УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2008 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Пнівчук О.В., Стефанів Н.С.,

секретаря Самуляк О.М.,

з участю апелянта - ОСОБА_1, та його представника -

ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2008 року, -

встановила:

ОСОБА_3 пред"явила позов до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 122 тис. грн. за договором позички, відсотків, матеріальних збитків та моральної шкоди. Всього позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 433512 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову: ОСОБА_1 заборонено відчужувати належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Цією ж ухвалою Першій державній нотаріальній конторі м. Івано-Франківська заборонено вчиняти будь-які дії, пов"язані з відчуженням названих квартир. Івано-франківському ОБТІ заборонено видачу документів, необхідних для відчуження цих квартир.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Апелянт посилається на те, що суд І інстанції необгрунтовано застосував заходи по забезпеченню позову. На його

Справа № 22-ц-1233/2008р. Головуючий у інстанції С.С. Попович

Категорія 7 Доповідач В.А. Девляшевський

думку, позивачем не наведено наявність обставин, які б давали підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову у вигляді арешту нерухомого майна. Скаржник зазначає, що ним на даний час виконано у повному обсязі умови угоди позички - повернуто 70 тис. грн. боргу ОСОБА_3 Інші вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення з нього 311512 грн. 15 коп. матеріальних збитків та 50 тис. грн. моральної шкоди вважає безпідставними. Крім того ОСОБА_3. вказує, що квартира АДРЕСА_2, на яку ухвалою накладено арешт, є приватною власністю не його, а бувшої дружини - ОСОБА_4

Вважаючи у зв"язку із наведеним оскаржену ухвалу незаконною, ОСОБА_1 просить її скасувати.

В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали. В чому полягає порушення його законних інтересів накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 пояснити не зміг. Доказів повернення ним позивачці в добровільному порядку боргу в сумі 70 тис. грн. ним також суду не надано.

Позивач ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила, вказуючи на безпідставність тверджень апелянта про повернення їй боргу та про належність згаданої арештованої квартири тільки ОСОБА_4

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та представника ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 пред"явила до ОСОБА_1 позов про стягнення 122 000 грн. боргу за договором позички коштів, відсотків за час прострочення виконання боргового зобов"язання, спричинених матеріальних збитків у сумі 311 512 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтувала письмовими доказами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що застосовуючи захід забезпечення позову ОСОБА_3, суд правильно погодився з обгрунтованим припущенням заявника про те, що незастосування арешту майна відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

На думку колегії суддів, обраний судом вид та обсяг забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами про стягнення з відповідача істотної суми коштів. Отже, судом при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано вимоги норм процесуального законодавства, які регулюють умови та порядок застосування заходів забезпечення позову.

Твердження ОСОБА_1 про належність кв.АДРЕСА_2тільки його бувшій дружині - ОСОБА_4 суперечить наявним у справі документальним доказам про сплату внесків за це жиле приміщення під час його спільного подружнього життя з ОСОБА_4

У зв"язку із наведеним вище, колегія суддів вважає, що оскаржена ухвала про забезпечення позову є законною і обґрунтованою. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 307 ч.2; 312; 313; 319; 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2008 року по даній справі залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно і касаційному оскарженню не підлягає.