У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2009 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Чорного В.І., Якименко М.М.,
при секретарі: Новотарській В.І.,
за участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.10.2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2009 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 і після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із 3\4 частини квартири АДРЕСА_2. На момент смерті спадкодавця, право на спадкування за законом мала лише вона, оскільки являється спадкоємцем в порядку представлення після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був єдиним сином померлої. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину вона не може, тому як після смерті спадкодавця їй стало відомо, що 14.03.1998 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно умов якого належне останній майно заповідано відповідачці по справі ОСОБА_1. Вважає, що даний заповіт є недійсний, оскільки вчинений особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому як за життя ОСОБА_5 хворіла на психічне захворювання та неодноразово лікувалась у психоневрологічній лікарні, а тому просила визнати недійсним заповіт від 14.03.1998 року, вчинений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 12.03.2008 року Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_1 на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнати за позивачем в порядку спадкування за законом та за правом представлення, право власності на спадкове майно, а саме на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.10.2009 року позов задоволено та визнано недійсним заповіт від 14.03.1998 року, вчинений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 12.03.2008 року Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_2 на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано за позивачем в порядку спадкування за законом та за правом представлення, право власності на спадкове майно, а саме на 3\4 частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивач являється єдиним спадкоємцем за законом та за правом представлення, яка має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 і що остання страждала на хронічне душевне захворювання та на момент підписання нею заповіту була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 і після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із 3\4 частини квартири АДРЕСА_2 і що ОСОБА_3 являється єдиним спадкоємцем за законом та за правом представлення, яка має право на спадкування після смерті ОСОБА_5.
З матеріалів справи видно, що 14.03.1998 року ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно умов якого належне їй майно заповідано відповідачці по справі ОСОБА_1. і на підставі даного заповіту, останній, 12.03.2008 року Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3\4 частини квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи від 04.06.2009 року за № 7, наданого Вінницькою обласною психоневрологічною лікарнею ім. ак. О.І. Ющенка, ОСОБА_5 на момент підписання нею заповіту від 14.03.1998 року страждала на хронічне душевне захворювання у вигляді легкої розумової відсталості ступеня вираженої дебільності із розгальмованістю поведінки, періодичними психотичними розладами.
Внаслідок свого захворювання ОСОБА_5 на момент підписання нею заповіту від 14.03.1998 року була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що складений ОСОБА_5 заповіт необхідно визнати недійсним, оскільки його було складено особою, яка була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також, згідно вимог ст. 1301 ЦК України має бути визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім’я ОСОБА_1, і що в свою чергу свідчить про обґрунтованість заявлених ОСОБА_3 вимог.
Посилання апеляційної скарги на те, що при проведенні судово-психіатричної експертизи не було взято до уваги заперечення відповідача проти позову і що судом було безпідставно відмовлено в призначенні повторної судово-психіатричної експертизи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана експертиза проводилась виключно на медичних документах, які свідчать про встановлений ОСОБА_5 діагноз і що при наявному у неї захворюванні періодів ремісії не буває, а тому у суду першої інстанції не виникло сумніву у правильності висновку експерта.
Також, не свідчить про незаконність рішення, посилання апеляційної скарги на те, що в акті експертизи невірно вказано всі періоди лікування ОСОБА_5, тому як щодо даної обставини було надано роз’яснення експертом ОСОБА_7, яка приймала участь в проведенні експертизи і яка надала свідчення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та зазначила, що у наведених періодах лікування мала місце технічна помилка і що при наявному у ОСОБА_5 захворюванні періодів ремісії не буває.
Відсутність фіксації технічними засобами пояснень експерта при розгляді справи в суді першої інстанції, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки пояснення експерта було заслухано в суді апеляційної інстанції і відповідно зазначений недолік було усунуто.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.10.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: