ОбычныйОсновнойтекстсотступомОсновнойтекстсотступом
Справа №2-а-870/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д., при секретарі Сильчевій Ю.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання дій щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни, суд,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни за 2007-2008 роки. Посилалася на те, що має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону Про соціальний захист дітей війни ( в редакції, що діяла в 2007 році) мав право на щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, Законом про Державний бюджет на 2007 роки дія ст.6 Закону в частині виплати 30% допомоги була зупинена, а в 2008 році Законом про державний бюджет на 2008 рік - взагалі викладена у новій редакції, відповідно до якої допомога складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007,2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за 2007,2008 роки у відповідності до ст.6 Закону Про соціальний захист дітей війни (в редакції, що діяла в 2007 році). Звернулася з позовом до суду після того, як у 2009 року дізналася про свої порушені права щодо отримання щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи у його відсутність. В письмових запереченнях вимоги позовної заяви не визнав. Зазначив, що в 2007 році позивачка отримувала щомісячну державну допомогу як дитина війни відповідно до п.12 ст.71, ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік. Після визнання п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік неконституційною, ПФУ в м.Авдіївка не були надані додаткові кошти для нарахування та виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни. Відповідач не може витрачати державні кошти на цілі, не передбачені ст.73 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. В 2008 році позивачці проводилися виплати допомоги відповідно до змін, внесених до Закону Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Ці зміни були внесені пп.2 п.41 роз.ІІ ЗУ Про Державний бюджет на 2008 рік, які також були визнані неконституційними. Після чого відповідач проводив позивачці виплати відповідно до постанови КМУ №530. Тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної допомоги позивачці як дитині війни за 2007-2008 роки.
Також просив застусувати ст.100 КАС України та відмовити в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 пропустила річний строк для звернення до суду з позовом відповідно до ст.99 КАС України.
Оскільки позивачка та представник відповідача надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.
Позивачка відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни має статус дитини війни, що підтверджується записом у її пенсійному посвідченні.
За Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.02.08 за №5-5, міське управління є юридичною особою, до компетенції якого віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.
Згідно ст.6 вказаного Закону ( в редакції, що діяла в 2007 році) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік, який втатив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з наведеного, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивачка, як дитина війни, мала право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті щомісячної державної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, в редакції, яка діяла на той період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідач, обгрунтовуючи правильність своїх дій щодо непідвищення виплат дітям війни в 2007 році, посилався на ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, а кошти на вказані цілі до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили.
Однак суд вищенаведені заперечення відповідача не приймає до уваги з наступних підстав.
Статтею 88 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік встановлено, що в разі недостатності виділених з державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язанами з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Тобто вказаною нормою по-іншому, ніж ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни, врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки ст.88 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни. Крім цього, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком позивачеві також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.
Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України редакція статті 6 Закону Про соціальний захист дітей війни, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність.
Відповідно до нової редакціїї статті 6 Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, визнаних неконституційними.
В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 - 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вказані суми відповідачем виплачені позивачці у повному обсязі.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8,9 КАС України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.
Тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті щомісячної державної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строків звернення до суду для захисту порушеного права з наступних підстав.
Стаття 99 КАС України передбачає річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачка дізналася про право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-2008 роки в квітні 2009 року, що підтверджується наданими ОСОБА_1 доказами: публікацією в газеті Голос України №66 за квітень 2009 року.
Тому суд вважає, що строк звернення ОСОБА_1 до суду про доплату к пенсії підвищення як дитині війни повинен обчислюватися з момента, коли позивачка дізналася про своє порушене право, тобто з квітня 2009 року, а не з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України в 2007-2008 роках, як це зазначив відповідач.
У відповідності зі ст.94 КАС України підлягає стягненню з державного бюджета на користь позивачки судовий збір у розмірі 3,40 гривень.
На підставі ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, керуючись ст.ст.8,9,11,-71,99,94,159-163,167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання дій щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонту України у місті Авдіївка щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонту України у місті Авдіївка здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у редакції, що діяла за відповідний час за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з державного бюджета на користь ОСОБА_1 3,40 гривень сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до апеляційного адміністративного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: