Справа №2-а-5053/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Сливка Л.М.
за участі секретаря Семенюк Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2009 року пред'явив до суду позов до відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов'язання підвищити розмір пенсії, посилаючись на те, що має статус дитини війни і згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинен отримувати пенсію, підвищену на 30 % від мінімальної пенсії за віком, однак у зв'язку з тим, що ст.ст. 77 та 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія вищевказаного закону була зупинена, протягом 2006 – 2008 років йому допомога у вказаних розмірах не виплачувалась. Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року було визнано п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» неконституційним, просить суд визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача 3891 гривню 90 копійок недоплачену допомогу за період з 2006 по 2009 рік та зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати йому підвищення до пенсії відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в подальшому, поновивши пропущений строк для звернення до суду, оскільки про належні виплати його не було повідомлено відповідачем та про порушення своїх прав йому стало відомо нещодавно із засобів масової інформації.
У судове засідання позивач подав заяву, згідно із якою просить справу слухати за його відсутності, позов задоволити у повному обсязі, зсилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в судове засідання не з'явився, надавши суду заперечення на позовну заяву, згідно із якими просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, то будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. На час звернення до суду законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 1 липня 2008 року - 48 гривень 20 копійок та з 1 жовтня 2008 року – 49 гривень 80 копійок. Крім цього, вважає, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки такий розмір застосовується виключно для виплати пенсій, а не допомог. Також, на його думку, підставою для відмови в задоволенні позову є відсутність коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, невизначеність на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, а також пропуск позивачем установленого законом строку звернення до суду.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав:
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що вказано в пенсійному посвідченні серії № НОМЕР_1 та йому надано статус "Дитина війни".
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 31 грудня 2007 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Враховуючи зазначений статус позивача, він, відповідно до вказаних вимог закону, має право на вказане підвищення до пенсії у вказаному розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги «Дітям війни», передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вказаних вимог закону, у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми закону було зупинено, а в подальшому передбачені нею виплати не запроваджені.
Виходячи з наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік, оскільки у відповідача протягом 2006 року відповідно до вимог чинного на той час законодавства не було підстав здійснювати такі виплати, позаяк до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат визначено у інший спосіб – поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Щодо позовних вимог про здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 та 2008 рік, то суд вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, тобто такими, що суперечать нормам Конституції України і вони втратили свою чинність.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.
Таким чином відповідач – Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повинен був нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 року (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України»).
Що стосується вимог позивача про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії в 2008 році, то при вирішенні спору в цій частині суд бере до уваги такі обставини:
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними згідно з п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №30-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Тому з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі повинно було нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, тобто здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак до 22 травня 2008 року відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», вимог чинного на той час законодавства не порушував, тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до задоволення не підлягають.
При частковому задоволенні позову в частині здійснення позивачу доплати до пенсій за 2007 та 2008 роки суд не бере до уваги посилань представника відповідача про те, що позов не грунтується на вимогах закону, оскільки порядок здійснення доплат особам, які мають статус „Дітей війни" не врегульовані на законодавчому рівні, позаяк:
- відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України;
- згідно з частинами 3 та 4 ст. 8 Кодексу Адміністративного Судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Також не можуть бути взятими до уваги заперечення представника відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки:
- позивач відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком;
- розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає;
- відсутність іншого розміру мінімальної пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Крім цього, суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на відсутність коштів, які мають бути спрямовані на забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідно до ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також ураховує, що вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а повноважень із здійснення нарахування та перерахунку пенсій суд не має.
При вирішенні спору суд звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, однак, зважаючи на те, що твердження позивача про те, що йому стало відомо про порушення прав нещодавно, не було спростовано в судовому засіданні, то суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними та вважає, що позовні вимоги підлягають до вирішення судом.
Таким чином судом установлено порушення відповідачем прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо невиконання з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивача в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 18, 71, 86, 158, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. З, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Поновити позивачу строк звернення до суду.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Суддя