ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року № 22-а-8979/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Богаченка С.І., Яворського І.О.,
при секретарі судового засідання Гром В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватної фірми «Юкон-Плюс» на постанову господарського суду Волинської області від 14 квітня 2008 року у справі за позовом Приватної фірми «Юкон-Плюс» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення відповідача про застосування 6769,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій від 19.04.2007 року № 00003023/0.
Постановою господарського суду Волинської області від 14 квітня 2008 року в позові відмовлено. Рішення мотивоване правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон про РРО). При цьому судом визнано недоведеним проведення перевірки за участю працівників податкової міліції.
У скарзі на постанову позивач покликається на незаконність акта перевірки, при цьому ним зазначено наступне: порушення відповідачем порядку проведення перевірки; заперечення реалізації його експедитором товарів з автомобіля ЗІЛ -130 (номер НОМЕР_1); направлення видавалися на проведення перевірки ПП «Юкон-Плюс», а не господарських одиниць; незаконність проведення обшуку вказаного автомобіля, особистих речей експедитора і водія, незаконність вилучення документів на товар, застосування погроз до працівників фірми щодо притягнення їх до відповідальності у разі невиконання їх вимог (перевищення повноважень посадовими особами податкового органу). Просить постанову суду скасувати, задовольнивши позов.
В поданому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.
За наслідками проведеної відповідачем перевірки позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу складено акт від 30.03.2007 року № 03201300.
У зазначеному акті встановлено порушення позивачем пп. 1, 2 ст. 3 Закону про РРО при реалізації позивачем товару покупцям на загальну суму 1358,88 грн. за готівку із господарської одиниці – автомобіля ЗІЛ -130 (номер НОМЕР_1), у зв’язку з чим до позивача на підставі п. 1 ст. 17 цього Закону застосовано штрафну санкцію в сумі 6769,40 грн.
Висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові відповідають обставинам справи з огляду на наведене нижче.
Право податкових органів на проведення, зокрема, планових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності з питань додержання ними порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону про РРО передбачене ч. 1 ст. 15 Закону про РРО.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби.
Враховуючи наведені норми, не заслуговують на увагу покликання позивача на допущені відповідачем порушення порядку проведення перевірки, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилася на підставі плану-графіка та направлень на перевірку від 29.03.2007 року, виданих ДПА у Волинській області старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу оперативного контролю Книшу С.П. за № 007242 та старшому податковому ревізору-інспектору відділу оперативного контролю Диньковському Р.М. за № 007254. Наявність цих обставин позивачем не заперечується.
Відповідно до пп. 1, 2 статті 3 Закону про РРО суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Факт зазначених в акті перевірки порушень підтверджується поясненнями експедитора позивача Капітули В.А. від 30.03.2007 року, згідно з якими ним було проведено розрахунки за товар з покупцями на суму 1353,88 грн. без застосування РРО.
Твердження позивача про те, що останній має дозвіл на здійснення торгівлі за адресою: м. Ковель, вул. Шевченка, 28 та те, що у нього відсутні інші дозволи на право проведення торгівлі в інших місцях, в тому числі й з використанням транспортних засобів, не спростовує встановленого факту реалізації товарів без РРО та вважається колегією суддів таким, що не стосується справи.
За приписами пункту 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверженого наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 під господарською одиницею розуміється стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Положення Закону про РРО поширюються на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі, та не визначають поняття терміна «господарська одиниця», що може належати таким суб’єктам підприємницької діяльності. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що проведення планової перевірки господарської одиниці суб’єкта підприємницької діяльності охоплюється перевіркою такого суб’єкта, що здійснюється на підставі виданого у встановленому порядку направлення, а тому доводи позивача про видані на перевірку направлення від 29.03.2007 року за № 007242 та за № 007254 стосуються виключно ПФ «Юкон-Плюс» та не можуть стосуватися його господарських одиниць є безпідставними.
Зазначені позивачем у скарзі перевищення повноважень посадовими особами податкового органу, що виразилися у незаконних проведенні обшуку автомобіля ЗІЛ -130 (номер НОМЕР_1), особистих речей експедитора і водія, незаконним вилученням документів на товар, застосуванні погроз до працівників фірми щодо притягнення їх до відповідальності у разі невиконання вимог посадових осіб відповідача не знайшли свого підтвердження, а тому до уваги судом апеляційної інстанції не беруться.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватної фірми «Юкон-Плюс» залишити без задоволення, постанову господарського суду Волинської області від 14 квітня 2008 року у справі № 2/58-2А – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: С.І. Богаченко
І.О. Яворський
Повний текст рішення виготовлено 13.11.2009 року.