ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

10 травня 2007 р.

№ 26/269

                                         

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Акціонерного страхового товариства “Вексель”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду  від 16.01.2007 року

у справі

№ 26/269

за позовом

Акціонерного страхового товариства “Вексель”

до	1) Комунального підприємства “Київпастранс” 2)Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії “Гарант-Авто”

про	стягнення 2 638,96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Роговенко Д.С.- за дов. №92;

від відповідача 1: Магратій Л.В.- за дов. №06/383.

від  відповідача -  2: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду.

          

          Справа призначена до розгляду на 19.04.07, ухвалами від 19.04.07 і від 26.04.07 розгляд справи відкладався відповідно на 26.04.07 та 10.05.07.   

Розпорядженням В.о. заступника Голови судової палати Вищого господарського суду України від 08.05.2007 № 02-12.2/87 у зв’язку з відпусткою судді   Продаєвич Л.В. для розгляду касаційної скарги у справі №26/269 господарського суду міста Києва призначено колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

          Акціонерним страховим  товариством “Вексель” у червні 2006 року заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з  Комунального підприємства “Київпастранс” та Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії “Гарант-Авто” 2 638, 96 грн. –страхового доповідач: Добролюбова Т.В.

відшкодування, 270,00 грн. - витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. Позивач зазначав про те, що відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №0035392 від 30.06.04 за заявою Гайдака В.М. він виплатив страхове відшкодування у розмірі               5 924,07 грн.  за механічне пошкодження автомобілю, оскільки 14.02.05 на перехресті вул. Л.Гавро з  Московським проспектом в місті Києві мало місце зіткнення двох автотранспортних засобів: Mercedes Benz 312D, державний номер 018-44 КМ під керуванням Гайдака В.М. та автобусом Вольво, державний номер 006-86 КА, котрий за договором №0721793 від 10.03.04 застраховано в Українській страховій компанії “Гарант-Авто” і належить на праві власності Комунальному підприємству “Київпастранс”. При цьому, позивач обґрунтовуючи вимоги  посилався на приписи частини 1 статті 1166, статей 1187, 1194 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України “Про страхування” щодо відшкодування шкоди, частини 1 статті 1191 цього ж Кодексу, якими передбачено застосування регресу та статті 993 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до заявника, котрий виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.06, ухваленим суддею Пінчук В.І., в задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність позивачем вини водія Комунального підприємства “Київпастранс”. Суд вмотивовуючи рішення вказував, що довідка ДАІ свідчить про направлення матеріалів справи до суду для встановлення вини водія відповідача. Разом з цим, суд зазначав, що в тексті наданої позивачем постанови Оболонського районного суду міста Києва  від 04.03.05 у справі                  №3-4333/2005 не зазначений автомобіль, який належить Гайдаку В.М. та  застрахований позивачем. При цьому, районним судом не встановлена і вина водія відповідача у відношенні до автомобіля Mercedes Benz 312D.  

          Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Отрюха Б.В.- головуючого, Тищенко А.І., Верховця А.А. постановою від 16.01.07,  перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу   Акціонерного страхового товариства “Вексель” залишив без задоволення.

           Акціонерне страхове товариство “Вексель” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального і процесуального права. Обґрунтовуючи вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України “Про страхування”. Водночас стверджує, що  в матеріалах справи №3-4333/2005 вбачається наявний склад цивільного правопорушення водія Комунального підприємства “Київпастранс”, оскільки автобус Вольво під керуванням Полончука М.П. здійснив зіткнення із застрахованим позивачем автомобілем внаслідок чого цей автомобіль скоїв наїзд на автомобіль Опель Астра, державний номер   845-39КЕ. При цьому, заявник вважає, що протиправна поведінка     Полончука М.П. полягає в невиконанні пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, а шкода, завдана власнику застрахованого позивачем автомобілю полягає в його механічному пошкодженні. Відтак, скаржник вказує на наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою. Разом з цим, заявник посилається на порушення судами статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому провадженні всіх обставин справи.

          Від Комунального підприємства “Київпастранс”, Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії “Гарант-Авто” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.

          Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування господарськими  судами  приписів  чинного   законодавства,  відзначає  наступне.

          Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Акціонерного страхового товариства “Вексель” про стягнення з  Комунального підприємства “Київпастранс” та Відкритого акціонерного товариства Української страхової компанії “Гарант-Авто” 2 638, 96 грн. -  сплаченого позивачем страхового відшкодування, 270,00 грн. - витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. В підтвердження цих вимог позивачем надано судові наступні документи: довідку Оболонського районного управління  Міністерства внутрішніх справ №263, постанову Оболонського районного суду у справі №3-4333/2005, Акт №179 товарознавчого дослідження, дефектну відомість огляду транспортного засобу №179 від 17.02.05, фототаблиці до акта дослідження, Акт №0035 здачі –прийняття виконаних робіт за проведення товарознавчого дослідження та  адміністративний матеріал про порушення Правил дорожнього руху у відношенні громадянина Полончука М.П. в якому наявні протокол про адміністративне правопорушення, схема ДТП  від 14.02.05, пояснення Гайдака В.М., Полончука М.П., Гмирі М.І., протокол №8 огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. Відмовляючи у задоволенні вимог суди дійшли висновку про недоведеність позивачем вини водія відповідача у пошкодженні  автомобіля  Mercedes Benz 312D, відтак, і  безпідставність вимоги про  стягнення сум страхового відшкодування та автотоварознавчої експертизи. Проте, даний висновок є передчасним. Відмовляючи у позові місцевий суд встановив, що позивачем здійснена виплата страхового відшкодування в сумі 5 924,07 грн. за касовим ордером №400 від 17.03.05 року. При цьому, суд невмотивовано залишив без уваги довід позивача про часткове відшкодування другим відповідачем заявленої суми. Суди обох інстанцій не розглянули всіх доводів і підстав позовної заяви, обмежилися приписами статті 1187 Цивільного Кодексу України.  Разом з тим, перехід  права  вимоги  до  страховика  відбувається  у  разі  заподіяння  шкоди  майну,  тобто у цивільному  деліктному  правопорушенні.  До  інших  складових  відноситься  наявність  протиправної  поведінки  заподіювача  шкоди, (коли  йдеться  про  шкоду  від  джерела  підвищеної  небезпеки  незалежно  від  наявності  вини),  наявності  збитків,  причинного  зв’язку  між  протиправною  поведінкою  і  збитками. Визначення  особи,  відповідальної  за  завдання  збитків, здійснюється відповідно  до  норм  глави  82  Цивільного  Кодексу  України  про відшкодування  позадоговірної шкоди.  Але  особа  яка  завдала  збитки  може  оспорювати  розмір  витрат  у  якості  страхової  виплати.  Розмір здійсненої  страхової виплати  і  обсяг  відповідальності заподіювача  шкоди  перед  страховиком  підлягає  доказуванню  на  загальних  підставах.  Заподіювач  шкоди,  який  виконав  свій  обов’язок  перед  потерпілим  щодо  відшкодування  завданої  шкоди,  звільняється  від  обов’язку  перед  страховиком,  навіть  якщо  останній  здійснив  страхову  виплату  на  виконання  договору  страхування. Окрім того,  суди не вмотивовано  не прийняли до уваги  документи надані позивачем  у якості доказів на підтвердження своїх вимог.   При цьому, суд не визначив, які саме документи необхідні для підтвердження факту спричинення шкоди відповідачем. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання з якими пов‘язане законне вирішення спору по суті. У відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України зумовлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно  відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. За таких обставин, довід скаржника про порушення судами приписів процесуального законодавства, підтверджується матеріалами справи. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду  міста Києва. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід належним чином дослідити всі обставини справи і в залежності від встановленого, прийняти законне рішення.

Керуючись статтями  1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України  

                            П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 16.01.2007 у справі № 26/269  і рішення господарського суду міста Києва від 07.09.06 скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Акціонерного страхового товариства “Вексель” задовольнити частково.

      Головуючий                                                                           Т.Добролюбова

  

      Судді                                                                                       Т.Гоголь

                                                                                              Т.Дроботова