ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2009 року Справа № 2-а-270/09/0970
м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Могили А.Б.,
з участю секретаря Надраги Л.Я.
представника позивача Дунця О.Я.
представників відповідача Гуменюка Б.С., Бабій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 0000792301/1 від 03.07.2006 року,-
В С Т А Н О В И В :
ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 0000792301/1 від 03.07.2006 року .
Представник позивача в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що відповідно до акта документальної перевірки ДПІ в Надвірнянському районі № 59/23-00152230 від 06.04.2006 року даною податковою інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення № 0000802301/0 та № 0000792301/0 від 18.04.2006 року. Зазначив, що вищевказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням ст. ст. 1,2,3,4,6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» та підпункту 4.4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти заявленого позову в судовому засіданні заперечили. Суду пояснили, що позивачем виготовлені нафтопродукти з давальницької сировини, а тому, саме ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», як виробник підакцизних товарів з давальницької сировини є платником акцизного збору до бюджету, єдиним об’єктом оподаткування якого є обсяги відвантажених підакцизних товарів. Зазначили, що у позивача є вихідні дані для визначення суми податкового зобов’язання по акцизному збору, і саме він як платник акцизного збору, несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за період від 01.07.2004 року по 31.12.2005 року, а з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, за період від 01.12.2005 року по 31.12.2005 року працівниками ДПІ в Надвірнянському районі та ДПА в Івано-Франківській області складено акт перевірки № 59/23-00152230 від 06.04.2006 року.
На підставі акту перевірки № 59/23-00152230 ДПІ в Надвірнянському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2006 року № 0000802301/0 та № 0000792301/0, які позивачем оскаржені в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 ДПІ в Надвірнянському районі прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.06.2006 року за № 31770/10/25/33, згідно якого скаргу позивачу задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 від 18.04.2006 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4043556 грн. 71 коп. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. На підставі вищезазначеного рішення ДПІ в Надвірнянському районі про результати розгляду скарг податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 03.07.2006 року, згідно якого ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: акцизний збір (інші нафтопродукти) 3014021800 грн.
За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0 ДПІ в Надвірнянському районі прийнято рішення про результати розгляду скарги від 29.06.2006 року за № 31771/10/25/33, згідно якого скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000792301/0 від 18.04.2006 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4800499 грн. 89 коп. В іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін. ДПІ в Надвірнянському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000792301/1 від 03.07.2006 року, згідно якого ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» визначено суму податкового зобов’язання за платежем: акцизний збір (бензин моторний).
У відповідності до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про ставки акцизного збору ввізного мита на деякі товари (продукцію)» акцизний збір обчислюється у твердих ставках в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції) або за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції), а для імпортованих товарів – до оборотів, які визначаються виходячи з митної (закупівельної) вартості збільшеної на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року № 111 встановлено, що акцизний збір обчислюється у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції) або за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції).
Як вбачається з наведеного обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини є об’єктом оподаткування незалежно від будь-яких обставин, в тому числі при перерахуванні акцизного збору власником готової продукції її виробнику (переробнику).
Суд приходить до висновку, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» переробляючи нафту і здійснюючи відвантаження нафтопродуктів є платником акцизного збору до бюджету, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом «а» статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» платниками акцизного збору є суб’єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) – виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини, по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.
Пунктом «а» статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» передбачено, що об’єктами оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.
Згідно статті 6 Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 22.03.2001 року суми акцизного збору, що підлягають сплаті визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками, при цьому власник готової продукції, на яку встановлено ставку акцизного збору в твердих сумах, виготовленої на давальницьких умовах, сплачує акцизний збір виробнику (переробнику) не пізніше дня відвантаження готової продукції його замовнику, або за його дорученням іншій особі.
Умовою відвантаження виробником (переробником) готової продукції виготовленої з давальницької сировини, його власнику або за його дорученням іншій особі є документальне підтвердження банківської установи про перерахування відповідної суми акцизного збору на розрахунковий рахунок виробника (переробника).
Судом встановлено, що відвантаження ТзОВ «Ніфея» та ПФ «Ковач» підакцизних товарів вироблених з давальницької сировини, здійснювалося без сплати акцизного збору власниками готової продукції виробнику, що і стало, в даному випадку, підставою для донарахування ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» акцизного збору.
Як було встановлено судом на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є платником акцизного збору.
Відповідно до статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» платники акцизного збору несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність стягнення та сплати акцизного збору до бюджету.
В ході перевірки ДПІ в Надвірнянському районі встановлено, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» укладено договір № 7-09-0056-03-10 від 01 червня 2003 року з ТзОВ «Ніфея». За умовами договору підприємство переробляє нафтову сировину, нафтопродукти, одержані в процесі переробки передає Замовнику. Передача нафтопродуктів здійснюється згідно матеріального балансу, встановленого в договорі. Замовник поставляє нафтову сировину для переробки на умовах франко-завод Виконавця. Відповідно до ч. 2 договору факт поставки сировини на переробку та обсяг поставки підтверджується актом прийому-передачі.
Актом перевірки ДПІ в Надвірнянському районі № 59/23-00152230 від 06.04.2006 року встановлено, що ТзОВ «Ніфея» передано на переробку 152533,39 тонн сировини. За липень-вересень 2004 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» вироблено і передано ТзОВ «Ніфея» підакцизних нафтопродуктів в кількості 66813,504 тонн.
Крім того, у вересні 2004 року ПФ «Ковач» згідно з укладеним договором № 7-09-0111-03-19 від 19.12.2003 року отримало з переробки підакцизну продукцію, виготовлену з давальницької сировини у 2003 році, а саме бензин А-80 в кількості 16 тонн та дизпаливо – 32 тони.
Судом встановлено, що при визначенні величини акцизного збору за перевірений період ДПІ в Надвірнянському районі використовувались наступні документи: договір за № 7-09-0056-03-10 від 01 червня 2003 року укладений між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ТзОВ «Ніфея», договір № 7-09-0111-03-19 від 19.12.2003 року укладений між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ПФ «Ковач», акти прийому передачі нафти між ТзОВ «Ніфея» та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та між ПФ «Ковач» та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» на переробку та акти прийому – передачі нафтопродуктів між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ТзОВ «Ніфея», а також між ПФ «Ковач» та ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» з переробки.
Суд вважає, що саме акти прийому-передачі нафтопродуктів з переробки є тими самими первинними документами, які свідчать про відвантаження нафтопродуктів Замовнику,оскільки як поставка нафти, так і передача нафтопродуктів здійснювалась на умовах франко – завод ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». А тому доводи позивача про те, що акти прийому передач нафтопродуктів з переробки не є первинними документами нафтопродуктів суд вважає безпідставними.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача на те, що ТзОВ «Ніфея» та ПФ «Ковач» звільнені від сплати акцизного збору та користуються пільгами при оподаткуванні відповідно до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього закону, інших законів України про оподаткування.
Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 року, на який посилається позивач, не входить до законодавства України щодо оподаткування, а регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність в цих зонах. Тобто, положення даного Закону не можуть встановлювати податкові пільги для ТзОВ «Ніфея» та ПФ «Ковач».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Ніфея» та ПФ «Ковач» були зареєстровані після набрання законної сили Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого у зоні гарантованого добровільного відселення заборонено будівництво нових, розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов’язаних з забезпеченням радіоекологічного, соціального захисту населення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року «Про систему оподаткування» обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасування або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі ліквідації юридичної особи заборгованість із податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість із податків і зборів (обов’язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною в порядку, встановленому Законами України.
На час прийняття ДПІ в Надвірнянському районі оспорюваних податкових повідомлень-рішень перелічених у наведеній нормі юридичних фактів, з якими законодавець повязує припинення обов’язку щодо сплати податків і зборів, установлено не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивач незважаючи на існування податкового зобов’язання не сплатив акцизний збір, Надвірнянська ДПІ мала підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
В задоволенні адміністративного позову ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» до ДПІ в Надвірнянському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 та № 0000792301/1 від 03.07.2006 року, відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. В разі подання заяви про апеляційне оскарження судового рішення, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання її в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяви про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Суддя Могила А.Б.
Постанова в повному обсязі складена 12.10.2009 року.