АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-147 2007 р.
Головуючий по 1 інстанції ПОЛІЩУК В.І.
Категорія 185 ч. 3,71
КК України
Доповідач в апеляційній інстанції СУХОДОЛЬСЬКИЙ МЛ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2007 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.,
ВОСКОЛОВИЧА В.І.
за участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
розглянувши кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Звенигородського районного суду від 30 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судима, -
визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ст. 185 ч. З КК України і їй призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 12.08.2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 940 гривень матеріальної шкоди.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджена за те, що 01.09.2006 року близько 12 год. в с. Неморож Звенигородського району Черкаської області, таємно, умисно, повторно з корисливих мотивів проникла в жилий будинок потерпілого ОСОБА_2 звідки викрала гроші в сумі 1500 грн., після чого з місця пригоди втекла.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності своєї вини у вчиненому злочині та кваліфікації дій, засуджена ОСОБА_1 подала апеляцію, в якій просить застосувати до неї вимоги ст. 69 КК України, призначити покарання нижче від найнижчої межі посилаючись на те, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі обставини покарання, зокрема не врахував, що в неї на вихованні двоє малолітніх дітей, які потребують материнського догляду.
Прокурором, що приймав участь у справі подано заперечення, в якому просить апеляцію засудженої залишити без задоволення, а вирок суду без змін, посилаючись на те,
2
що вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для застосування вимог ст. 69 КК України немає.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої, яка підтримала свою апеляцію і просила її задоволити, думку прокурора про залишення апеляції засудженої без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи і доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція засудженої задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині ґрунтується на зібраних по справі доказах, які перевірені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Кваліфікація дій засудженої є правильна і ні обставини справи, ні доведеність вини ніким із учасників процесу не оспорюється.
Призначаючи міру покарання суд врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини покарання і вірно дійшов висновку про можливість перевиховання ОСОБА_1 лише за умови ізоляції від суспільства, оскільки вона маючи попередню судимість в період випробувального терміну на шлях виправлення не стала, а знову вчинила тяжкий злочин, збитки в повній мірі не відшкодували, злочин вчинила щодо особи похилого віку, ніде не працює і не працювала.
Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, знаходиться в межах санкції Особливої частини Кодексу і є достатнім для її перевиховання та недопущення вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування вимог ст. 69 КК України, судова палата не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 на вирок Звенигородського районного суду від 30 листопада 2006 року щодо її засудження залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Суддя