Справа № 2-1681/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2009 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді Колодіної Л.В.,
при секретарі – Якімові С.П.,
за участю представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
представника третьої особи – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Відкритого Акціонерного Товариства „Страхова компанія „Оранта-Січ” до ОСОБА_4, третя особа – Комунальна Установа „Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” запорізької обласної ради про стягнення суми в порядку регресу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми в порядку регресу, посилаючись на те, що 28 жовтня 1998 року між відповідачем та третьою особою по справі був укладений кредитний договір № 1. Метою кредитування було визначено будівництво господарських споруд до житлового будинку № 66 по вул.Молодіжній в с.Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано на пільгових умовах цільовий кредит на суму 15 000 гривень із строком погашення 7 років. Срок повного погашення – 01 грудня 2008 року. Порядок виконання зобов’язання – щорічно рівними долями до 30 листопада кожного року продукцією сільського господарства. Належне виконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за кредитним договором, забезпечене договором застави, укладеного між Фондом та відповідачем. Фонд страхує свої ризики по наданим кредитам у ВАТ „СК „Оранта-Січ”. 10 червня 1999 року між позивачем та Фондом був укладений договір страхування кредитів № 1, об’єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з матеріальними збитками внаслідок неповернення боржником в повному обсязі або частково кредиту та відсотків за користування ним на умовах, встановлених кредитним договором №1 від 28 жовтня 1998 року. На час пред’явлення позову прийняті на себе зобов’язання відповідач виконував неналежним чином, не повернувши відповідні частки кредиту в строк, що є страховими випадками. На підставі договору страхування кредитів та Актів №№ 67, 77, 114 від 05.04.2006 року, 02.02.2007 року та 01.02.2008 року відповідно, позивач здійснив на користь Фонду виплату страхового відшкодування в загальній сумі 3747,70 гривень. Факт виплати підтверджується платіжними дорученнями №№ 500, 1, 293 від 27.04.2006 року, 08.02.2007 року та 19.02.2008 року. Про те, що в позивача вперше виникла регресна вимога, відповідач був повідомлений листом позивача від 07.06.2006 року р.№ 1488. Проте відповідач ухиляється від виконання зобов’язання, незважаючи на неодноразовані письмові та усні спроби позивача та Фонду врегулювання спору в позасудовому порядку. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на його корить суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5063,00 гривень та суму судових витрат у розмірі 81 грн.
В судове засідання з'явились представник позивача та відповідач.
Представник третьої особи не з явився вдруге та не повідомив суд про причину неявки. Був повідомленний належним чином.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просить суд задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні не визнав позовні вимоги позивача в повному обсязі та суду пояснив, що позивач надав йому суму кредиту у розмірі 10 430 грн., а не 15 000 грн. як було зазначено у кредитному договорі. Крім того, відповідач зазначив, що він переплатив зайву суму. ОСОБА_4 також пояснив, що з гідно вимог п. 3 ч. 1.2 і ч. 7.3 договору страхування № 1 від 10.06.1999 року між ним, позивачем і третьою особою за цією справою, строк дії договору страхування закінчився 31 грудня 2003 року, ніяких інших додаткових угод із позивачем та третьою особою він не укладав, а тому усі правовідносини між ним, Фондом і страховою компанією повинні розглядатися і відповідати умовам вищезазначеного договору страхування № 1 від 10.06.1999 року. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
В судовому засіданні, яке відбулося 10 серпня 2009 року, представник третьої особи просить суд задовольнити позов.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є директором аудиторської фірми “Професіонал-інформ”. Під час проведення ними аудиторської перевірки було встановлено, що станом на 29 липня 2005 року ОСОБА_6 згідно квитанцій сплатив 16 560 грн, фактично ним сума займу повністю погашена 06 грудня 2005 року. Свідок зазначив, що по даних довідки фонду ОСОБА_6 переплатив зайву суму у розмірі 580 грн. 75 коп.
Судом встановлено, що 28 жовтня 1998 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1 (надалі – Договір) про надання кредиту на будівництво житлового будинку, господарських споруд та інженерних мереж. Відповідно договору, Фонд надав відповідачу льготний кредит на строк 10 років для будівництва господарських споруд до житлового будинку № 66 по вул. Молодіжній в с.Костянтинівка Мелітопольського району в сумі 15 000 гривень під 3 процентів річних за користування кредитом. Строк погашення – до 01 грудня 2008 року \а.с.11-12\.
