Справа №2а-1400/2009р.                    

                ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26 жовтня 2009 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

      головуючого одноособово судді – Гукаленко О.О.,

    при секретарі – Вовченко І.П.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білгород–Дністровському районі   про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

                  В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України в Білгород–Дністровському районі   про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». Позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства в 2006–2007 роки щомісячна державна соціальна допомога позивачу, як дитині війни взагалі не виплачувалась,   в 2008 роки виплачувалася у розмірі – 10% від мінімальної пенсії за віком, а саме:   з 01.01.2008 року щомісяця – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року –           48,20 грн., з 01.10.2008 року –  49,80 грн., тому просить зобов’язати відповідача виплатити недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 30.12.2008 року включно.

     Позивач у попереднє судове засідання не з’явився, але надав заяву згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив справу слухати в його відсутність.

     Представник відповідача у попереднє судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, але надав заперечення згідно якого позовні вимоги не визнає та просить відмовити в повному обсязі.  

     Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, які є в  матеріалах справи, суд приходить до наступного.

     У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та має статус дитини війни.

     Позавач вказує, що у 2006–2007 роках щомісячна державна соціальна допомога позивачу, як дитині війни взагалі не виплачувалась, на протязі 2008 року виплачувалась у розмірі – 10% від мінімальної пенсії за віком, а саме: з 01.01.2008 року щомісяця – 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року –  49,80 грн. замість належних 30%.

     Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

     Згідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) від 18.11.2004 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.              

     Дію вище вказаної ст.6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006  рік» та відновлено з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з виключенням пункту 17 ст.77 Закону України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».

На 2007 рік дію ст.6 Закону України було зупинено з урахуванням ст.111 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) зупинення дії ст.6 Закону, передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 09.07.2007 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст            ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в наступній едакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України                (є неконституційними) вищевказані зміни ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, а саме з 22.05.2008 року.

Мінімальний ж розмір пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

      Таким чином, суд вважає, що позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30%, однак таке право відповідно до вимог ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» позивач має лише враховуючи з якого періоду (дати) зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визначено таким, що не відповідає Конституції України                (є неконституційним):

- у 2006 році з 02.04.2006 року відповідно до Закону України від 19.01.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»;

- у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення;

- у 2008 році з 22.05.2008 року з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Пільги, компенсації і гарантії права на які передбачені чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституцій     ного права на забезпечення життєвого рівня               (ст.48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.

      Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 158, 159, 160–163 КАС України, суд –

 П О С Т А Н О В И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білгород–Дністровському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.

      Поновити ОСОБА_1   строк для звернення.

      Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білгород–Дністровському районі виплатити ОСОБА_1   підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком   з 02.04.2006 року до кінця 2006 року та з 09.07.2007 року до кінця            2007 року, та з 22.05.2008 року до кінця 2008 року   (з урахуванням вже раніше виплачених за період з січня по жовтень 2008 року 10% надбавки до мінімальної пенсії за віком).

    Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя      (підпис)

Постанова не набрала законної сили.            

Копія вірна:

Суддя Білгород-Дністровського

міськрайонного суду Одеської області                   О.О.Гукаленко