УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО червня 2006р.. м.Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Павлишиної А.Т.
суддів: Бойчука І .В., Меленко О.Є.
секретаря : Сем"янчук С.Й.
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Косівського районного суду від 17 квітня 2006 року, -
встановила:
28.10.2005р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Косівської райдержадміністрації, Косівської державної нотаріальної контори про визнання незаконними : свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, свідоцтва про право власності на спадщину від 5.07.2005р., виданого ОСОБА_4, договору купівлі-продажу згаданого будинковолодіння від 25.08.2005р., про виселення з даного будинку ОСОБА_5 та вселення в будинок. Мотивували вимоги тим, що ОСОБА_1 з часу одруження з ОСОБА_7 в 1972р., а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - з часу народження, до переходу у власний будинок в 2005р. проживали в спірному будинковолодінні, яке відносилось до колгоспного двору, а тому в 1987р. неправомірно визнано право власності на все будинковолодіння тільки за ОСОБА_6, а ОСОБА_4 незаконно оформила спадщину на все будинковолодіння.
ОСОБА_4 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, що в зв"язку з пред"явленням позивачами до неї безпідставного позову вона понесла витрати на отримання юридичних послуг в сумі 400 грн., а також в зв"язку з цим зазнала і моральних переживань , компенсацію яких оцінює в 1500грн.
Рішенням Косівського районного суду від 17.04.2006р. в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено, а позов ОСОБА_4 задоволено частково - в частині матеріальних збитків, а в стягненні моральної шкоди відмовлено.
Справа № 22-842 /2006р. Головуючий у 1 інстанції : Цалин Б.М.
Категорія 5 Доповідач : Павлишина А.Т.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що суд неповно з"ясував обставини, які мають значення для справи, та допустив порушення норм матеріального права . Зокрема, суд не дав оцінки тій обставині, що вона, ОСОБА_1, одружилася з ОСОБА_7 в 1972р. та перейшла проживати в господарство ОСОБА_6, яке відносилось до категорії колгоспників, і в цьому дворі в 1972р. та 1975р. народилося двоє її дітей : ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а необгрунтовано прийняв до уваги дані погосподарських книг, згідно записів в яких її сім"я з 1982р. має власне господарство, оскільки такий запис є формальний, бо їхня сім"я продовжувала жити в будинку матері аж до її смерті. Просили рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд.
Вислухавши доповідача, доводи апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які вимоги апеляційної скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2 Та ОСОБА_3, звертаючись в суд з позовом про визнання незаконними : свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, свідоцтва про право власності на спадщину від 5.07.2005р., виданого ОСОБА_4, договору купівлі-продажу згаданого будинковолодіння від 25.08.2005р., про виселення з даного будинку ОСОБА_5 та вселення в будинок, мотивували тим, що були членами одного колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_6, а отже мають право на його частку.
Суд обґрунтовано відмовив їм в задоволенні позову , оскільки встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - з 1972р., а ОСОБА_2 - з 1975р., дійсно були членами колгоспного двору (згідно погосподарських книг господарство № НОМЕР_1) , головою якого була ОСОБА_6, однак в 1982р. відбувся виділ з колгоспного двору : сім"я позивачки отримала в користування земельну ділянку, зареєструвала своє окреме господарство, що відносилось до суспільної групи робітників (згідно погосподарських книг господарство № НОМЕР_2) , отримала дозвіл на будівництво житлового будинку, який будує до цього часу, мала свою худобу та птицю, а тому посилання апелянтів на те, що запис в погосподарській книзі про наявність окремого двору є формальністю, не заслуговує на увагу. Сам же факт проживання в будинку, що належить колгоспному двору, без ведення одного спільного господарства не передбачає членства в колгоспному дворі. При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави для визнання незаконним свідоцтва про право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_6 Косівським райвиконкомом 12.04.1989р., свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, в тому числі і на спірне будинковолодіння, видане ОСОБА_4 5.07.2005р. Косівською держнотконторою, та договору купівлі-продажу даного будинковолодіння від 25.08.2005р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального ьа процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 307, 308 , 313-315, 317 ЦПК України , апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Косівського районного суду від 17.04.2006р. залишити без зміни.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді : А.Т.Павлишина
І.В.Бойчук О.Є.Меленко