Справа № 2-а-438/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

    15 жовтня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Макарова О.П.,

    секретаря судового засідання Сильчевої Ю.С.,

    з участю позивачки ОСОБА_1,

            представника відповідача Шелех М.Ф.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», суд, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача у якому просила визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка щодо відмови у виплаті та підвищенні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язати відповідача здійснити їй виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за спірний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично отриманих сум.

Посилалася на те, що має статус дитини війни. Відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла в 2007 році) має право на щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, Законами про Державний бюджет на 2007 та 2008 роки дія ст..6 Закону в частині виплати 30% допомоги була зупинена, а в 2008 році Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» - взагалі викладена у новій редакції, відповідно до якої допомога складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007, 2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за 2007, 2008 роки у відповідності до ст..6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла в 2007 та 2008 році).

У судовому засіданні позивачка вимоги позовної заяви підтримала. Додала, що про порушення прав їй стало відомо після ознайомлення з публікацією в газеті «Регіон» у лютому 2009 році та газеті «Голос України» у квітні 2009 році. У зв’язку з чим вона письмово звернулася до відповідача, який протиправно відмовив у задоволені вимог.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності – Шелех М.Ф., позов не визнала. Зазначила, що позивач в 2007 році отримував щомісячну державну допомогу як дитина війни відповідно до п.12 ст.71, ст..111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Після визнання п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» неконституційною, ПФУ в місті Авдіївка не були надані додаткові кошти для нарахування та виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач не може витрачати державні кошти на цілі, не передбачені ст..75 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В 2008 році позивачці проводилися виплати допомоги відповідно до змін, внесених до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - у розмірі 10%. Ці зміни були внесені пп.2 п.4 роз.11 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», які також були визнані неконституційними. Після чого відповідач проводив позивачці виплати відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 02.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячно грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня – 48,10 гривень, з 1 липня – 48,20 гривень, з 1 жовтня – 49,80 гривень. Тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної допомоги позивачці як дитині війни за 2007-2008 роки. Також просила застосувати ст..100 КАС України та відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачка пропустила річний строк для звернення до суду з позовом відповідно до ст..99 КАС України.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

Позивачка відповідно до ст..1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорта громадянина України та посвідченням. Позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення виплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що сторонами не оспорюється та підтверджено представником відповідача.

Листом №170/А-02-01-03 від 28.09.2009 року позивачці фактично відмовлено у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відсутності правових підстав.

Згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції яка діяла до 01.01.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року який набрав чинності з 01.01.2007 року ст..111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, пункт 12 ст.71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, якими була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані некондиційними.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами абзаці 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року №749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 гривень, з 1 квітня 2007 року – 410 гривень, з 1 жовтня 2007 року – 415,11 гривень.

Виходячи з наведеного, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 09 липня 2007 року – 123,02 гривні, з 01 жовтня 2007 року – 124,53 гривні.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-У, що набрав чинності з 01 січня 2008 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У зазначеному рішенні було визначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 гривень, з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 гривні, з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 гривень.

Відповідно до ст..8 Конституції України, ст..ст.8, 9 КАС України визначається та діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.

Тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, а відповідача слід зобов’язати здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично отриманих сум.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропущеного позивачкою строків звернення до суду для захисту порушеного права з наступних підстав.

Стаття 99 КАС України передбачає річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачка дізналася про право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з публікації в газеті «Регіон» за лютий 2009 року та газеті «Голос України» за квітень 2009 року, що належним чином підтверджено зазначеними статтями. Після чого, у межах річного терміну у вересні 2009 року позивачка звернулася до відповідача з письмовою вимогою про здійснення перерахунку та доплати державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, який листом від 28.09.2009 року відмовив їй у донарахуванні та виплаті.

Тому суд вважає, що строк звернення до суду з позовом повинен обчислюватися з моменту, коли позивачка дізналася про своє право, тобто з лютого 2009 року, а не з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України в 2007 році, як це зазначив відповідач.

Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо не визнання позову, оскільки вони не впливають на висновки суду, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відмови у нарахуванні та виплаті допомоги, передбаченої законом.

На підставі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп, ст..8 Конституції України, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст.8, 9, 11, 69-71, 79, 94, 99, 100, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Авдіївка здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як «Дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

Судові витрати віднести за рахунок Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Авдіївський міський суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанов в повному обсязі – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

               Суддя: