РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №2-1431/09

 30 листопада 2009 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Бондарьової Г. М.

при секретарі Кобкі Т.В.

з участю  представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську про відшкодування моральної шкоди,

  ВСТАНОВИВ:  

 07 жовтня 2009 року ОСОБА_3. заявив позов до відповідача – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенська про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він тривалий час протягом 20 років  пропрацював в тяжких небезпечних,шкідливих підземних умовах на шахтах  ВАТ «Павлоградвугілля».

Внаслідок роботи в тяжких та шкідливих умовах праці він втратив здоров»я  ,отримав професійне захворювання:

1.радикулопатію шийну та попереково-крижову з двостороннім плечелопатковим періартрозом та деформівним артозом ліктьових та колінних суглобів;

 згідно акту розслідування професійного захворювання  форми П-4   від 26 серпня 2004 року.

 За висновком первинної МСЕК від 01 листопада 2004 року йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Поскільки він є застрахованою особою відповідно до ОСОБА_4 України»Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності»,згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3  вказаного ОСОБА_4 в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди,заподіяної працівникову  внаслідок ушкодження його здоров"я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Позивач в важає,що факт заподіяння йому моральної шкоди наявний,оскільки:він частково на 50% первинно втратив професійну працездатність в працездатному віці від профзахворювань згідно первинного висновку МСЕК від 01 листопада 2004 року,в  нього пошкоджено хребет та суглоби  ,що спричиняє йому  фізичні та моральні страждання,він відчуває незручності в повсякденному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонніми  людьми.

Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань,значним чином змінили ритм та порядок його життя,порушили його нормальні життєві зв»язки , для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Позивач оцінює свою моральну шкоду в 130 000 гривень,які просить стягнути на його користь з відповідача.

Позивач в судове засідання не з»явився ,його позовні вимоги повністю підтримала його представник  ОСОБА_1.

Представник відповідача ВВД ФССНВУ в місті Першотравенську позовні вимоги не визнала, так як вони не законні, необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті ОСОБА_4 стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними,оскільки громадяни,які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання,відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України,мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

Відділення ВД ФССНВУ в м. Першотравенську позивачеві виплачено одноразову допомогу, провадиться виплата щомісячних страхових сум, також відшкодовують витрати на медикаментозне та санаторно – курортне лікування.

Доказів спричинення  моральної шкоди позивач не надав,висновок МСЕК з цього приводу відсутній,позивач пропустив  встановлений законом  строк для звернення до суду.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року в аспекті конституційного звернення положення частини 3 статті 34 ОСОБА_4 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” слід розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умови виробництва, в окремому випадку – тільки в випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Вказане положення не виключає обов’язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 та частини 3 ст.28 цього ОСОБА_4 всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено,  що ОСОБА_3

протягом 20 років  пропрацював в тяжких небезпечних,шкідливих підземних умовах на шахтах  ВАТ «Павлоградвугілля».

Внаслідок роботи в тяжких та шкідливих умовах праці він втратив здоров»я  ,отримав професійне захворювання:

1.радикулопатію шийну та попереково-крижову з двостороннім плечелопатковим періартрозом та деформівним артозом ліктьових та колінних суглобів;

 згідно акту розслідування професійного захворювання  форми П-4   від 26 серпня 2004 року.

 За висновком первинної МСЕК від 01 листопада 2004 року йому встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності   та 3 групу інвалідності безстроково.

Поскільки він є застрахованою особою відповідно до ОСОБА_4 України»Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за хворювання,які спричинили втрату працездатності»,згідно із ст.21 п.1 «е» 28 ч.3  вказаного ОСОБА_4 в обов»язки відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди,заподіяної працівникову  внаслідок ушкодження його здоров"я в вигляді страхової виплати в відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Суд в важає,що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наявний,оскільки:він частково на 50% первинно втратив професійну працездатність в працездатному віці від профзахворювань згідно первинного висновку МСЕК від 01 листопада 2004 року,в  нього пошкоджено хребет та суглоби  ,що спричиняє йому  фізичні та моральні страждання,він відчуває незручності в повсякденному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонніми  людьми.

Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань,значним чином змінили ритм та порядок його життя,порушили його нормальні життєві зв»язки , для чого він повинен прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує, характер та об’єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного профзахворювання,тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв’язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди позивачу потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог в розмірі 5000 грн. за встановлені 50% втрати професійної працездатності  від профзахворювання.

Оскільки  позивачем  втрачено 50% профпрацездатності по профзахворюванню згідно первинного висновку МСЕК від 01 листопада 2004 року про стійку втрату профпрацездатності,тобто висновок МСЕК з приводу профзахворювань, дата якого є датою страхового випадку, настає вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію ОСОБА_4 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 5000грн.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003року, правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 1.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивача з 01 листопада 2004 року (дата встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок нещасного випадку, згідно ст. 40 ОСОБА_4 України №1105 - XIV), необхідно керуватися нормою ЦК України від 16.01.2003 року „Про позовну давність”, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я,  або смертю.

Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 01 листопада 2004 року, дія ОСОБА_4 України „Про внесення змін до ОСОБА_4 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” , яким були виключені статті ОСОБА_4 стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди, який набрав чинності з 20 березня 2007 року та ОСОБА_4 України „Про державний бюджет на 2008 рік”, яким внесені зміни в Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” що до припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року» на вимоги позивача не поширюється, посилання  відповідача як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає необґрунтованими.

Таким чином ,право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набуття чинності як ОСОБА_4 України «Про державний бюджет України на 2008 рік»,так і ОСОБА_4 України «Про внесення змін до ОСОБА_4 України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ,які спричинили втрату працездатності».

Враховуючи  правову позицію Європейського суду з прав людими,висловлену в рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»,суд бере до уваги те,що у випадках,коли з набуттям чинності певного закону,його нормами призупиняється дія положень закону,що був прийнятий раніше,до спірних правовідносин застосовується закон,що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Згідно зі ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,крім випадків,коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до частин 1,2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства не має зворотної дії у часі,крім випадків,коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

ОСОБА_4 України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності»передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату,тому покладення на відділення Фонду обов»язку зі сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

За таких обставин ,суд вважає, встановлення позивачу   стійкої втрати працездатності згідно висновку МСЕК від 01 листопада 2004 року слід кваліфікувати як страховий  випадок за ст..13 зазначеного ОСОБА_4,що тягне виникнення у позивача права,а у відповідача обов»язку за п.»е» п.1 ч.1 ст.21 цього ОСОБА_4 в редакції ОСОБА_4 від 16 червня 2005 року з виплати грошової суми за моральну шкоду в світлі тлумачення  наданого рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року за № 1-рп/2004 у справі про відшкодування моральної шкоди відділенням Фонду.

З врахуванням викладених  обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЄК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач як одну із передбачених ОСОБА_4 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” страхових виплат.

 Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст.8 ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 1,5,6,13,21, ч.3 ст.28 ОСОБА_4 України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, суд

  ВИРІШИВ:  

 Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_3 в відшкодування моральної шкоди 5000/п»ять тисяч/ гривень .

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську витрати на інформаційно – технічне забезпечення  розгляду справи  15/п»ятнадцять/гривень.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                                                                   Бондарьова Г.М.