Справа № 2-а-5625/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2009 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могили А.Б.,
з участю секретяря Надраги Л.Я.,
позивача – ОСОБА_2,
представника відповідача – Тропець В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування незаконно прийнятого повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов’язання за платежем ПДВ на суму 24132 в тому числі за штрафними санкціями 8044 грн.
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування незаконно прийнятого повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов’язання за платежем ПДВ на суму 24132 в тому числі за штрафними санкціями 8044 грн.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повністю, суду пояснив, що в акті перевірки не визначено, які договора на реалізацію шин, коли і з ким було укладено, а також не вказано про які конкретно накладні іде мова, адже у перевірений період не було здійснено жодної реалізації чи продажу вказаних шин і, відповідно, не було виписано накладних документів. Відповідно до п. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, або дата відвантаження товарів. Наголосив, що жодної із вказаних подій актом перевірки не встановлено та не задокументовано – ні факту перерахування коштів на його банківський рахунок, ні факту продажу та відвантаження проданого товару. Вищевказані події актом перевірки не встановлено, вважає, що це тільки припущення про можливі факти, які не мали місця і на підставі яких не може бути прийнято рішення про нарахування податків. Зазначив, що ним надавались для перевірки договора оренди вантажного автомобіля у підприємця ОСОБА_4 від 14 липня 2007 року, угода на транспортні послуги № 14-07 від 14 липня 2007 року з вказаним підприємцем та акт передачі в користування підприємцю ОСОБА_4, а передача в користування чи оренду не передбачає перехід права власності та не є продажем товарів в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість». Актом перевірки зазначено також, що порушено пп. 7.2.4 та 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту 9731,0 грн. податку, сплаченого при придбанні товару у АПФ «Рокита» та СВК Агрофірми «Дружба». Дане визначення є безпідставним та таким, що суперечить закону, оскільки, пп. 7.2.4, який визначає право на складання податкової накладної стосується платника податку - продавця товарів, а не покупця. Відносно зазначених в акті порушень ст.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пояснив, що за змістом ст. 7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається з сум податків сплачених платником податків за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 вищезазначеного Закону. Відповідно до ст. 7.5 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. Інших підстав для виникнення права на податковий кредит закон не встановлює та не надає права будь-кому у тому числі і перевіряючому тлумачити його розширено та вимагати від платника якихось додаткових підстав чи умов для виникнення права на податковий кредит. Просив позов задовольнити в повній мірі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що за період з 12.05.2006 року по 30.06.2008 року податкове зобов’язання з податку на додану вартість визначене підприємцем в сумі 142824,00 грн. По даних перевірки сума податкового зобов’язання становить 149181,00 грн. Відповідно до наданих для перевірки податкових накладних на реалізований товар та згідно представлених залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено, що ПП ОСОБА_2 не включено в податкове зобов’язання реалізацію товару, а саме шини, на суму 38144,00 грн. в тому числі ПДВ 6357,00 грн., чим порушено п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року. Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Зазначив, що при перевірці постачальників через пошуково-довідкову систему виявлено, що АПФ «Рокита» та СВК Агрофірма «Дружба» на день написання податкових накладних не зареєстровані платником податку на додану вартість. В порушення вищезазначеного підприємцем включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 9731,00 грн. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Коломийською об’єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2008 року 0012991720/0, яким підприємцю ОСОБА_2 нараховано податкове зобов’язання за платежем ПДВ на суму 24132 грн. у тому числі за штрафними санкціями 8044 грн.
Згідно акту перевірки № 98/21/171/2747102139 від 20.08.2008 року Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції встановлено порушення ОСОБА_2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
В розумінні вищезазначеного закону поставка товарів – це операція, що передбачає перехід права власності.
Позивачем надано ряд документів, які підтверджують безпідставність висновків акту перевірки щодо продажу шин. Зокрема в матеріалах справи наявні договір оренди вантажного автомобіля «Камаз» у підприємця ОСОБА_4 від 14 липня 2007 року, угода на транспортні послуги № 14-07 від 14 липня 2007 року з вищезазначеним підприємцем та акт передачі ОСОБА_2 в користування ОСОБА_4 шин в кількості 23 штуки. Аналогічні договори було укладено з ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Отже, з вищенаведеного вбачається, що зазначені шини є власністю позивача,оскільки передача в користування чи оренду не передбачає перехід права власності та не є продажем товарів (робіт, послуг) в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 7 .3.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталась раніше, або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платнику податку як оплата товарів; або дата відвантаження товарів.
В акті перевірки № 98/21/171/2747102139 від 20.08.2008 року Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції зазначається, що підприємцем ОСОБА_2 не включено в податкове зобов’язання реалізацію товару, а саме шин на суму 38144,00 грн. Проте такі дані в вищезазначеному акті є безпідставними, оскільки не вказані номера та дати накладних на яких грунтуються висновки про порушення позивачем пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також не наводяться факти укладення договорів на реалізацію шин.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування, оскільки відповідачем не належним чином складений акт перевірки і не взято до уваги надані позивачем документи, зокрема договора оренди транспортних засобів, договора надання транспортних послуг та акти передачі в користування шин.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської оДПІ від 29.08.2008 року про нарахування податкового зобов’язання за платежем ПДВ на суму 24132 грн. в тому числі за штрафними санкціями в сумі 8044 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України, може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Могила А.Б.
Постанова в повному обсязі складена 17.03.2009 року