Номер провадження № 22-ц/785/2256/13

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.

суддів: Косогор Г.О., Комлевої О. С.

при секретарі: Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ “ Приват банк” на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 7 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ “Приват Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ПАТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 26997,66 грн, посилаючись на те, що 5 березня 2004 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ “Приватбанк” було укладено договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт в сумі 10000 грн з і терміном дії кредитної картки 2 роки. ОСОБА_2 порушила умови укладеного договору щодо повернення отриманих грошових коштів, в результаті чого станом на 31.01.2012 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 5694,73 грн , а також на тіло кредиту нараховувались проценти у розмірі 36% річних, сума яких станом на вказану дату складає 21302,93 грн.

В судовому засіданні представник банку ОСОБА_3 підтримав заявлені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь банку вищевказану суму заборгованості по кредиту.

Представник відповідача - ОСОБА_4, просив в задоволенні позову відмовити , так як дійсно ОСОБА_2 брала в кредит кошти в банку, однак термін дії її кредитної картки закінчився в березні 2006 року, а тому на час звернення до суду позивачем пропущено строк позовної давності по даним вимогам.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду представник позивача приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У судовому засіданні встановлено наступне.

5 березня 2004 року між ПАТ КБ “Приватбанк”та ОСОБА_2 було укладено договір №SAMDN03 000000492709 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, було відкрито картковий рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт в сумі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Договору строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної карти.

Відповідно до п. 1.1 Розділу 1 строк дії карти встановлено у 2 роки, тобто строк дії кредитної карти був припинений 05.03.2006 року, а тому строк дії кредитного ліміту також закінчився 05.03.2006 року.

Після закінчення договору сторони його не продовжили , відповідної заяви про подовження строку договору та видачу нової картки відповідач не подавала, не користувалася картковим рахунком через відсутність картки.

На момент припинення дії картки грошові кошти не були поверненні кредиторові, а право на вимогу у позивача виникло, починаючи з 6 березня 2006 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу . Згідно ст. 257 ЦК україни загальна позовна давність встановлюється в 3 роки .

Позивач звернувся до суду з позов про стягнення вищевказаного боргу в квітні 2012, тому має місце пропуск строку звернення в суд за захистом порушених прав банку.

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за сторони у спорі, зробленою до винесення рішення . Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові . Якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки за спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається , що не давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення заставлене майно, тощо) положення вищевказаного Закону застосовуються і до додаткових вимог банку.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, позивач в своїй не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності, поважних причин пропуску не зазначив.

Доводи представника позивача про те, що строк позовної давності не пропущений, не обґрунтовані.

Таким чином, висновок суду відповідає матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ “ Приват Банк” відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 7 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції, на протязі двадцяти днів.

ОСОБА_5Ісаєва

Судді: Г.О. Косогор

ОСОБА_6