ПОСТАНОВА
Іменем України Справа № 2-а- 120/2009
30 березня 2009 року Попаснянський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Григоренко Л.М..
при секретарі Корабльової Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Попасна
адміністративний позов ОСОБА_1 до Попаснянского районного управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій,
суд -
Встановив:
Позивачка, посилаючись на те, що вона є учасником Великої вітчизняної війни, що підтверджується посвідченням серії В-Ш № 406497 від 09.09.1997 року виданим Попаснянским УСЗН, на підставі ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на щорічне отримання одноразової грошової допомоги до 5-го травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, а відповідач безпідставно з 2006 року та по 2008 роки виплатив їй одноразову допомогу не в повному обсязі у зв’язку з чим вона звернулась до суду з позовом в якому просить визнати неправомірними дії відповідача що сплати не в повному обсязі одноразової грошової допомоги до 5-го травня починаючи з 2006 року та стягнути з відповідача на її користь недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу у розмірі 3568грн, згідно її розрахунку, крім того просить поновити їй строк позовної давності для звернення до суду з позовом посилаючись на те, що вона є юридично не обізнаною людиною похилого віку тому не знала, що УПСЗН не доплачує їй грошову допомогу і тільки в січні 2009 року вона дізналась про це випадково від інших громадян та звернулась до відповідача з заявою про перерахунок допомоги, але їй було відмовлено. Справу просила розглянути у її відсутність.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на свої заперечення на а.с.10-12. Справу також просив розглянути у відсутність його представника.
Представник Управління державного казначейства в Луганській області в судове засідання не з’явився хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи в суді.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». ч.2 ст.19 Конституції України зобов’язує «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Крім того ч.2 і ч.3 ст.22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства та норми Конституції України, перевіряючи доводи сторін, суд вважає, що такі дії відповідача дійсно порушили право позивача на отримання одноразової щорічної грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, як передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який в даному випадку є спеціальним Законом, який безпосередньо регулює існуючи правовідносини між позивачем та державою в особі її виконавчих органів. При цьому суд зазначає, що із змісту Законів України “Про Державний бюджет України” як і вище вказаних змін про порядок визначення розміру щорічної разової допомоги учасникам бойових дій встановлюється з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік. Але законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не передбачено обмеження розміру таких виплат від наявності певних коштів чи фінансування. Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни закріплена також в рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст.. 44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік”. Цим же рішенням суду було зазначено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам ст..2 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно з якою право та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними. Крім того враховуючи те, що згідно з Конституцією України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що на осіб, які за законом „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, належать до ветеранів війни, повинні поширюватися гарантії державного соціального захисту відповідно до положень ч.5ст. 17 Конституції України.
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп від 09.07.2007 року визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положенні ст.29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” за якою у 2007 році виплата щорічної одноразової грошової допомоги відповідно до законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій становить 280 грн.
Крім того, Європейській Суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання зобов’язань органів державної влади(Справа „Качко проти України” від 08.11.2005 року та інші. У зв’язку з чим суд вважає необґрунтованими посилки представників відповідача на вищезазначену норму закону. При цьому суд також зазначає, що за цей час Верховною Радою України не вносилось ніяких змін в частині застосування положень ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, відповідно до ст.17-1 Закону, вище зазначені виплати щорічної одноразової грошової допомоги „здійснюють органи праці та соціального захисту населення, які є органами державної виконавчої влади”, які відповідно до ст..1 Протоколу № 14, Європейської конвенції по правам людини „державні органи, не можуть посилатись на брак коштів в бюджеті, як на причину невиконання своїх зобов’язань”.
І нарешті, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10 рп від 22.05.2008 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення ст.20 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” та відповідно Постанову КМУ № 183 від 12.03.2008 року за якими у 2008 році виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій становить 310 грн.
Тому заперечення представника відповідача про причини не виконання своїх зобов’язань вище вказаного спеціального Закону суд не приймає до уваги і вважає дії посадових осіб відповідача щодо відмови в перерахунку та доплати не донарахованої щорічної одноразової грошової допомоги за 2007-2008 роки неправомірними.
У зв’язку з чим суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Так із наданих позивачем документів, а саме посвідчення серії АА № 578435, виданим Попаснянским районним військовим комісаріатом Луганської області 31.07.2007 року на а.с.2 видно, що позивач є учасником бойових дій, а тому має право відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на щорічну матеріальну допомогу у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком до 9 травня.
Так, враховуючи те, що мінімальна пенсія за віком на 01.04.2007 року складала 410,06грн., а позивачу фактично одноразова грошова допомога у 2007 році була виплачена у розмірі 280 грн. недоплата складає (410,06 х 5 – 280) = 1770,3грн.
Мінімальна пенсія за віком на 01.04.2008 року складала 481 грн. відповідно до Закону України № 107-У1 „Про Державний бюджет України на 2008 ріку” тому відповідач повинен був до 5-го травня 2008 року сплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі 481 х 5 = 2405 грн. Тому враховуючі те, що позивачу була фактично виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 310 грн., суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за 2008 рік недоплачену допомогу у розмірі 2095 грн.
А загалом за 2007-2008 роки стягнути з відповідача на користь позивача (1770,3 грн. + 2095 грн. = 3865,3 грн .
Відповідно до ч.4 ст.99 КАСУ позивач не пропустив строки позовної давності для звернення до адміністративного суду, так як з відповіді на а.с. видно, що відмову відповідача він отримав в лютому 2009 року.
Що до судових витрат, то відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито» сторони звільнені від сплати судових витрат, у зв’язку з чим на підставі ст..88 ч.4 ЦПК суд вважає необхідним віднести їх на рахунок держави.
При цьому суд вважає можливим поновити позивачу пропущений строк позовної давності для звернення з дійсним позовом, так як вважає причину пропуску строків поважними. Бо відповідач не повідомляв позивача про те, що грошова допомога виплачується йому у розмірах менших ніж передбачено ч.5 ст.12 вище зазначеного закону. То б то не в не в повному обсязі. Крім того відмову в перерахунку щорічної матеріальної допомоги на своє звернення він отримав в лютому 2009 року (а.с.5).
На підставі викладеного, та керуючись ст..1 Протоколу № 14 Європейської конвенції по правам людини, ст.ст.3,8,19,22,64 Конституції України, ст.ст.12,17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», керуючись ст.ст. ст.ст. .5- 9, 17-18, 71, ч.4 ст.99, 138, 139, 143, 159—162, 185, 186 КАС України, суд –
П о с т а н о в и в:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації щодо відмови в перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня та виплати ОСОБА_2 суми щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі значно меншому чим встановлено ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2007 та 2008 роках.
Стягнути з Попаснянського районного управління праці та соціального захисту населення Попаснянської райдержадміністрації за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну разову грошову допомогу у розмірі 3863,3 грн.
На постанову може бути подано заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області через Попаснянский райсуд.
Суддя