28 жовтня 1998 року між відповідачем та третьою особою по справі був укладений договір застави в забезпечення зобов'язань по вищезазначеному договору кредиту, предметом застави є будинок за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Молодіжна, 66. \а.с. 13\
10 червня 1999 року між ВАТ СК „Оранта-Січ”, Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_4 був укладений договір страхування кредитів № 1. Відповідно до договору, об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з матеріальними збитками внаслідок неповернення боржником в повному обсязі або частково кредиту та відсотків за користування ним на умовах, встановлених кредитним договором №1 від 28 жовтня 1998 року \а.с. 5-7\.
07 грудня 2004 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_4 була укладена додаткова угода № 444 про зміни та доповнення до кредитного договіру № 1 від 28 жовтня 1998 року, згідно умов якого встановлена послідовність повернення отриманого кредиту грошовими коштами з урахуванням рівня інфляції. \а.с. 14\
Відповідно до актів № 114 від 01.02.2008 року, № 77 від 02.02.2007 року, № 67 від 05.04.2006 року ОСОБА_4 не виконав свої зобов’язання перед Фондом, а саме не повернув частини кредиту в розмірі 1315,30 гривень, 1315,30 гривень та 1117,10 гривень відповідно \а.с. 8-10\.
На підставі договору страхування № 1 від 10 червня 1999 року та вищеперерахованих актів, позивач сплатив Обласному фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі суми страхового відшкодування в розмірі 1315,30 гривень, 1315,30 гривень та 1117,10 гривень відповідно до платіжних доручень № 1 від 07.02.2007 року, № 293 від 19.02.2008 року та № 500 від 27.04.2006 року відповідно \а.с. 15\.
Згідно копії аудиторської довідки з ПП “Аудиторська фірма “Професіонал-Інформ” від 29 вересня 2008 року № 58, згідно п. 1.1 Договору фонд повинен надати кредит громадянину ОСОБА_6 в сумі 15 000 грн. В порушення умов в односторонньому порядку, без узгодження письмого ОСОБА_4 було надано 10 430,58 грн. Розрахунок по кредиту п. 1.1 передбачено живою вагою свиней з урахуванням вартості прийому м'яса Запорізьким м'ясокомбінатом в розмірі 4247,45 кг. Фактично по даних квитанцій в порушення п. 1.1 повернення займу здійснювалось грошима. Додаткова угода № 444 від 07 грудня 2004 року на право розрахунку грошима була складена, коли борг по кредиту ОСОБА_6 був погашений повністю і указана в ній сума є зайвою. Станом на 06 грудня 2004 року сума повернення грошей склала 16100,00 грн. Пунктом 2.1.3 Договору передбачено коригування поверненої суми на офіційний індекс інфляції. Фактичний стан розрахунків станом на 25 вересня 2008 року, що підлягає поверненню, склав суму у розмірі 15 979 грн. 25 коп. Станом на 29 липня 2005 року ОСОБА_6 згідно квитанцій сплатив 16 560 грн. 00 коп., тобто переплатив зайву суму у розмірі 580 грн. 75 коп. \а.с. 74-75\
Згідно п. 3 ч. 1.2 і ч. 7.3 Договору страхування № 1 від 10 червня 1999 року, укладений між відповідачем, позивачем і третьою особою по справі, строк дії договору страхування закінчився 31 грудня 2003 року.
Відповідно до п. 2.5 цього Договору страхування в разі продовження строку дії договору кредиту у відповідності до “Правил надання кредитів…” між сторонами Договору страхування укладається Додаткова угода. Якщо угода не укладена, страховик не несе відповідальності по договору страхування після закінчення його дії.
Таким чином, згідно трьохстороннього договору страхування, сторони досягли домовленості, що у разі подовження строку дії кредитного договору, між тими самими сторонами повинна бути укладена додаткова угода до договору страхування, яка б уточнювала строки, або інші умови договору страхування кредиту.
Згідно п. 1 ч. 8.2 Договору страхування № 1 від 10 червня 1999 року договір припиняється у разі закінчення терміну його дії.
Ніяких інших додаткових угод до Договору страхування, укладених між відповідачем, позивачем та третьою особою по справі, укладених після 31 грудня 2003 року, як обумовлено умовами п. 2.5 та п. 1.3 Договору страхування, суду не надано, тому усі правовідносини між сторонами по справі повинні розглядатися і відповідати умовам вищезазначеного Договору страхування № 1 від 10 червня 1999 року.
Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що сторони по справі, керуючись вільним волевиявленням, досягли згоди з усіх істотних умов і 10 червня 1999 року уклали договір страхування кредиту. Строк дії договору страхування є істотною умовою, тому як є необхідною умовою для договорів даного виду, що витікає із звичаїв ділового обороту. У подальшому істотні умови договору страхування кредиту сторонами не змінювалися.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Виходячи з вищевикладеного, з моменту укладання договору страхування, тобто з 10 червня 1999 року, до граничного терміну його виконання, тобто до 31 грудня 2003 року, страхові випадки (у вигляді несвоєчасної сплати заборгованості по кредиту), на підставі яких було б можливе страхове відшкодування, не мали місце, тобто порушень договору кредитування, у межах дії договору страхування, не існувало, або не було належним чином зафіксовано. Якщо б таки порушення були б зафіксовані у строки дії договору страхування, тоді б ці порушення вважалися страховими випадками, і страхова компанія (у разі згоди з такою фіксацією) повинна була б провести страхове відшкодування і відтоді придбала б право на звернення до відповідача, як боржника, із зворотною вимогою в порядку регресу. В протилежність цьому відшкодування проведено за порушеннями договору кредиту з боку відповідача, яки зафіксовані поза межами договору страхування, що виключає відповідальність відповідача за договором страхування, а страхову компанію позбавляє права на регрес.
На підставі вищевикладених норм Закону після спливу строку договору страхування сторони звільняються від виконання своїх прав та обов’язків за договором, а усі заходи, що прийняті однією із сторін по за межами дії договору є її власною ініціативою і не є підставою для виникнення зобов’язань у інших сторін.
Крім того, згідно ст. 560 ЦК України, договір страхування кредиту від 10 червня 1999 року є договором гарантії, у якому страхова компанія є гарантом повернення відповідачем боргу Фонду, як кредитору.
Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
Згідно ч. 4 ст. 563 ЦК України, кредитор може пред’явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
За ст. 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності — в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
За ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України, зобов’язання гаранта перед кредитором припиняється у разі закінчення строку дії гарантії.
Таким чином, страхова компанія, як гарант, за Договором страхування від 10 червня 1999 року виконала свої зобов’язання перед кредитором (Фондом) після спливу строку гарантії, хоча мала визначене законом право на відмову від його виконання, так як усі зобов’язання перед кредитором на цей час були припинені.
Відповідно до ч. 2 ст. 569 ЦК України г арант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Судом встановлено, що ніяких іншіх договорів, крім договору страхування кредиту від 10 червня 1999 року між відповідачем, як боржником, і страховою компанією, як гарантом, не укладалося, тому сплата коштів Фонду за договором, строк дії якого припинився 31 грудня 2003 року, є особистою ініціативою страхової компанії, яка не передбачена законом, і не має якихось юридичних наслідків у вигляді можливості регресної вимоги щодо відповідача, як боржника.
Крім того, Страхова компанія пропустила строк позовної давності на звернення до суду із вимогою про регрес.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ст. 257 ЦК України з агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Строк виконання Договору страхування від 10 червня 1999 року сплив 31 грудня 2003 року, що обумовлено договором, тобто перебіг позовної давності закінчився 31 грудня 2006 року (після спливу трьох років від дня закінчення строку дії договору страхування). Позивач звернувся до суду з позовом тільки 23 липня 2008 року. При цьому право на регрес Страхова компанія могла б отримати тількі, якщо страхові випадки були б зафіксовані у період дії договору страхування.
Таким чином, страхова компанія, як гарант виконання договору кредиту, пропустила строк позовної давності для звернення до суду із зворотною вимогою до відповідача, як боржника, і в подальшому можливість отримання такого права, шляхом проведення відшкодування поза межами дії гарантії (договору страхування), договором та законом не передбачена.
Тому суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 6, 257, 261, 560, 561, 563-565, 568, 569, 627, 631, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 6, 8, 15, 60, 88, 107, 179, 212-215, 223 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог Відкритого Акціонерного Товариства „Страхова компанія „Оранта-Січ” до ОСОБА_4, третя особа – Комунальна Установа „Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі” Запорізької обласної ради про стягнення суми в порядку регресу – відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення в Мелітопольський міськрайонний суд та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання цієї заяви або подачі апеляційної скарги протягом 10 днів без попереднього подання про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Л.В. Колодіна