2/1412/2391/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.11.2012 року Заводський районний суд м.Миколаєва у складі: головуючого - судді Корнешової Т.В.,

при секретарі Демиденко Н.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4

про виділ у натурі частини квартири, визнання права власності на частку квартири та стягнення компенсації за передане право власності на частку квартири,

в с т а н о в и в:

У березні 2011р. позивач звернувся в суд до відповідача з позовом, в якому просить визнати право власності на його частину квартири АДРЕСА_1 за відповідачем та стягнути з неї за це грошову компенсацію, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що він та відповідач є співвласниками спірної однокімнатної квартири, яка не може бути поділена та домовленості про використання якої між ними не досягнуто.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на зазначені обставини; представник відповідача - просила в позові відмовити з підстав необґрунтованості.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 2001р. по 21 листопада 2007р. та мають від шлюбу неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час шлюбу сторін на ОСОБА_3 за біржовим договором від 27.03.2002р. була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, право власності на 1/2 частину якої визнано за ОСОБА_4 за рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 29.05.2009р.

Отже, сторони на даний час є співвласниками із рівними частками квартири АДРЕСА_1. В квартирі, яка є однокімнатною та розташована у багатоповерховому будинку, проживає відповідач з дитиною.

Відповідно до ст.364 ЦК України слідує, що співвласник має право на виділ у натурі своєї частки із спільного майна, а в разі неможливості цього, при бажанні виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості своєї частки.

Разом з цим, відповідно до ст.ст.13,15,16 ЦК України при здійсненні своїх прав особа повинна утримуватися від порушення прав інших осіб; захисту підлягають порушенні, невизнанні або оспорюванні цивільні права особи; суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею прав інших осіб.

За фактичними обставинами справи кожна з сторін має право власності на частку спірної квартири. Доказів того, що це право позивача порушується відповідачем, суду не надано.

Вимагати визнання за собою права власності на майно, як спосіб захисту цивільного права, є прерогативою позивача.

Згоди відповідача на отримання у власність більшого майна, чим вона має, як і згоди на виплату грошової компенсації, не має.

У цьому разі, задоволення вимог позивача і стягнення з відповідача вартості 1/2 частки однокімнатної квартири, буде порушувати права та інтереси відповідача, оскільки ставить її без достатніх правових підстав (законодавець, закріпивши у ст.364 ЦК право співвласника, який бажає виділу частки, на компенсацію від інших співвласників, в той же час, не покладає на останніх обов'язку виплати компенсації) у положення боржника, у необхідність нести значні грошові витрати без врахування матеріальних можливостей, відсутність яких потягне звернення стягнення на житло та погіршення житлових умов та інтересів відповідача та дитини сторін.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не має достатніх правових підстав та при відсутності згоди відповідача порушує права та інтереси останнього, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ у натурі частини квартири, визнання права власності на частку квартири та стягнення компенсації за передане право власності на частку квартири -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання через районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення чи з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Суддя: Т.В.Корнешова