ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року № 22-а-8894/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Богаченка С.І., Яворського І.О.,
при секретарі судового засідання Гром В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Антон-Плюс» на постанову господарського суду Волинської області від 14 квітня 2008 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі до Приватного підприємства «Антон-Плюс» про стягнення боргу в сумі 32 426 грн. 65 коп. , -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2008 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 32426,65 грн., в тому числі частково несплачених страхових внесків в сумі 8349,16 грн. донарахованих в результаті позапланової перевірки від 22.01.2008р. та 24077,49 грн. фінансової санкції, застосованої рішенням №95 від 04.02.2008р.
Постановою господарського суду Волинської області від 14.04.2008 року позов задоволено, стягнуто з ПП «Антон-Плюс» на користь управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі 32426,65 грн. Суд мотивував своє рішення тим, що недоїмка по акту перевірки від 22.01.2008р. по сплаті страхових внесків до ПФ України становить 8349,16 грн., яка підлягає стягненню, а рішення позивача про застосування до підприємства фінансової санкції в сумі 24077 грн. 49 коп. відповідачем не оскаржене та нечинним не визнане, а тому підлягає виконанню.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ПП «Антон-Плюс» в апеляційному порядку з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального права, оскільки суд безпідставно не взяв до уваги вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. і підприємство є платником єдиного податку, частина суми від якого поступає на пенсійне забезпечення. Тому апелянт просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту позапланової перевірки правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування ПП «Антон-Плюс» за період з 01.01.2004р. по 11.12.2007р. від 22.01.2008р. №3 підприємству донараховані страхові внески по тарифу 32%, 32,1%, 32,3% на суму 13303грн. 50коп. та нараховано фінансову санкцію за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» рішенням №95 від 04.02.2008р. в сумі 24077,49 грн.
На час звернення позивача до суду заборгованість підприємства по сплаті страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування становила 32426грн. 65 коп.; з урахуванням часткової сплати в сумі 4954,34 грн. залишок заборгованості по страхових внесках складав 8349,16 грн. та борг по фінансових санкціях – 24077,49 грн.
Судом першої інстанції правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, що з набранням чинності Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004р., виключно даним нормативним актом регулюються відносини, що виникають між суб»єктами загальнообов»язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до ст.5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених вищезгаданим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Відповідно до ст.14 Закону підприємства, установи та організації ( включаючи суб»єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ) є страхувальниками ( роботодавцями ) для фізичних осіб, котрі працюють у них за трудовим договором ( контрактом ) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за договором цивільно-правового характеру.
Оскільки ПП «Антон-Плюс» є страхувальником, тому відповідно до ст.19 Закону зобов»язане нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників страхові внески по тарифу 32%, 32,3%, проводити утримання із заробітку у розмірі 1-2% та сплачувати їх за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
За таких обставин судом правильно не взято до уваги покликання відповідача на те, що нарахування до ПФ України проведені незаконно, бо підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування. При цьому колегія суддів зазначає, що положення ст.6 Указу Президента України №727/98 про звільнення суб»єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, суперечать Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», норми якого слід застосовувати до даних спірних правовідносин.
Що стосується покликання апелянта на Розпорядження КМ України від 10.03.2005р. «Про деякі питання спрощеної системи оподаткування», то слід зазначити, що Розпорядження поширюється на правовідносини щодо сплати внесків в той час, як п.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування фінансових санкцій за своєчасно не нараховані чи не сплачені страхувальником суми страхових внесків, у тому числі обчислені територіальним органом Пенсійного фонду.
Таким чином, колегія суддів констатує, що вимога від 23.01.2008р. про сплату боргу та рішення від 04.02.2008р. про застосування штрафних санкцій були прийняті і направлені апелянту правомірно.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись ст.,ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Антон-Плюс» залишити без задоволення, постанову господарського суду Волинської області від 14 квітня 2008 року у справі №5/59-59А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: С.І. Богаченко
ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2009 року.