ЦК України про те, що ОСОБА_2 було  спричиненні  моральні  ушкодження на суму 50 000 грн.. Суд, також і в даній частині вважає необхідним  у задоволенні позовних вимог  відмовити.  

У порядку ст. 82-88 ЦПК України додаткові втрати за сплату держмита., інформаційно-технічне забезпечення, сплата послуг  за юридичну допомогу у розмірі 4000 грн.,  суд також вважає   можливим відмовити, так як позивачка не довела свої позовні вимоги  і їй в позові у повному  обсязі необхідно відмовити.  

Що стосується   добровільної сплати частки майна  відповідачем  на користь  позивачці суми коштів 3000 грн., то відповідач і раніше не заперечував компенсувати їй  вказану частку майна, але позивачка не  бажала  реалізувати своє право у добровільному порядку  і  вважала необхідним звернуться до суду  з даним позовом, при тому, що спору  в цій  частині у них не було.  Данні  стосунки регулюються ст.  60, 70, 110 Сімейного  Кодексу  України.  

На підставі висловленого та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 15, 30, 60, 81-84, 118- 120, 208, 209, 221, 220, 294, 295 ЦПК України, ст. ст. 60, 70, 110 СК  України; ст. 23 ЦК України суд, -  

В И Р І Ш И В:  

      Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ сумісно нажитого майна подружжя та визнання права власності на ? частину сумісно нажитого майна подружжя в період шлюбу, та витребування майна  нажитого до реєстрації шлюбу, стягнення додаткових  витрат та стягнення моральної шкоди,  – відмовити в повному обсязі за недоведеністю та необгрунтованністью пред”явленного позу.    

    Рішення може бути оскаржене шляхом подачі у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги поданої протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова  до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області.  

Суддя :                 Маслов М.І.