ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2009 року № 22-а-8795/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів: Богаченка С.І., Яворського І.О.,
при секретарі судового засідання Гром В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований кар’єр» до Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 02.07.2007 року, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 59264,00 грн.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року позов задоволено.
У скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позову. Покликається на неправильне застосування пп. 7.4.4 п. 7.4, 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон).
В поданому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, враховуючи наступне.
За результатами проведеної відповідачем виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за період березень-квітень 2007 року складено акт від 02.07.2007 року № 1952/23-05471885, у якому встановлено, зокрема, порушення положень ст. 7 зазначеного Закону при формуванні податкового кредиту в березні 2007 року: пп. 7.4.4 п. 7.4 у зв’язку із завищенням бюджетного відшкодування на суму 538,00 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7, що позбавляє позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2007 року сумі 58726,00 грн.
На підставі зазначеного акта прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672300/0 від 02.07.2007 року.
З такими висновками обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» передбачено право працівників, які зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, на безоплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами.
Висновок відповідача про завищення податкового кредиту на 538,00 грн. в березні 2007 року, у зв ’ язку із придбанням у ЗАТ «Хмельницька маслосирбаза» масла для безоплатного забезпечення працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, грунтується на тому, що масло не включено в Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охророни здоров»я СРСР від 04.11.1987 року № 4430-87.
Проте, відповідачем не звернуто уваги, що перелік рівноцінних молоку харчових продуктів згідно із зазначеним Переліком не є вичерпним.
Водночас твердження про те, що масло не є рівноцінним замінником молока, відповідачем належними доказами не підтверджено, а тому правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту , яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Враховуючи наведену норму та правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи щодо сплати позивачем в березні 2006 року сум ПДВ в складі авансових платежів за надані ТОВ «Белагрегат-сервіс», ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ВАТ «Хмельницькобленерго» послуги, колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про безпідставність включення цих сум ПДВ до бюджетного відшкодування за квітень 2006 року, оскільки таке відповідає вимогам пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ.
Згідно з приписами пунктів 7.5, 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, якими визначено дати виникнення права платника податку на податковий кредит та порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, виникнення права платника податку на податковий кредит, та наступне його відшкодування з бюджету не пов’язується зі сплатою постачальниками товарів (послуг) сум ПДВ та надходження таких до бюджету. Обов’язок по сплаті ПДВ відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону покладено на платника податку (постачальника), за невиконання якого покупець відповідальності не несе.
Водночас невнесення сум ПДВ до бюджету не повинно створювати негативні наслідки у вигляді перешкод для його відшкодування покупцем.
Тому висновок відповідача про наявність прямого зв’язку між сплатою ПДВ, надходженням його до бюджету та відшкодування з нього суперечить вимогам зазначеного Закону.
Не заслуговують на увагу й висновки податкового органу про неправомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування за квітень 2007 року сум податкового кредиту за березень 2007 року, сформованого з урахуванням залишків від’ємних значень за січень 2007 року в сумі 1785,00 грн. та за лютий 2007 року в сумі 770,00 грн., оскільки відповідно до положень пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7. ст. 7 Закону про ПДВ залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Враховуючи, що у січні та лютому 2007 року такі залишки складали 1785,00 грн. та 770,00 грн. відповідно, останні правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2007 року.
Отже, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, постанову господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2008 року у справі № 20/10-нА – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: С.І. Богаченко
І.О. Яворський
Повний текст рішення виготовлено 13.11.2009 року.