Справа № 1-910/2009
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«2» грудня 2009 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва
у складі головуючого – судді Косик Л.Г.,
при секретарі Лебідь В.В.,
за участю прокурора Сукача О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, до затримання працюючого збиральником меблів у ФОП ОСОБА_3, зареєстрованого зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше засудженого: 24.04.2000 року Радянським районним судом м. Києва за ст.ст. 141 ч.2, 141 ч.3, 42 КК України (КК в редакції 1960 року) до 7 років позбавлення волі, 29.10.2004 року звільненого з місць позбавлення волі постановою Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2004 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 24 дня
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, будучи раніше засудженим :
-24.04.2000 року Радянським районним судом м. Києва за ст.ст. 141 ч.2, 141 ч.3, 42 КК України (КК в редакції 1960 року) до 7 років позбавлення волі, звільнившись 29.10.2004 року з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову скоїв умисний злочин.
Так, ОСОБА_1 11.06.2009 року, приблизно в 20 годин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, шляхом зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, що належить гр. ОСОБА_5
При цьому ОСОБА_1 11.06.2009 року, приблизно в 20 годин, проходячи разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 біля будинку АДРЕСА_1, зустрів своїх наочно знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Достовірно знаючи про те, що його знайомий гр-н ОСОБА_5 має мобільний телефон «Nokia 6220», він вирішив ним заволодіти шляхом зловживання довірою останнього. Після цього ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, нічого не повідомляючи про свій злочинний намір гр-ну ОСОБА_6, попросив гр. ОСОБА_5 дати йому свій мобільний телефон під приводом зателефонувати з нього.
Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_5 передав останньому свій мобільний телефон «Nokia 6220». Після цього ОСОБА_1 у гр. ОСОБА_7 взяв окуляри, які належать гр. ОСОБА_5, щоб нібито подивитися на них, а потім з метою обернення на свою користь і особистою збагачення, не маючи в дійсності наміру повертати гр. ОСОБА_5 мобільний телефон «Nokia 6220» ціною 2150 грн. в якому знаходилась флеш-картка «Мікросіді», ціною 125 грн., сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» ціною 25 грн. на рахунку якої було 10 грн. та такі, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності окуляри, став робити вигляд, що розмовляє по мобільному телефону і відійшов від гр. ОСОБА_5, після чого з місця скоєння злочину втік, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2310 грн.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та показав суду, що дійсно 11.06.2009 року приблизно о 19 годині він разом з ОСОБА_6 біля АДРЕСА_1 зустріли своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 В ході спілкування приблизно о 20 годині він вирішив заволодіти телефоном ОСОБА_5 і попросив того мобільний телефон, щоб зателефонувати знайомому. ОСОБА_5 погодився і дав йому мобільний телефон «Nokia 6220», а також він взяв у останнього окуляри, щоб нібито подивитися на них. Скориставшись ситуацією і не маючи наміру повертати ОСОБА_5 телефон, він зайшов за будинок та пішов додому. Згодом телефон «Nokia 6220», який належить ОСОБА_5 він продав за 300 грн. незнайомому чоловіку, а виручені гроші витратив на придбання продуктів харчування у зв’язку з тим, що була затримка по виплаті заробітної плати, а дівчина з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах перебувала у стані вагітності і він не знав де взяти кошти на придбання продуктів харчування. Повністю підтвердив встановлені судом обставини викрадення чужого майна.
Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо їх позиції, яка є добровільною та істинною, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу підсудного.
Заслухавши підсудного, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині доведена повністю. Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, повторно.
Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного згідно ст. 66 КК України на думку суду є повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та допомога судовому слідству у встановленні істини, а також повне відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу підсудного та його ставлення до вчиненого, який раніше судимий, до затримання працював у ФОП ОСОБА_3 на посаді збиральника меблів, виключно позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, фактично перебуває у шлюбних відносинах з гр-кою ОСОБА_2, 1982 р. н., яка згідно довідки Київського міського пологового будинку № 3 станом на 17.11.2009 року перебуває у стані вагітності 5-6 тижнів з погрозою переривання вагітності, а також те, що в матеріалах справи є заява потерпілого ОСОБА_5 подана ним під час досудового слідства про те, що він претензій до підсудного не має, матеріальні збитки відшкодовані у повному обсязі і просить ОСОБА_1 не карати, що підтвердив під час судового слідства.
На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі та застосувати статтю 75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням і поклавши певні обов’язки, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді 1(одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально –виконавчої інспекції, а також періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком чинності змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: