П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

  02 грудня 2009 року                                                                справа № 2а-4698/09/2370

 15 год.       45 хв.                                             м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Холода Р.В.,  

при секретарі судового засідання Шоколенко Т.М.

за участю:

представника позивача – Жалдак В.І. за довіреністю,

представника відповідача – Кафлевського С.В. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси до відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо» про стягнення простроченої заборгованості,

 ВСТАНОВИВ:

 Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо» заборгованість з відшкодування різниці пенсії призначеної науковим працівникам згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в сумі 5179 грн. 20 коп. за період з 01.12.2008 р. по 01.10.2009 р.

 У судовому засіданні позивач позовні вимог підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченні та зазначивши, що ВАТ «Укрп’єзо» не є правонаступником ОКБ «Резонанс», на якому працівники набули стажу для призначення пільгових пенсій, на підставі довідок, що були видані ВАТ «Укрп’єзо».

Представники сторін заявили, що не бажають закінчити справу примиренням.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до копії довідки № 23-197 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відкрите акціонерне товариство «Укрп’єзо» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 10.06.1994 р, ідентифікаційний код 14313889.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

На виконання наведеної норми Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 24 березня 2004 року № 372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи» (далі – Порядок).

Згідно даного Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача працювали три особи, яким призначено пенсію згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність»: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.  

На вказаних осіб управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м.Черкаси до ВАТ «Укрп’єзо» направлені повідомлення про суму витрат на фінансуванні різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.12.2008 р. по 01.10.2009 р. в загальній сумі 5179 грн. 20 коп. Про отримання вказаних повідомлень свідчіть копії поштових повідомлень.

Представник відповідача стверджує, що ВАТ «Укрп’єзо» є самостійною юридичною особою та не є правонаступником ОКБ «Резонанс» та державного підприємства заводу «Імпульс». ОКБ «Резонанс» утворено як самостійна юридична особа і об’єднано з державним підприємством заводом «Імпульс» тільки територіально та припинило свою діяльність в 1993 році. ВАТ «Укрп’єзо» утворене в 1994 році внаслідок приватизації державного підприємства завода «Імпульс» і, таким чином, не може бути правонаступником ОКБ «Резонанс».

Факт перебування ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у трудових відносинах з ВАТ «Укрп’єзо» підтверджується відповідними довідками, які видані Генеральним директором ВАТ «Укрп’єзо» Мовсиковим Г.К. Вказаними довідками підтверджуються, що вказані особи працювали на заводі «Імпульс», ОКБ «Резонанс», які є правонаступниками ВАТ «Укрп’єзо».

Відповідно до наказу № 1 від 03.01.1994 р. «Про реорганізацію державних підприємств ОКБ «Резонанс» і заводу «Імпульс», реорганізовано ОКБ «Резонанс» шляхом приєднання його до заводу «Імпульс» на правах структурного підрозділу з передачею останньому, як правонаступникові, всіх майнових прав і обов’язків ОКБ «Резонанс». Наказом № 681-в від 05.05.1994 р. на базі заводу «Імпульс» створено ВАТ «Укрп’єзо».  

Факт правонаступництва підтверджується також Статутом ВАТ «Укрп’єзо», в якому зазначено, що ВАТ «Укрп’єзо» засноване згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 05.05.1994 р № 681-в шляхом перетворення державного підприємства заводу «Імпульс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.1993 р. № 210/93.

Аналізуючи матеріали справ, суд встановив, що Генеральний директор ВАТ «Укрп’єзо» Мовсиков Г.К., надаючи довідки для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», підтвердив той факт, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали на підприємствах, правонаступником яких є ВАТ «Укрп’єзо».

Представник відповідача у своєму запереченні вказує, що державне підприємство завод «Імпульс» стало правонаступником державного підприємства ОКБ «Резонанс», тому позивач повинен був застосувати до виниклих правовідносин норму п.4 Порядку. Дана норма, зазначає представник відповідача, передбачає, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого закладу III-IV рівня акредитації різниця в розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів правонаступників до моменту ліквідації або заміни власника. В 1993 році ОКБ «Резонанс» біло ліквідовано. В 1994 році ДП завод «Імпульс», який повинен був фінансувати різницю у розмірі пенсій, як правонаступник, шляхом приватизації змінив власника. Таким чином, на кінець процесу приватизації настав момент припинення такого фінансування.

Як вбачається із матеріалів справи власником державного підприємства заводу «Імпульс» була держава, в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, який відповідно до наказу №681-в від 05.05.1994 року Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України реорганізований шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство «Укрп’єзо»

Аналізуючи пункт 4 Порядку, суд вважає, що представником відповідача невірно трактується дана правова норма, де зокрема зазначено, що «..У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника…».

Тобто вказана правова норма передбачає у разі зміни власника державного підприємства заводу «Імпульс» (при реорганізації шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство також змінюється організаційно-правова форма юридичної особи) збереження фінансування різниці пенсії за рахунок коштів правонаступника – ВАТ «Укрп’єзо» у порядку, що діяв стосовно заводу «Імпульс» до моменту зміни його власника.

Вивчивши документи, які знаходяться в матеріалах справи суд встановив, що ВАТ «Укрп’єзо» є правонаступником ОКБ «Резонанс» та ДП заводу «Імпульс» і тому повинен відшкодувати різницю пенсії призначеної науковим працівникам.

 З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеним право управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси на стягнення з ВАТ «Укрп’єзо» 5179 грн. 20 коп.  

Керуючись ст.ст. 2, 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

 ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо» (18016, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд.10 ідентифікаційний код 14313889) на користь управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, б.195, код 21367650) заборгованість з відшкодування різниці пенсії призначеної науковим працівникам за період з 01.12.2008 року по 01.10.2009 року в сумі 5179 грн. 20 коп. (п’ять тисяч сто сімдесят дев’ять грн. 20 коп.).  

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                             Р.В. Холод  

  Повний текст постанови виготовлений 4 грудня 2009 року