Номер провадження: 22-ц/785/223/14
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Комаровська Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого – Комаровської Н.В.,
Суддів – Калараша А.А., Короткова В.Д.,
З участю секретаря – Волчанського О.Ю.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності, за позовом ОСОБА_5, який діє як законний представник недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_6, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 з участю 3-х осіб- Одеської міської ради, відділу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, виселення та встановлення факту родинних стосунків,забов*язання скасувати державну реєстрацію права власності та забов*язання зареєструвати право власності за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7,ОСОБА_3 В*ячеслава Юрійовича,ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.07.2013р. ,-
в с т а н о в и л а :
19.01.2011р.Єремеєва Д.Ю.,ОСОБА_2,який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності.
В обґрунтування вимог посилалась на те,що 18.04.1999р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений усний договір купівлі-продажу АДРЕСА_1. ОСОБА_8 зобов’язалася передати ОСОБА_6 вказану квартиру після отримання її у власність у порядку приватизації, а ОСОБА_6, у свою чергу, зобов'язалася сплатити за це ОСОБА_8 кошти у розмірі 4500 грн.
Укладення вказаного договору та виконання обов’язку по сплаті 4500 грн. підтверджується розпискою від 18.04.1999р.
Як стверджували позивачі,на час укладення договору вищевказана квартира знаходилася у ОСОБА_8 в користуванні за договором
найму та вона мала право на отримання вказаної квартири безкоштовно. Таким чином, ОСОБА_8, будучі власницею майнового права, тобто права вимагати та отримати квартиру у власність, та звернувшись з заявою про реалізацію свого права до органу приватизації, мала право укладати угоду про продаж квартири у майбутньому, тобто після отримання свідоцтва про право власності.
28.04.1999 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право власності на житло , передала квартиру ОСОБА_6, надавши їй правовстановлюючі документи, ключі від квартири та можливість вселитися у неї.
23.11.1999 р. ОСОБА_8 померла.
22.01.2008 року ОСОБА_6 подарувала квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Стверджуючи,що ОСОБА_8 ухилялась від нотаріального посвідчення договору,позивачі просили визнати договір купівлі-продажу від 18.04.1999р. дійсним та визнати право власності на квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 09.07.2013р. позовні вимоги ОСОБА_6 залишені без розгляду.
27.11.2012р. ОСОБА_5 як законний представник недієздатної ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом та після уточнення позовних вимог та кола відповідачів в особі ОСОБА_6,ОСОБА_2,ОСОБА_3,реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції просив визнати недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_2, який укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 18.04. 1999 р., визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, який укладений 22.08.2008 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, встановити факт родинних стосунків, а саме того, що ОСОБА_4 є рідною донькою ОСОБА_8, визнати за недієздатною ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_2, виселити із вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов’язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 22 .01. 2008 р. та скасувати державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_6 на підставі рішення Приморського райсуду м. Одеси від 22.05. 2000 р.,зобов’язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зареєструвати в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на АДРЕСА_2 за недієздатною ОСОБА_4, від імені якої виступає опікун ОСОБА_5
ОСОБА_5 стверджував,що ОСОБА_4 як дочка ОСОБА_8,є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_8,своєчасно подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Крім того,ОСОБА_8 не могла продати квартиру ОСОБА_6,оскільки на час укладення усного договору від 18.04.1999р. от видачі розписки ОСОБА_8 не була власницею квартири,а користувалась нею по договору найму житлової площі.
Обидва позови об*єднані в одне провадження.
Відповідачі позови не визнали. В останні судові засідання ОСОБА_6 не з*явилась.
Представник відповідача –реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції просив ухвалити рішення на думку суду.
Представник 3-ї особи - відділу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з’явився, надавав суду заяву про розгляд справи у його відсутність .
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09.07.2013р. в позові ОСОБА_2,який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,відмовлено.
Позов ОСОБА_5 задоволений частково в частині встановлення факту родинних стосунків ОСОБА_4 та ОСОБА_8
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5- ОСОБА_7 просить про зміну рішення та задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_2 просять про скасування рішення в частині відмови в позові ОСОБА_2 та в частині задоволення вимог ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та відхилення апеляційної скарги представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 з таких підстав.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_5 про встановлення факту родинних стосунків,суд виходив з того,що в справі достатньо доказів,які б підтверджували факт того, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_8
З таким висновком суду погодитись неможна, виходячи з наступного.
Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин, між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, а саме - від встановлення цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Факт родинних відносин між фізичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК) встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника,зокрема,право на спадщину.
Заявник повинен надати суду дані про те,що він не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред’явлення він звертався до відповідних
організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
З матеріалів справи вбачається,що 28.04.1968р. народилась ОСОБА_9,батьками якої зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ( т.2.а.с.37).
29.09.1990р. ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та їй присвоєне прізвище – ОСОБА_4.
Доказів в підтвердження того,що мати ОСОБА_4 – ОСОБА_11 є ОСОБА_8,матеріали справи не містять.
ОСОБА_5 не надав суду доказів в підтвердження того,що він як опікун ОСОБА_4 звертався до органів РАГСу або архиву РАГСу з питання отримання актового запису про шлюбу або зміну прізвища ОСОБА_11 на ОСОБА_12 та отримав відмову компетентного органу і не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Єдиним доказом,на який послався суд є поквартальна карта,в якій ОСОБА_9 вказана як дочка наймача ОСОБА_8Однак ксерокопія вказаної карти не може бути доказом підтвердження родинних стосунків ОСОБА_8 та ОСОБА_4,оскільки вона анульована шляхом перекреслення тексту картки,а її оригінал судом не досліджувався ( т.2.а.с.41).
Виходячи із вищезазначених вимог цивільно-процесуального законодавства та відсутністю доказів в підтвердження фату родинних стосунків ОСОБА_4 та ОСОБА_8,судова колегія не погоджується з висновком суду про задоволення цих вимог ОСОБА_5 та вважає,що рішення в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні вказаних вимог.
Оскільки при розгляді справи не знайшло своє підтвердження те,що ОСОБА_4 є рідною дочкою ОСОБА_8 та відповідно до ст.1261 ЦК України має право спадкування як спадкоємець першої черги,то і позовні вимоги ОСОБА_5, , який діє як законний представник недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_6, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, виселення,забов*язання скасувати державну реєстрацію права власності та забов*язання зареєструвати право власності не підлягають задоволенню з цих підстав.
Таким чином,рішення,яке оскаржується,також підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5, , який діє як законний представник недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_6, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, виселення,забов*язання скасувати державну реєстрацію права власності та забов*язання зареєструвати право власності,але з інших підстав,а саме, в зв*язку з недоведеністю факту того,що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги і як спадкоємець після смерті ОСОБА_8 має право звернення до суду із вказаними вимогами.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення з ухваленням нового рішення є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права,а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Таким чином, рішення в частині всіх позовних вимог ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ,в яких вони просять про скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.47 ЦК України 1963 р.,який діяв на час виникших правовідносин, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно до ст.48 ЦК України 1963 р., недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною,суд правильно виходив з того,що ОСОБА_8 була наймачем АДРЕСА_3,яка їй не належала на праві власності та 18.04.1999р. не мала право продавати вказане майно.
Крім того,якщо б ОСОБА_8 і мала права розпорядження вказаною квартирою,то і в цьому випадку доказів того,що вона ухилялась від нотаріального посвідчення договору позивачем не надано.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірну квартиру,суд обґрунтовано виходив з того,що згідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Враховуючи, що судом не визнаний дійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 18.04.1999 р.. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були стороною в цій угоді купівлі-продажу,законних підстав для набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3, права власності на АДРЕСА_3 за вказаною угодою немає.
Рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2,який дії в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3,ухвалено з дотриманням норм матеріального права та повним дослідженням обставин справи,тому підстав для його скасування в цій частині немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1.п.2,309 ч.1 п.п.3.4 ЦПК України,колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 В*ячеслава Юрійовича задовільнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.07.2013р. скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_5 і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_5, який діє як законний представник недієздатної ОСОБА_4 до ОСОБА_6, реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, про визнання недійсними правочинів, визнання права власності, виселення та встановлення факту родинних стосунків,забов*язання скасувати державну реєстрацію права власності та забов*язання зареєструвати право власності відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Н.В.Комаровська
Судді: А.А.Калараш
ОСОБА_13