Номер провадження: 22-ц/785/233/14

Номер справи місцевого суду: 2/493/411/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2014 року                                                                        м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого – Комаровської Н.В.,

Суддів – Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря – Волчанського О.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,надання згоди на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька,зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 29.08.2013р.,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те,що 18.05.2010р. зареєструвала шлюб з відповідачем. 14.09.2010р. у подружжя народився син ОСОБА_5.

Сімейні стосунки у сторін не склалися,вони поживають окремо,оскільки втратили почуття любові та поваги один до одного.Дитина проживає разом із матір*ю.

15.07.2013р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про надання згоди на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька,посилаючись на те,що вона має змогу вивозити сина на відпочинок,оздоровлення та навчання за межі України,однак відповідач не дає на це згоду,чим порушує права дитини.

Позивач просила ухвалити рішення,яким дати згоду на багаторазові тимчасові виїзди на межі України разом із дитиною без згоди батька та супроводу,а також у супроводі інших осіб,уповноважених нею,надати дозвіл на оформлення та виготовлення проїздних документів.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною,визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те,що 12.05.2013р. його дружина без його дозволу вивезла сина ОСОБА_5 до Приднестровської Республіки,переховує його там,чим позбавляє батька приймати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позивач за зустрічним позовом просив забов*язати ОСОБА_2 повернути дитину на постійне місце проживання до України,забов*язати її не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дитини,визначити часи побачення з дитиною з 9-00 год. до 18-00 год. тричі на тиждень,в святкові дні та день народження дитини.

Всі позови об*єднані в одне провадження.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 29.08.2013р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.В позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування рішення в частині задоволення позову ОСОБА_2 та ухвалення нового рішення про відмову в позові в цій частині,мотивуючи тим,що суд порушив норми матеріального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Вирішуючи спір між сторонами про надання згоди на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька,суд встановив,що сторони по справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_6,14.09.2013р. народження.

З 13.05.2005р. позивач ОСОБА_2 працює економістом в ЗАТ «Молдавська ГРЕС» і на час реєстрації шлюбі з відповідачем вже працювала у вказаній організації та проживала фактично в м.Дністровськ Молдови,що підтвердженого довідкою ЗАТ «Молдавська ГРЕС».

Відповідно до довідки від 24.05.2013р. муніципальної дошкільної освітньої установи дитина відвідує дитячий садок «Бусинка» за місцем фактичного проживання матері.

Син сторін проживає разом із матір*ю,яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1,однак фактично мешкає в м.Дністровськ Молдови.

Дані обставини визнані відповідачем ОСОБА_3

Судом також встановлено,що відповідач ОСОБА_3 часто відвідує дитину за місцем її проживання,спілкується із сином.

Відповідно до ст.4 Закону «Про порядок виїзду з України та в*їзду в Україну » оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 перешкоджає у виїздах матері з дитиною за межі України без його згоди,суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_2 про надання згоди на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька.

Органом опіки та піклування Пужайківської сільради надана згода на надання дозволу матері на виїзд неповнолітнього ОСОБА_6 за межі України без згоди та супроводу батька.

При цьому суд правильно керувався ч.7 ст.7,ч.2 ст.155 СК України,якими передбачено,що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав,встановлених Конституцією України,Конвенцією про права дитини,іншими міжнародними договорами України,згода за обов*язковість яких надана Верховною Радою України. Батьківські права не можуть здійснюватись всепереч інтересам дитини.

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводом апелянта про те,що суд не врахував інтереси дитини,дозволяючи вивозити сина ОСОБА_6 за межі України невідомим сторонніми особам,уповноваженими матір*ю, без згоди батька,оскільки це порушує інтереси дитини.

В цій частині рішення підлягає зміні із виключенням із резолютивної частини рішення такого судження.

Крім того,суд помилково вказав в рішенні про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини самій неповнолітній дитині,оскільки вона не має повну цивільну дієздатність,а такий дозвіл може отримала мати неповнолітнього як його законний представник.

Виходячи з наведеного,судова колегія дійшла висновку про зміну судового рішення,яке оскаржується, на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України

Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.3,309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовільнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 29.08.2013р.змінити.

В абзаці 5 резолютивної частини рішення слова «в повному обсязі» замінити словами «частково».

Абзац 6 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Надати дозвід ОСОБА_2 на багаторазові тимчасові виїзди за межі України разом із сином ОСОБА_6,14.09.2010р. народження,до досягнення ОСОБА_6 16 років,тобто до 14.09.2026 р.,у супроводі матері – ОСОБА_2 без згоди та супроводу батька – ОСОБА_3.».

Із абзаца 7 виключити слова «а також у супроводі інших осіб,уповноважених матір*ю- ОСОБА_2 без згоди та супроводу батька – ОСОБА_3».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

ОСОБА_7