Справа № 194/1860/14-ц

Провадження № 2/194/830/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Тернівки

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Пономаренко І.П.

при секретарі                      Аксініній К.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Дніпровське», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» з 27.03.2012 року по 10.07.2014 року. Наказом відповідача № 907-к від 10.07.2014 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за здійснення прогулу без поважних причин.

Позивач вважає звільнення незаконним, так як в дні, які йому зазначені як прогули, він за направленням Павлоградського військомату проходив медичну комісію та збирав інші необхідні документи для ПОМВК та прогулів не здійснював.

У зв»язку з чим позивач вважає своє звільненя незаконним та просить суд поновити його на посаді учня електрослюсаря (слюсаря) чергового дільниці ТКП-1 «Шахтоуправління «Дніпровське» публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини й зібрані докази, які маються в матеріалах справи. При цьому пояснив, що він є офіцером запасу, має вищу освіту за спеціальністю інженера з підземних розробок корисних копалин та до посади учня електрослюсаря працював гірничим майстром дільниці ВТБ. Вважає своє звільнення незаконним, так як на його думку він за направленням Павлоградського ОМВК був звільнений від роботи з 13 травня по 13 червня 2014 року. Про те, що для збирання документів та проходження медичної комісії необхідно було відпрошуватися з роботи він не знав та нікому про це не повідомляв. Раніше на нього вже накладали дисциплінарне стягнення за прогули. При цьому підтвердив, що дійсно з 07 по 12 червня 2014 року він проходив медичну комісію не за направленням військомату, а з власної ініціативи з метою перейти на попередню роботу. Тому вважає, що його було звільнено незаконно, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та поновити його на роботі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що під час звільнення були дотримані вимоги чинного законодавства України. Основною причиною звільнення було те, що згідно дійсно позивач допустив прогули без поважних причин. Раніше, у грудні 2013 року позивач також допустив прогули без поважних причин, але тоді профспілкова організація не надала згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогули, тому останньому було оголошено догану. Позивач дійсно умисно з 14 по 18 травня та з 07 по 12 червня 2014 року допустив прогули без поважних причин. Тому відповідно до вимог ст.43 КЗпП України було отримано згоду профспілкового комітету та позивача було звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. У зв»язку з чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа надав до суду письмову заяву, згідно якої просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідків, дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Ст.4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров»я роботах забороняється.

Частиною 1 п.4 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу без поважних причин.

Відповідно ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Частиною 3 ст.40 КЗпП України закріплено, що не допускається звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до ст.42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Частиною 1 ст.43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5, 7 статті 40 може бути проведено за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно ч.8 ст.43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно ст.14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов»язаний дбати про особисту безпеку і здоров»я, а також про безпеку і здоров»я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.17 Закону Україн «Про охорону праці» роботодавець зобов»язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на роботах, де є потреба у професійному доборі. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров»я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров»я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров»я.

Згідно ч.2 ст.21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України для виконання обо"язків, пов"язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров"я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працював з 23 березня 2012 року по 01 жовтня 2013 року на посаді гірничого майстра підземного дільниці вентиляції та техніки безпеки ВСП «Шахтоуправління «Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та з 01 жовтня 2013 року за власним бажанням, з врахуванням погіршення стану його здоров"я, був переведений учнем електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту обладнання дільниці технологічного комплексу поверхні (а.с.9, 12-17).

Відповідно до виробничої характеристики, за місцем останньої роботи позивач характеризується негативно (а.с.23).

Згідно направлення, виданого 13 травня 2014 року Павлоградським об"єднаним військовим комісаріатом, ОСОБА_1 був направлений до комунального закладу "Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня" ДОР, де перебував на лікуванні з 19 травня по 06 червня 2014 року (а.с.18-19).

Відповідно інформації наданої військовим комісаром Павлоградського ОМВК за № 3/897 від 07.07.2014 року на запит роботодавця № 1/2182 від 04.07.2014 року, молодший лейтенант запасу ОСОБА_1 13.05.2014 року був направлений для проходження медичного огляду, під час якого заявив скаргу на стан здоров"я та був направлений на медичне обстеження до комунального закладу "Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня". 13.06.2014 року ОСОБА_1 надав копію довідки про те, що він знаходився на лікуванні в комунальному закладі "Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня" з 19 травня по 06 червня 2014 року. З 14 по19 травня 2014 року, а також з 06 по 13 червня 2014 року ОСОБА_1 до Павлоградського ОМВК не викликався, обов"язків, пов"язаних з призовом не виконував, підстав для звільнення його від роботи не мав (а.с.24).

У зв»язку з тим, що позивач допустив прогули без поважних причин, адміністрація ВСП «Шахтоуправління «Дніпровське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернувся до первинної профспілкової організації ВСП «Шахта ім. М.І.Сташкова» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» обласного об»єднання незалежних профспілок гірників України Західного Донбасу з поданням про отримання згоди на звільнення позивача у зв»язку з невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров»я, що перешкоджає виконанню даної роботи.

Вказане подання було задоволено та згода на звільнення позивача з зазначених вище підстав була надана на засіданні первинної профспілкової організації ВСП «Шахта ім. Н.І.Сташкова» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» обласного об»єднання незалежних профспілок гірників України Західного Донбасу від 10 липня 2014 року згідно виписки з протоколу № 12 (а.с.21).

Після чого, 10 липня 2014 року, за розпорядженням № 907-к позивача було звільнено з посади учня електрослюсаря чергового дільниці ТКП-1 з 10 липня 2014 року за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за здійснення прогулу без поважних причин (а.с.20).

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позтивача свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в судовому засіданні кожний окремо показали, що працюють на дільниці ТКП-1 ВСП «Шахтоуправління «Дніпровське» та є керівниками ОСОБА_1 відповідно до своїх посадових обов"язків. При цьому кожен окремо негативно охарактеризували позивача щодо дотримання ним трудової дисципліни та ставлення до роботи. Також пояснили, що раніше, в грудні 2013 року, ОСОБА_1 допускав прогули без поважних причин, але не був звільнений лише через відмову профспілки та йому було оголошено догану. Так як за пропуски роботи у травні та червні 2014 року ОСОБА_1 не надав підтверджуючих документів, вони, як відповідальні особи повідомили про це відділ кадрів та він був обгрунтовано звільнений за прогули.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона працює начальником відділу кадрів підприємства. З ОСОБА_1 вона знайома та жодним чином не повідомляла йому про те, що він на місяць звільняється від роботи для проходження медогляду за направленням воєнкомату, а навпаки, завжди всім роз"яснювала, що медогляди здійснюються у вільний від роботи час. Також вказала, що в той період зустріла ОСОБА_1 в Тернівській лікарні, але він навіть не запитав у неї, чи можна йому не з"являтися на роботі. При цьому звернула увагу на те, що ОСОБА_1 працював на посаді гірничого майстра й у нього в підпорядкування була зміна працівників, тому він не міг не знати порядок оформлення звільнення від роботи, зокрема, й для проходження медоглядів, так як сам розглядав аналогічні питання своїх підлеглих. Тому ОСОБА_1 коли здійснював прогули, знав, що умисно порушує трудову дисципліну.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона працює у відділу кадрів підприємства та відповідає за військовий облік. ОСОБА_1 вона дійсно, через те, що він був вихідний, по телефону повідомляла про необхідність явки до Павлоградського ОМВК. Вона також жодним чином не повідомляла йому про те, що він на місяць звільняється від роботи для проходження медогляду за направленням воєнкомату, а роз"яснювала, що медогляди здійснюються у вільний від роботи час. Також вказала, що коли ставилося питання про перевірку поважності причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, він прохав її видати йому повістку з воєнкомату, але вона відмовила, так як вже здала цю повістку до Павлоградського ОМВК.

При цьому суд не ставить під сумнів свідчення вказаних свідків, так як вони є логічними, послідовними, підкріплюють одне одного, та повідомляють про обставини, які можуть бути відомі лише особам, які були безпосередньо присутні на місці за вказаних подій, а також не встановлено будь-якої зацікавленості свідків у результатах розгляду справи, так як зазначені свідки були допитані саме за клопотанням позивача.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, надані сторонами, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача по звільненню позивача з посади з посади учня електрослюсаря чергового дільниці ТКП-1 з 10 липня 2014 року за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за здійснення прогулу без поважних причин, в повному обсязі відповідають чинному законодавству, так як позивач дійсно допустив прогули без поважних причин.

При цьому, судом приймається до уваги, що згідно пунктів 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Також, при вирішенні позовних вимог, судом враховується, що позивач ОСОБА_1, будучим притягнутим розпорядженням роботодавця № 507 від 31 січня 2014 року до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогули, вчинені аналогічним способом, умисно допустив прогули без поважних причин, так як особисто в судовому засідання зазначив, що він дійсно, з власної ініціативи проходив медичну комісію з метою перейти на більш високооплачувану роботу в підземних умовах.

При цьому до позовної заяви ОСОБА_1 додав копії медичних довідок від 12 червня 2014 року про проходження психіатричних та наркологічних оглядів, згідно яких медичні протипоказання для підземних робіт гірничим майстром у нього відсутні (а.с.10-11), що також беззаперечно вказує на те, що позивач умисно допустив порушення трудової дисципліни у вигляді прогулів.

Заяви позивача про те, що він був звільнений від роботи на один місяць згідно направлення Павлоградського ОМВК, та не знав, що пропускати роботу не можна, суд не може взяти, так як позивач має вищу освіту за відповідним фахом та протягом півтора року працював на керівній посаді, й не міг не знати відповідного порядку проходження періодичних медичних оглядів та звільнення від роботи з зазначених причин.

В той же час, з боку роботодавця було виконано вимоги законодавства, зокрема ст.21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо звільнення позивача від роботи для проходження медичної комісії за направленням Павлоградського ОМВК, так і вимоги КЗпП України щодо підстав та порядку звільнення позивача з роботи.

У зв»язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд приходить до висновку, що згідно вимог Закону України «Про судовий збір» судові витрати по справі підлягають компенсації за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Дніпровське», третя особа ОСОБА_3, про поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя: І.П. Пономаренко